Йов 33
1 Але слухай но, Йо́ве, промови мої, і візьми́ до ушей всі слова́ мої.
Чуј дакле, Јове, беседу моју, и слушај све речи моје.
2 Ось я уста свої відкрива́ю, в моїх устах говорить язик мій.
Ево, сад отварам уста своја; говори језик мој у устима мојим.
3 Простота́ мого серця — слова́ мої, і ви́словлять ясно знання́ мої уста.
По правом срцу мом биће речи моје, и мисао чисту изрећи ће усне моје.
4 Дух Божий мене учинив, й оживляє мене Всемогутнього по́дих.
Дух Божји створио ме је, и дах Свемогућега дао ми је живот.
5 Якщо можеш, то дай мені відповідь, ви́шикуйсь передо мною, поста́вся!
Ако можеш, одговори ми, приправи се и стани ми на супрот.
6 Тож Божий і я, як і ти, — з глини ви́тиснений теж і я!
Ево, ја ћу бити место Бога, као што си рекао; од кала сам начињен и ја.
7 Ото страх мій тебе не настра́шить, і не буде тяжко́ю рука моя на тобі.
Ето, страх мој неће те страшити, и рука моја неће те тиштати.
8 Отож, говорив до моїх ушей ти, і я чув голос слів:
Рекао си, дакле, преда мном, и чуо сам глас твојих речи:
9 „Чистий я, без гріха, я невинний, і немає провини в мені!
Чист сам, без греха, прав сам и нема безакоња на мени.
10 Оце Сам Він причини на мене знахо́дить, уважає мене Собі ворогом.
Ево, тражи задевицу са мном, држи ме за свог непријатеља.
11 У кайда́ни закув мої но́ги, усі стежки́ мої Він стереже“.
Меће у кладе ноге моје, вреба по свим стазама мојим.
12 Ось у цьому ти не справедливий! Відповім я тобі, бо більший же Бог за люди́ну!
Ето, у том ниси праведан, одговарам ти; јер је Бог већи од човека.
13 Чого Ти із Ним спереча́єшся, що про всі Свої справи Він відповіді не дає?
Зашто се преш с Њим, што за сва дела своја не одговара?
14 Бо Бог промовляє і раз, і два ра́зи, та люди́на не бачить того́:
Један пут говори Бог и два пута; али човек не пази.
15 у сні, у виді́нні нічно́му, коли міцний сой на людей напада́є, в дрімо́тах на ложі, —
У сну, у утвари ноћној, кад тврд сан падне на људе, кад спавају у постељи,
16 тоді відкриває Він ухо людей, і настра́шує їх осторо́гою,
Тада отвара ухо људима и науку им запечаћава,
17 щоб відве́сти люди́ну від чину її́, і Він гордість від мужа ховає,
Да би одвратио човека од дела његовог, и заклонио од њега охолост;
18 щоб від гро́бу повстримати душу його́, а живая його щоб не впала на ра́тище.
Да би сачувао душу његову од јаме, и живот његов да не наиђе на мач.
19 І карається хворістю він на посте́лі своїй, а в костя́х його сва́рка міцна́.
И кара га боловима на постељи његовој, и све кости његове тешком болешћу.
20 І жива його бри́диться хлібом, а душа його — стравою влю́бленою.
Тако да се животу његовом гади хлеб и души његовој јело најмилије;
21 Гине тіло його, аж не видно його, і вистають його кості, що пе́рше не видні були́.
Нестаје тела његовог на очиглед, и измалају се кости његове, које се пре нису виделе,
22 І до гро́бу душа його збли́жується, а живая його — до померлих іде.
И душа се његова приближава гробу, и живот његов смрти.
23 Якщо ж Ангол-засту́пник при нім, один з тисячі, щоб предста́вити люди́ні її правоту,
Ако има гласника, тумача, једног од хиљаде, који би казао човеку дужност његову,
24 то Він буде йому милосердний та й скаже: „Звільни ти його, щоб до гро́бу не йшов він, — Я ви́куп знайшов“.
Тада ће се смиловати на њ, и рећи ће: Избави га да не отиде у гроб; нашао сам откуп.
25 Тоді відмоло́диться тіло його, пове́рне до днів його ю́ности.
И подмладиће се тело његово као у детета, и повратиће се на дане младости своје,
26 Він благатиме Бога, й його Собі Він уподо́бає, і обличчя його буде бачити з окликом радости, і чоловікові верне його справедливість.
Молиће се Богу, и помиловаће га, и гледаће лице његово радујући се, и вратиће човеку по правди његовој.
27 Він диви́тиметься на людей й говоритиме: „Я грішив був і правду кривив, та мені не відплачено.
Гледајући људи рећи ће: Бејах згрешио, и шта је право изврнуо, али ми не поможе.
28 Він викупив душу мою, щоб до гро́бу не йшла, і буде бачити світло живая моя“.
Он избави душу моју да не отиде у јаму, и живот мој да гледа светлост.
29 Бог робить це все дві́чі-три́чі з люди́ною,
Гле, све ово чини Бог два пута и три пута човеку,
30 щоб душу її відвернути від гро́бу, щоб він був освітлений світлом живих.
Да би повратио душу његову од јаме, да би га обасјавала светлост живих.
31 Уважай, Йове, слухай мене, мовчи, а я промовля́тиму!
Пази, Јове, слушај ме, ћути, да ја говорим.
32 Коли маєш слова́, то дай мені відповідь, говори, бо бажаю твого оправда́ння.
Ако имаш шта рећи, одговори ми; говори, јер сам те рад оправдати;
33 Якщо ні — ти послухай мене; помовчи, й я навчу́ тебе мудрости!“
Ако ли не, слушај ти мене; ћути, и научићу те мудрости.
