Йов 33
1 Але слухай но, Йо́ве, промови мої, і візьми́ до ушей всі слова́ мої.
«Әндиликтә, и Аюп, баянлиримға қулақ салғайсән, Сөзлиримниң һәммисини аңлап чиққайсән.
2 Ось я уста свої відкрива́ю, в моїх устах говорить язик мій.
Мана һазир ләвлиримни ачтим, Ағзимда тилим гәп қилиду.
3 Простота́ мого серця — слова́ мої, і ви́словлять ясно знання́ мої уста.
Сөзлирим көңлүмдәк дурус болиду, Ләвлирим сап болған тәлимни баян қилиду.
4 Дух Божий мене учинив, й оживляє мене Всемогутнього по́дих.
Тәңриниң Роһи мени яратқан; Һәммигә Қадирниң нәпәси мени җанландуриду.
5 Якщо можеш, то дай мені відповідь, ви́шикуйсь передо мною, поста́вся!
Җававиң болса, маңа рәддийә бәргин; Сөзлириңни алдимға сәпкә қоюп җәңгә тәйяр турғин!
6 Тож Божий і я, як і ти, — з глини ви́тиснений теж і я!
Мана, Тәңри алдида мән саңа охшаш бәндимән; Мәнму лайдин шәкилләндүрүлүп ясалғанмән.
7 Ото страх мій тебе не настра́шить, і не буде тяжко́ю рука моя на тобі.
Бәрһәқ, мән саңа һеч вәһимә салмақчи әмәсмән, Вә яки мән салған жүк саңа бесим болмайду.
8 Отож, говорив до моїх ушей ти, і я чув голос слів:
Сән дәрвәқә қулиқимға гәп қилдиңки, Өз авазиң билән: —
9 „Чистий я, без гріха, я невинний, і немає провини в мені!
«Мән һеч итаәтсиз болмай пак болимән; Мән сап, мәндә һеч гуна йоқ...
10 Оце Сам Він причини на мене знахо́дить, уважає мене Собі ворогом.
Мана, Худа мәндин сәвәп тепип һуҗум қилиду, У мени Өз дүшмини дәп қарайду;
11 У кайда́ни закув мої но́ги, усі стежки́ мої Він стереже“.
У путлиримни кишәнләргә салиду, Һәммә йоллиримни күзитип жүриду» — дегәнлигиңни аңлидим.
12 Ось у цьому ти не справедливий! Відповім я тобі, бо більший же Бог за люди́ну!
Мана, мән саңа җавап берәйки, Бу ишта гепиң тоғра әмәс; Чүнки Тәңри инсандин улуқдур.
13 Чого Ти із Ним спереча́єшся, що про всі Свої справи Він відповіді не дає?
Сән немишкә униң билән дәвалишип: — У Өзи қилған ишлири тоғрилиқ һеч чүшәнчә бәрмәйду» дәп жүрисән?
14 Бо Бог промовляє і раз, і два ра́зи, та люди́на не бачить того́:
Чүнки Тәңри һәқиқәтән гәп қилиду; Бир қетим, икки қетим, Лекин инсан буни сәзмәйду;
15 у сні, у виді́нні нічно́му, коли міцний сой на людей напада́є, в дрімо́тах на ложі, —
Чүш көргәндә, кечидики ғайипанә аламәттә, — (Қаттиқ уйқа инсанларни басқанда, Яки орун-көрпилиридә үгдәк басқанда) —
16 тоді відкриває Він ухо людей, і настра́шує їх осторо́гою,
— Шу чағларда У инсанларниң қулиқини ачиду, У уларға бәргән несиһәтни [уларниң жүригигә] мөһүрләйду.
17 щоб відве́сти люди́ну від чину її́, і Він гордість від мужа ховає,
Униң мәхсити адәмләрни [яман] йолидин яндуруштур, Инсанни тәкәббурлуқтин сақлаштур;
18 щоб від гро́бу повстримати душу його́, а живая його щоб не впала на ра́тище.
