Йов 33
1 Але слухай но, Йо́ве, промови мої, і візьми́ до ушей всі слова́ мої.
Men høyr no, Job, på talen min, lyd vel på alle mine ord!
2 Ось я уста свої відкрива́ю, в моїх устах говорить язик мій.
Sjå eg hev opna mine lippor, og tunga talar i min munn.
3 Простота́ мого серця — слова́ мої, і ви́словлять ясно знання́ мої уста.
Frå ærlegt hjarta kjem min tale, rein kunnskap lipporne ber fram.
4 Дух Божий мене учинив, й оживляє мене Всемогутнього по́дих.
Guds ånd er det som meg hev skapt, og Allvalds ande gjev meg liv.
5 Якщо можеш, то дай мені відповідь, ви́шикуйсь передо мною, поста́вся!
Um du det kann, so gjev meg svar! Væpna deg mot meg, og stig fram!
6 Тож Божий і я, як і ти, — з глини ви́тиснений теж і я!
Eg er din likemann for Gud, eg og av leiret forma er.
7 Ото страх мій тебе не настра́шить, і не буде тяжко́ю рука моя на тобі.
Du tarv’kje vera rædd for meg, min trykk skal ikkje tyngja deg.
8 Отож, говорив до моїх ушей ти, і я чув голос слів:
Men du hev sagt for øyro mine - eg høyrde ljoden av ditt ord -:
9 „Чистий я, без гріха, я невинний, і немає провини в мені!
«Eg skuldfri er og utan synd, eg flekkfri er og utan skuld;
10 Оце Сам Він причини на мене знахо́дить, уважає мене Собі ворогом.
men han fører uvensgrunnar mot meg og held meg for sin fiendsmann;
11 У кайда́ни закув мої но́ги, усі стежки́ мої Він стереже“.
han legg i stokken mine føter og vaktar alle mine vegar.»
12 Ось у цьому ти не справедливий! Відповім я тобі, бо більший же Бог за люди́ну!
Men du hev urett, svarar eg; Gud større er enn menneskja.
13 Чого Ти із Ним спереча́єшся, що про всі Свої справи Він відповіді не дає?
Men kvifor vil du klaga på han: Han aldri svarar i sin sak?
14 Бо Бог промовляє і раз, і два ра́зи, та люди́на не бачить того́:
På eit vis talar Gud, ja tvo, um enn dei ikkje agtar på det.
15 у сні, у виді́нні нічно́му, коли міцний сой на людей напада́є, в дрімо́тах на ложі, —
I draumar og i syn ved natt, når tunge svevnen fell på folk, når dei på lægjet ligg og blundar,
16 тоді відкриває Він ухо людей, і настра́шує їх осторо́гою,
då let han øyro upp på folk, og innsiglar åtvaring til deim,
17 щоб відве́сти люди́ну від чину її́, і Він гордість від мужа ховає,
for burt frå synd å driva mannen, og rydja ovmod ut or honom
18 щоб від гро́бу повстримати душу його́, а живая його щоб не впала на ра́тище.
og berga sjæli hans frå gravi og livet hans frå spjotodd-daude.
19 І карається хворістю він на посте́лі своїй, а в костя́х його сва́рка міцна́.
Han tuktast og med sjukelægje, med stendig uro inn til beini,
20 І жива його бри́диться хлібом, а душа його — стравою влю́бленою.
hans liv fær mothug imot brød, og sjæli hans mot lostemat.
21 Гине тіло його, аж не видно його, і вистають його кості, що пе́рше не видні були́.
Hans misser holdet, vert usjåleg, og beini morknar, syner ikkje,
22 І до гро́бу душа його збли́жується, а живая його — до померлих іде.
og sjæli ned mot gravi lutar, hans liv mot daude-englarne.
23 Якщо ж Ангол-засту́пник при нім, один з тисячі, щоб предста́вити люди́ні її правоту,
Er det då yver han ein engel, ein millommann, ein utav tusund, som lærer mannen um hans plikt,
24 то Він буде йому милосердний та й скаже: „Звільни ти його, щоб до гро́бу не йшов він, — Я ви́куп знайшов“.
Han ynkast yver han og segjer: «Frels honom frå i grav å ganga! Eg hev ei løysepening funne.»
25 Тоді відмоло́диться тіло його, пове́рне до днів його ю́ности.
Hans likam skal av helsa bløma, sin ungdom skal han atter få.
26 Він благатиме Бога, й його Собі Він уподо́бає, і обличчя його буде бачити з окликом радости, і чоловікові верне його справедливість.
Han bed til Gud og nåde fær, so han hans åsyn ser med jubel. Og so fær mannen att si rettferd.
27 Він диви́тиметься на людей й говоритиме: „Я грішив був і правду кривив, та мені не відплачено.
Han syng for folk og segjer so: «Eg synda hev og krenkt det rette, men hev’kje fenge lika for det;
28 Він викупив душу мою, щоб до гро́бу не йшла, і буде бачити світло живая моя“.
mi sjæl frå gravi berga han, med gleda fær eg ljoset sjå.»
29 Бог робить це все дві́чі-три́чі з люди́ною,
Og sjå: alt dette gjerer Gud tvo gonger, ja tri gong’ mot mannen,
30 щоб душу її відвернути від гро́бу, щоб він був освітлений світлом живих.
og ber hans sjæl frå gravi burt, so livsens ljos kann lysa for han.
31 Уважай, Йове, слухай мене, мовчи, а я промовля́тиму!
So gjev no gaum og høyr meg, Job, ver tagall du, so eg kann tala!
32 Коли маєш слова́, то дай мені відповідь, говори, бо бажаю твого оправда́ння.
Um du hev ord, so gjev meg svar! Tala, eg gjev deg gjerne rett.
33 Якщо ні — ти послухай мене; помовчи, й я навчу́ тебе мудрости!“
I anna fall so høyr på meg, teg medan eg deg visdom lærer!»
