Йов 34
1 І говорив Елі́гу та й сказав:
Ještě mluvil Elihu, a řekl:
2 „Слухайте, мудрі, слова́ ці мої, ви ж, розважні, почуйте мене́!
Poslouchejte, moudří, řečí mých, a rozumní, ušima pozorujte.
3 Бо ухо слова випробо́вує, а піднебі́ння їжу кушту́є.
Nebo ucho řečí zkušuje, tak jako dásně okoušejí pokrmu.
4 Виберім право собі, між собою пізнаймо, що́ добре.
Soud sobě zvolme, a vyhledejme mezi sebou, co by bylo dobrého.
5 Бо Йов говорив: „Я був справедливий, та відкинув Бог право моє.
Nebo řekl Job: Spravedliv jsem, a Bůh silný zavrhl při mou.
6 Чи буду неправду казати за право своє? Без вини́ небезпечна стріла́ моя“.
Své-liž bych pře ukrývati měl? Přeplněna jest bolestí rána má bez provinění.
7 Чи є такий муж, як цей Йов, що п'є глузува́ння, як воду,
Který muž jest podobný Jobovi, ješto by pil posměch jako vodu?
8 і товаришу́є з злочинцями, і ходить з людьми́ беззако́нними?
A že by všel v tovaryšství s činiteli nepravosti, a chodil by s lidmi nešlechetnými?
9 Бо він каже: „Нема люди́ні ко́ристи, коли її Бог уподо́бає“.
Nebo řekl: Neprospívá to člověku líbiti se Bohu.
10 Тож вислухайте, ви розумні, мене: Бог далекий від несправедливости, і Всемогутній від кривди!
A protož, muži rozumní, poslouchejte mne. Odstup od Boha silného nešlechetnost a od Všemohoucího nepravost.
11 Бо за чином люди́ни Він їй надолу́жить, і згідно з своє́ю дорогою зна́йде люди́на запла́ту!
Nebo on podlé skutků člověka odplací, a podlé toho, jaká jest čí cesta, působí, aby to nalézal.
12 Тож поправді, не чинить Бог несправедливого, і Всемогутній не скривлює пра́ва.
A naprosto Bůh silný nečiní nic nešlechetně, a Všemohoucí nepřevrací soudu.
13 Хто землю довірив Йому, і хто на Нього вселе́нну поклав?
Kdo svěřil jemu zemi? A kdo zpořádal všecken okršlek?
14 Коли б Він до Себе забрав Своє серце, Свій дух, і Свій по́дих до Себе забра́в, —
Kdyby se na něj obrátil, a ducha jeho i duši jeho k sobě vzal,
15 всяке тіло поги́нуло б вмить, а люди́на поверну́лася б на по́рох!
Umřelo by všeliké tělo pojednou, a tak by člověk do prachu se navrátil.
16 Коли маєш ти розум, послухай же це, почуй голос оцих моїх слів:
Máš-li tedy rozum, poslyš toho, pusť v uši své hlas řečí mých.
17 Хіба стри́мувати може нена́висник право? І хіба́ осудити ти зможеш Всеправедного?
Ješto ten, kterýž by v nenávisti měl soud, zdaliž by panovati mohl? Čili toho, jenž jest svrchovaně spravedlivý, za nešlechetného vyhlásíš?
18 Хіба можна сказати царе́ві: „Негідний“, а вельможним: „Безбожний“?
Zdaliž sluší králi říci: Ó nešlechetný, a šlechticům: Ó bezbožní?
19 Таж Він не звертає уваги на зве́рхників, і не вирі́знює мо́жного перед убогим, бо всі вони — чин Його рук,
Mnohem méně tomu, kterýž nepřijímá osob knížat, aniž u něho má přednost urozený před nuzným; nebo dílo rukou jeho jsou všickni.
20 за хвилину вони помирають, опі́вночі. Доторкне́ться Він мо́жних — і гинуть вони, сильний усу́нений буде рукою не лю́дською.
V okamžení umírají, třebas o půl noci postrčeni bývají lidé, a pomíjejí, a zachvácen bývá silný ne rukou lidskou.
21 Бо очі Його на дорогах люди́ни, і Він бачить всі кро́ки її, —
Nebo oči jeho hledí na cesty člověka, a všecky kroky jeho on spatřuje.
22 немає темно́ти, немає і те́мряви, де б злочинці схова́лись.
Neníť žádných temností, ani stínu smrti, kdež by se skryli činitelé nepravosti.
23 Бо люди́ні Він не призначає озна́чений час, щоб ходила до Бога на суд.
Aniž zajisté vzkládá na koho více, tak aby se s Bohem silným souditi mohl.
24 Він сильних ламає без до́сліду, і ставить на місце їх інших.
Pyšné stírá bez počtu, a postavuje jiné na místa jejich.
25 Бож знає Він їхні діла́, — обе́рне вночі — і поча́влені будуть!
Nebo zná skutky jejich; pročež na ně obrací noc, a potříni bývají.
26 Як несправедливих ура́зить Він їх, на видному місці,
Jakožto bezbožné rozráží je na místě patrném,
27 за те, що вони відступи́ли від Нього, і не розуміли доріг Його всіх,
Proto že odstoupili od něho, a žádných cest jeho nešetřili,
28 щоб зойк сірома́хи спрова́дити до Нього, бо Він чує блага́ння пригнічених.
Aby dokázal, že připouští k sobě křik nuzného, a volání chudých že vyslýchá.
29 Коли Він заспоко́їть, то хто винува́тити буде? Коли Він закриє лице, хто побачить Його? А це робиться і над наро́дом, і над люди́ною ра́зом,
(Nebo když on spokojí, kdo znepokojí? A když skryje tvář svou, kdo jej spatří?) Tak celý národ, jako i každého člověka jednostejně,
30 щоб не панував чоловік нечести́вий із тих, що правлять за па́стку народові.
Aby nekraloval člověk pokrytý, aby nebylo lidem ourazu.
31 Бо Богові треба отак говорити: „Несу я заслужене, — злого робити не буду!
Jistě žeť k Bohu silnému raději toto mluveno býti má: Ponesuť, nezruším.
32 Чого я не бачу, навчи Ти мене; коли кривду зробив я, то більше не бу́ду чинити!“
Mimo to, ne vidím-li čeho, ty vyuč mne; jestliže jsem nepravost páchal, neučiním toho víc.
33 Чи на думку твою надолу́жить Він це, бо відкинув ти те? Бо вибереш ти, а не я, а що знаєш, кажи!
Nebo zdali vedlé tvého zdání odplacovati má, že bys ty toho neliboval, že bys ono zvoloval, a ne on? Pakli co víš jiného, mluv.
34 Мені скажуть розумні та муж мудрий, який мене слухає:
Muži rozumní se mnou řeknou, i každý moudrý poslouchaje mne,
35 „Йов говорить немудро, а слова́ його без розуміння.
Že Job hloupě mluví, a slova jeho nejsou rozumná.
36 О, коли б Йов дослі́джений був аж навіки за відповіді, як злі люди,
Ó by zkušen byl Job dokonale, pro odmlouvání nám jako lidem nepravým,
37 бо він додає до свойого гріха́ ще провину, — між нами він пле́ще в долоні та мно́жить на Бога промови свої“.
Poněvadž k hříchu svému přidává i nešlechetnost, mezi námi také jen chloubu svou vynáší, a rozmnožuje řeči své proti Bohu.