Буниң билән [Худа] адәмниң җенини көз йәтмәс һаңдин яндуруп, сақлайду, униң һаятини қиличлиништин қоғдайду.
19 І карається хворістю він на посте́лі своїй, а в костя́х його сва́рка міцна́.
Яки болмиса, у орун тутуп йетип қалғинида ағриқ билән, Сүйәклирини өз-ара соқуштуруп беарам қилиш билән, Тәрбийә қилиниду.
20 І жива його бри́диться хлібом, а душа його — стравою влю́бленою.
Шуниң билән униң пүтүн вуҗуди таамдин нәпрәтлиниду, Униң җени һәр хил назу-немәтләрдин қачиду.
21 Гине тіло його, аж не видно його, і вистають його кості, що пе́рше не видні були́.
Униң ети көздин йоқилип кетиду, Әслидә көрүнмәйдиған сүйәклири бөртүп чиқиду.
22 І до гро́бу душа його збли́жується, а живая його — до померлих іде.
Буниң билән җени көз йәтмәс һаңға йеқин келиду, Һаяти һалак қилғучи пәриштиләргә йеқинлишиду;
23 Якщо ж Ангол-засту́пник при нім, один з тисячі, щоб предста́вити люди́ні її правоту,
Бирақ, әгәр униң билән бир тәрәптә туридиған келиштүргүчи бир пәриштә болса, Йәни миңиниң ичидә бириси болса, — Инсан балисиға тоғра йолни көрситип беридиған келиштүргүчи болса,
24 то Він буде йому милосердний та й скаже: „Звільни ти його, щоб до гро́бу не йшов він, — Я ви́куп знайшов“.
Ундақта [Худа] униңға шәпқәт көрситип: «Уни һаңдин чүшүп кетиштин қутқузуп қойғин, Чүнки Мән ниҗат-қутулушқа капаләт алдим» — дәйду.
25 Тоді відмоло́диться тіло його, пове́рне до днів його ю́ности.
Буниң билән униң әтлири балилиқ вақтидикидин юмран болиду; У яшлиғиға қайтиду.
26 Він благатиме Бога, й його Собі Він уподо́бає, і обличчя його буде бачити з окликом радости, і чоловікові верне його справедливість.
У Тәңригә дуа қилиду, У шәпқәт қилип уни қобул қилиду, У хошал-хурам тәнтәнә қилип Униң дидарини көриду, Һәмдә [Худа] униң һәққанийлиғини өзигә қайтуриду.
27 Він диви́тиметься на людей й говоритиме: „Я грішив був і правду кривив, та мені не відплачено.
У адәмләр алдида күй ейтип: — «Мән гуна қилдим, Тоғра йолни бурмилиғанмән, Бирақ тегишлик җаза маңа берилмиди!
28 Він викупив душу мою, щоб до гро́бу не йшла, і буде бачити світло живая моя“.
У роһумни һаңға чүшүштин қутқузди, Җеним нурни һозурлинип көриду» — дәйду.
29 Бог робить це все дві́чі-три́чі з люди́ною,
Мана, бу әмәлләрниң һәммисини Тәңри адәмни дәп, Икки һәтта үч мәртәм аян қилиду,
30 щоб душу її відвернути від гро́бу, щоб він був освітлений світлом живих.
Мәхсити униң җенини һаңдин яндуруп қутқузуштур, Уни һаятлиқ нури билән йорутуш үчүндур.
31 Уважай, Йове, слухай мене, мовчи, а я промовля́тиму!
И Аюп, маңа қулақ салғайсән; Үнүңни чиқарма, мән йәнә сөз қилай.
32 Коли маєш слова́, то дай мені відповідь, говори, бо бажаю твого оправда́ння.
Әгәр сөзлириң болса, маңа җавап қиливәргин; Сөзлигин! Чүнки имканийәт болсила мениң сени ақлиғум бар.
33 Якщо ні — ти послухай мене; помовчи, й я навчу́ тебе мудрости!“
Болмиса, мениңкини аңлап олтар; Сүкүт қилғин, мән саңа даналиқни үгитип қояй».
