Йов 33
1 Але слухай но, Йо́ве, промови мої, і візьми́ до ушей всі слова́ мої.
Но послушай, Иове, словес моих и беседу мою внуши:
2 Ось я уста свої відкрива́ю, в моїх устах говорить язик мій.
се бо, отверзох уста моя, и возглагола язык мой:
3 Простота́ мого серця — слова́ мої, і ви́словлять ясно знання́ мої уста.
чисто сердце мое во словесех, разум же устну моею чистая уразумеет:
4 Дух Божий мене учинив, й оживляє мене Всемогутнього по́дих.
Дух Божий сотворивый мя, дыхание же Вседержителево поучающее мя:
5 Якщо можеш, то дай мені відповідь, ви́шикуйсь передо мною, поста́вся!
аще можеши, даждь ми ответ к сим: потерпи, стани противу мене, и аз противу тебе.
6 Тож Божий і я, як і ти, — з глини ви́тиснений теж і я!
От брения сотворен еси ты, якоже и аз: от тогожде сотворения есмы:
7 Ото страх мій тебе не настра́шить, і не буде тяжко́ю рука моя на тобі.
не страх мой тя смятет, ниже рука моя тяжка будет на тя.
8 Отож, говорив до моїх ушей ти, і я чув голос слів:
Обаче рекл еси во ушы мои, и глас глагол твоих услышах, занеже глаголеши:
9 „Чистий я, без гріха, я невинний, і немає провини в мені!
чист есмь аз, не согрешая, непорочен же есмь, ибо не беззаконновах:
10 Оце Сам Він причини на мене знахо́дить, уважає мене Собі ворогом.
зазор же на мя обрете и мнит мя, яко противника Себе:
11 У кайда́ни закув мої но́ги, усі стежки́ мої Він стереже“.
вложи же ногу мою в древо и надсмотрял пути моя вся.
12 Ось у цьому ти не справедливий! Відповім я тобі, бо більший же Бог за люди́ну!
Како бо глаголеши, яко прав есмь, и не послуша мене? Вечен бо есть, иже над земными.
13 Чого Ти із Ним спереча́єшся, що про всі Свої справи Він відповіді не дає?
Глаголеши бо: чесо ради правды моея не услыша всяко слово?
14 Бо Бог промовляє і раз, і два ра́зи, та люди́на не бачить того́:
Единою бо возглаголет Господь, второе же во сне, или в поучении нощнем,
15 у сні, у виді́нні нічно́му, коли міцний сой на людей напада́є, в дрімо́тах на ложі, —
или, яко егда нападает страх лют на человеки, во дреманиих на ложи:
16 тоді відкриває Він ухо людей, і настра́шує їх осторо́гою,
тогда открыет ум человеческий, виденьми страха тацеми их устрашит,
17 щоб відве́сти люди́ну від чину її́, і Він гордість від мужа ховає,
да возвратит человека от неправды, тело же его от падения избави,
18 щоб від гро́бу повстримати душу його́, а живая його щоб не впала на ра́тище.
пощаде же душу его от смерти, еже не пасти ему на брани.
19 І карається хворістю він на посте́лі своїй, а в костя́х його сва́рка міцна́.
Паки же обличи его болезнию на ложи и множество костей его разслаби:
20 І жива його бри́диться хлібом, а душа його — стравою влю́бленою.
всякаго же брашна пшенична не возможет прияти, а душа его яди хощет,
21 Гине тіло його, аж не видно його, і вистають його кості, що пе́рше не видні були́.
дондеже согниют плоти его, и покажет кости его тощя:
22 І до гро́бу душа його збли́жується, а живая його — до померлих іде.
приближися же на смерть душа его, и живот его во аде. (questioned)
23 Якщо ж Ангол-засту́пник при нім, один з тисячі, щоб предста́вити люди́ні її правоту,
Аще будет тысяща Ангел смертоносных, един от них не уязвит его: аще помыслит сердцем обратитися ко Господу, повесть же человеку свой зазор, и безумие свое покажет,
24 то Він буде йому милосердний та й скаже: „Звільни ти його, щоб до гро́бу не йшов він, — Я ви́куп знайшов“.
заступит е, еже не впасти ему в смерть, обновит же тело его якоже повапление на стене, кости же его исполнит мозга:
25 Тоді відмоло́диться тіло його, пове́рне до днів його ю́ности.
умягчит же его плоть якоже младенца, и устроит его возмужавша в человецех.
26 Він благатиме Бога, й його Собі Він уподо́бає, і обличчя його буде бачити з окликом радости, і чоловікові верне його справедливість.
Помолится же ко Господу и прият им будет, внидет же лицем веселым со исповеданием, воздаст же человеком правду свою.
27 Він диви́тиметься на людей й говоритиме: „Я грішив був і правду кривив, та мені не відплачено.
Посем тогда зазрит человек сам себе, глаголя: яковая содевах? И не по достоинству истяза мя, о нихже согреших:
28 Він викупив душу мою, щоб до гро́бу не йшла, і буде бачити світло живая моя“.
спаси душу мою, еже не внити во истление, и жизнь моя свет узрит.
29 Бог робить це все дві́чі-три́чі з люди́ною,
Се, сия вся творит Крепкий (Бог) пути три с мужем:
30 щоб душу її відвернути від гро́бу, щоб він був освітлений світлом живих.
но избави душу мою от смерти, да живот мой во свете хвалит его.
31 Уважай, Йове, слухай мене, мовчи, а я промовля́тиму!
Внимай, Иове, и послушай мене, премолчи, и аз возглаголю:
32 Коли маєш слова́, то дай мені відповідь, говори, бо бажаю твого оправда́ння.
и аще тебе суть словеса, отвещай ми: глаголи, хощу бо оправдитися тебе:
33 Якщо ні — ти послухай мене; помовчи, й я навчу́ тебе мудрости!“
аще же ни, ты послушай мене, умолчи, и научу тя премудрости.
