Йов 33
1 Але слухай но, Йо́ве, промови мої, і візьми́ до ушей всі слова́ мої.
Bet tu, Ījab, klausi jel manu valodu un ņem vērā visus manus vārdus.
2 Ось я уста свої відкрива́ю, в моїх устах говорить язик мій.
Redzi nu, es savas lūpas esmu atdarījis, mana mēle manā mutē runā.
3 Простота́ мого серця — слова́ мої, і ви́словлять ясно знання́ мої уста.
Mani teikumi būs sirds taisnība, un manas lūpas skaidri izrunās, ko zinu.
4 Дух Божий мене учинив, й оживляє мене Всемогутнього по́дих.
Dieva Gars mani radījis, un tā Visuvarenā dvaša man devusi dzīvību.
5 Якщо можеш, то дай мені відповідь, ви́шикуйсь передо мною, поста́вся!
Ja tu vari, atbildi man, taisies pret mani un nostājies.
6 Тож Божий і я, як і ти, — з глини ви́тиснений теж і я!
Redzi, es piederu Dievam tā kā tu, no zemes es arīdzan esmu ņemts.
7 Ото страх мій тебе не настра́шить, і не буде тяжко́ю рука моя на тобі.
Redzi, iztrūcināt es tevi neiztrūcināšu, un mana roka pār tevi nebūs grūta.
8 Отож, говорив до моїх ушей ти, і я чув голос слів:
Tiešām, tu esi runājis priekš manām ausīm, to vārdu balsi es esmu dzirdējis:
9 „Чистий я, без гріха, я невинний, і немає провини в мені!
„Es esmu šķīsts, bez pārkāpšanas, es esmu skaidrs, un man nozieguma nav;
10 Оце Сам Він причини на мене знахо́дить, уважає мене Собі ворогом.
Redzi, Viņš atrod iemeslus pret mani, Viņš mani tura par Savu ienaidnieku;
11 У кайда́ни закув мої но́ги, усі стежки́ мої Він стереже“.
Viņš manas kājas liek siekstā, Viņš apsargā visus manus ceļus.“
12 Ось у цьому ти не справедливий! Відповім я тобі, бо більший же Бог за люди́ну!
Redzi, tur tev nav taisnības; es tev atbildu, ka Dievs ir daudz augstāks pār cilvēku.
13 Чого Ти із Ним спереча́єшся, що про всі Свої справи Він відповіді не дає?
Kāpēc tu pret Viņu tiepies, kad Viņš neatbild par visiem saviem darbiem?
14 Бо Бог промовляє і раз, і два ра́зи, та люди́на не бачить того́:
Jo Dievs runā vienreiz, un vēl otrreiz, bet to neliek vērā.
15 у сні, у виді́нні нічно́му, коли міцний сой на людей напада́є, в дрімо́тах на ложі, —
Sapnī caur nakts parādīšanām, kad ciets miegs cilvēkiem uzkrīt, kad tie guļ savā gultā,
16 тоді відкриває Він ухо людей, і настра́шує їх осторо́гою,
Tad Viņš atdara cilvēku ausi un apzieģelē, ko Viņš tiem grib mācīt.
17 щоб відве́сти люди́ну від чину її́, і Він гордість від мужа ховає,
Lai cilvēku novērš no nedarba un pasargā vīru no lepnības.
18 щоб від гро́бу повстримати душу його́, а живая його щоб не впала на ра́тище.
Lai izglābj viņa dvēseli no kapa un viņa dzīvību, ka nekrīt caur zobenu.
19 І карається хворістю він на посте́лі своїй, а в костя́х його сва́рка міцна́.
Viņš to arī pārmāca ar sāpēm gultā un lauž visus viņa kaulus.
20 І жива його бри́диться хлібом, а душа його — стравою влю́бленою.
Tā ka viņa sirds neņem pretī maizi, nedz viņa dvēsele kādu gardumu.
21 Гине тіло його, аж не видно його, і вистають його кості, що пе́рше не видні були́.
Viņa miesa nodilst, ka no tās nekā vairs neredz, un kauli nāk ārā, kas nebija redzami,
22 І до гро́бу душа його збли́жується, а живая його — до померлих іде.
Un viņa dvēsele nāk tuvu pie bedres, un viņa dzīvība pie nāves sāpēm.
23 Якщо ж Ангол-засту́пник при нім, один з тисячі, щоб предста́вити люди́ні її правоту,
Ja tad pie viņa nāk vēstnesis, ziņas devējs kā viens no tūkstošiem, rādīt cilvēkam kas pareizi:
24 то Він буде йому милосердний та й скаже: „Звільни ти його, щоб до гро́бу не йшов він, — Я ви́куп знайшов“.
Tad Viņš tam ir žēlīgs. un saka: atpestī to, ka negrimst kapā, jo esmu atradis salīdzināšanu.
25 Тоді відмоло́диться тіло його, пове́рне до днів його ю́ности.
Tad viņa miesa būs zaļāka nekā jaunībā, tas nāks atkal pie savas jaunības dienām.
26 Він благатиме Бога, й його Собі Він уподо́бає, і обличчя його буде бачити з окликом радости, і чоловікові верне його справедливість.
Tas lūgs Dievu, un Viņš to žēlos, - tas uzskatīs Dieva vaigu ar prieku, un Dievs cilvēkam atmaksās viņa taisnību.
27 Він диви́тиметься на людей й говоритиме: „Я грішив був і правду кривив, та мені не відплачено.
Tad šis izteiks cilvēkiem un sacīs: es biju grēkojis un pārgrozījis tiesu, bet Viņš to man nav pielīdzinājis.
28 Він викупив душу мою, щоб до гро́бу не йшла, і буде бачити світло живая моя“.
Viņš ir atpestījis manu dvēseli, ka tā negrimst kapā, un mana dzīvība redz gaišumu.
29 Бог робить це все дві́чі-три́чі з люди́ною,
Redzi, to visu dara tas stiprais Dievs divi un trīskārt cilvēkam,
30 щоб душу її відвернути від гро́бу, щоб він був освітлений світлом живих.
Ka viņa dvēseli novērstu no kapa, ka tā taptu apgaismota dzīvības gaismā.
31 Уважай, Йове, слухай мене, мовчи, а я промовля́тиму!
Liec vērā, Ījab, klausies mani, ciet klusu, un es runāšu.
32 Коли маєш слова́, то дай мені відповідь, говори, бо бажаю твого оправда́ння.
Jeb, ja tev ir ko sacīt, tad atbildi man; runā, jo es labprāt redzētu tavu taisnību.
33 Якщо ні — ти послухай мене; помовчи, й я навчу́ тебе мудрости!“
Ja nav, tad klausies mani, ciet klusu, un es tev mācīšu gudrību.
