Йов 34
1 І говорив Елі́гу та й сказав:
Og Elihu tog til Orde og sagde:
2 „Слухайте, мудрі, слова́ ці мої, ви ж, розважні, почуйте мене́!
Hør mine Ord, I vise, I forstandige Mænd, laan mig Øre!
3 Бо ухо слова випробо́вує, а піднебі́ння їжу кушту́є.
Thi Øret prøver Ord, som Ganen smager paa Mad;
4 Виберім право собі, між собою пізнаймо, що́ добре.
lad os udgranske, hvad der er Ret, med hinanden skønne, hvad der er godt!
5 Бо Йов говорив: „Я був справедливий, та відкинув Бог право моє.
Job sagde jo: »Jeg er retfærdig, min Ret har Gud sat til Side;
6 Чи буду неправду казати за право своє? Без вини́ небезпечна стріла́ моя“.
min Ret til Trods skal jeg være en Løgner? Skønt brødefri er jeg saaret til Døden!«
7 Чи є такий муж, як цей Йов, що п'є глузува́ння, як воду,
Er der mon Mage til Job? Han drikker Spot som Vand,
8 і товаришу́є з злочинцями, і ходить з людьми́ беззако́нними?
søger Selskab med Udaadsmænd og Omgang med gudløse Folk!
9 Бо він каже: „Нема люди́ні ко́ристи, коли її Бог уподо́бає“.
Thi han sagde: »Det baader ikke en Mand, at han har Venskab med Gud!«
10 Тож вислухайте, ви розумні, мене: Бог далекий від несправедливости, і Всемогутній від кривди!
Derfor, I kloge, hør mig: Det være langt fra Gud af synde, fra den Almægtige at gøre ondt;
11 Бо за чином люди́ни Він їй надолу́жить, і згідно з своє́ю дорогою зна́йде люди́на запла́ту!
nej, han gengælder Menneskets Gerning, handler med Manden efter hans Færd;
12 Тож поправді, не чинить Бог несправедливого, і Всемогутній не скривлює пра́ва.
Gud forbryder sig visselig ej, den Almægtige bøjer ej Retten!
13 Хто землю довірив Йому, і хто на Нього вселе́нну поклав?
Hvo gav ham Tilsyn med Jorden, hvo vogter, mon hele Verden?
14 Коли б Він до Себе забрав Своє серце, Свій дух, і Свій по́дих до Себе забра́в, —
Drog han sin Aand tilbage og tog sin Aande til sig igen,
15 всяке тіло поги́нуло б вмить, а люди́на поверну́лася б на по́рох!
da udaanded Kødet til Hobe, og atter blev Mennesket Støv!
16 Коли маєш ти розум, послухай же це, почуй голос оцих моїх слів:
Har du Forstand, saa hør derpaa, laan Øre til mine Ord!
17 Хіба стри́мувати може нена́висник право? І хіба́ осудити ти зможеш Всеправедного?
Mon en, der hadede Ret, kunde styre? Dømmer du ham, den Retfærdige, Vældige?
18 Хіба можна сказати царе́ві: „Негідний“, а вельможним: „Безбожний“?
Han, som kan sige til Kongen: »Din Usling!« og »Nidding, som du er!« til Stormænd,
19 Таж Він не звертає уваги на зве́рхників, і не вирі́знює мо́жного перед убогим, бо всі вони — чин Його рук,
som ikke gør Forskel til Fordel for Fyrster ej heller foretrækker rig for ringe, thi de er alle hans Hænders Værk.
20 за хвилину вони помирають, опі́вночі. Доторкне́ться Він мо́жних — і гинуть вони, сильний усу́нений буде рукою не лю́дською.
Brat maa de dø, endda midt om Natten; de store slaar han til, og borte er de, de vældige fjernes uden Menneskehaand.
21 Бо очі Його на дорогах люди́ни, і Він бачить всі кро́ки її, —
Thi Menneskets Veje er ham for Øje, han skuer alle dets Skridt;
22 немає темно́ти, немає і те́мряви, де б злочинці схова́лись.
der er intet Mørke og intet Mulm, som Udaadsmænd kan gemme sig i.
23 Бо люди́ні Він не призначає озна́чений час, щоб ходила до Бога на суд.
Thi Mennesket sættes der ingen Frist til at møde i Retten for Gud;
24 Він сильних ламає без до́сліду, і ставить на місце їх інших.
han knuser de vældige uden Forhør og sætter andre i Stedet.
25 Бож знає Він їхні діла́, — обе́рне вночі — і поча́влені будуть!
Jeg hævder derfor: Han ved deres Gerninger, og ved Nattetide styrter han dem;
26 Як несправедливих ура́зить Він їх, на видному місці,
for deres Gudløshed slaas de sønder, for alles Øjne tugter han dem,
27 за те, що вони відступи́ли від Нього, і не розуміли доріг Його всіх,
fordi de veg bort fra ham og ikke regned hans Veje det mindste,
28 щоб зойк сірома́хи спрова́дити до Нього, бо Він чує блага́ння пригнічених.
saa de voldte, at ringe raabte til ham, og han maatte høre de armes Skrig.
29 Коли Він заспоко́їть, то хто винува́тити буде? Коли Він закриє лице, хто побачить Його? А це робиться і над наро́дом, і над люди́ною ра́зом,
Tier han stille, hvo vil dømme ham? Skjuler han sit Aasyn, hvo vil laste ham? Over Folk og Mennesker vaager han dog,
30 щоб не панував чоловік нечести́вий із тих, що правлять за па́стку народові.
for at ikke en vanhellig skal herske, en af dem, der er Folkets Snarer.
31 Бо Богові треба отак говорити: „Несу я заслужене, — злого робити не буду!
Siger da en til Gud: »Fejlet har jeg, men synder ej mer,
32 Чого я не бачу, навчи Ти мене; коли кривду зробив я, то більше не бу́ду чинити!“
jeg ser det, lær du mig; har jeg gjort Uret, jeg gør det ej mer!«
33 Чи на думку твою надолу́жить Він це, бо відкинув ти те? Бо вибереш ти, а не я, а що знаєш, кажи!
skal han da gøre Gengæld, fordi du vil det, fordi du indvender noget? Ja du, ikke jeg, skal afgøre det, saa sig da nu, hvad du ved!
34 Мені скажуть розумні та муж мудрий, який мене слухає:
Kloge Folk vil sige til mig som og vise Mænd, der hører mig:
35 „Йов говорить немудро, а слова́ його без розуміння.
»Job taler ikke med Indsigt, hans Ord er uoverlagte!
36 О, коли б Йов дослі́джений був аж навіки за відповіді, як злі люди,
Gid Job uden Ophør maa prøves, fordi han svarer som slette Folk!
37 бо він додає до свойого гріха́ ще провину, — між нами він пле́ще в долоні та мно́жить на Бога промови свої“.
Thi han dynger Synd paa Synd, han optræder hovent iblandt os og fremfører mange Ord imod Gud!«
