Йов 33
1 Але слухай но, Йо́ве, промови мої, і візьми́ до ушей всі слова́ мої.
Audi igitur Iob eloquia mea, et omnes sermones meos ausculta.
2 Ось я уста свої відкрива́ю, в моїх устах говорить язик мій.
Ecce aperui os meum, loquatur lingua mea in faucibus meis.
3 Простота́ мого серця — слова́ мої, і ви́словлять ясно знання́ мої уста.
Simplici corde meo sermones mei, et sententiam puram labia mea loquentur.
4 Дух Божий мене учинив, й оживляє мене Всемогутнього по́дих.
Spiritus Dei fecit me, et spiraculum Omnipotentis vivificavit me.
5 Якщо можеш, то дай мені відповідь, ви́шикуйсь передо мною, поста́вся!
Si potes, responde mihi, et adversus faciem meam consiste.
6 Тож Божий і я, як і ти, — з глини ви́тиснений теж і я!
Ecce, et me sicut et te fecit Deus, et de eodem luto ego quoque formatus sum.
7 Ото страх мій тебе не настра́шить, і не буде тяжко́ю рука моя на тобі.
Verumtamen miraculum meum non te terreat, et eloquentia mea non sit tibi gravis.
8 Отож, говорив до моїх ушей ти, і я чув голос слів:
Dixisti ergo in auribus meis, et vocem verborum tuorum audivi:
9 „Чистий я, без гріха, я невинний, і немає провини в мені!
Mundus sum ego, et absque delicto: immaculatus, et non est iniquitas in me.
10 Оце Сам Він причини на мене знахо́дить, уважає мене Собі ворогом.
Quia querelas in me reperit, ideo arbitratus est me inimicum sibi.
11 У кайда́ни закув мої но́ги, усі стежки́ мої Він стереже“.
Posuit in nervo pedes meos, custodivit omnes semitas meas.
12 Ось у цьому ти не справедливий! Відповім я тобі, бо більший же Бог за люди́ну!
Hoc est ergo, in quo non es iustificatus: respondebo tibi, quia maior sit Deus homine.
13 Чого Ти із Ним спереча́єшся, що про всі Свої справи Він відповіді не дає?
Adversus eum contendis quod non ad omnia verba responderit tibi?
14 Бо Бог промовляє і раз, і два ра́зи, та люди́на не бачить того́:
Semel loquitur Deus, et secundo idipsum non repetit.
15 у сні, у виді́нні нічно́му, коли міцний сой на людей напада́є, в дрімо́тах на ложі, —
Per somnium in visione nocturna, quando irruit sopor super homines, et dormiunt in lectulo:
16 тоді відкриває Він ухо людей, і настра́шує їх осторо́гою,
Tunc aperit aures virorum, et erudiens eos instruit disciplina,
17 щоб відве́сти люди́ну від чину її́, і Він гордість від мужа ховає,
Ut avertat hominem ab his, quæ facit, et liberet eum de superbia:
18 щоб від гро́бу повстримати душу його́, а живая його щоб не впала на ра́тище.
Eruens animam eius a corruptione: et vitam illius, ut non transeat in gladium.
19 І карається хворістю він на посте́лі своїй, а в костя́х його сва́рка міцна́.
Increpat quoque per dolorem in lectulo, et omnia ossa eius marcescere facit.
20 І жива його бри́диться хлібом, а душа його — стравою влю́бленою.
Abominabilis ei fit in vita sua panis, et animæ illius cibus ante desiderabilis.
21 Гине тіло його, аж не видно його, і вистають його кості, що пе́рше не видні були́.
Tabescet caro eius, et ossa, quæ tecta fuerant, nudabuntur.
22 І до гро́бу душа його збли́жується, а живая його — до померлих іде.
Appropinquavit corruptioni anima eius, et vita illius mortiferis.
23 Якщо ж Ангол-засту́пник при нім, один з тисячі, щоб предста́вити люди́ні її правоту,
Si fuerit pro eo Angelus loquens, unus de millibus, ut annunciet hominis æquitatem:
24 то Він буде йому милосердний та й скаже: „Звільни ти його, щоб до гро́бу не йшов він, — Я ви́куп знайшов“.
Miserebitur eius, et dicet: Libera eum, ut non descendat in corruptionem: inveni in quo ei propitier.
25 Тоді відмоло́диться тіло його, пове́рне до днів його ю́ности.
Consumpta est caro eius a suppliciis, revertatur ad dies adolescentiæ suæ.
26 Він благатиме Бога, й його Собі Він уподо́бає, і обличчя його буде бачити з окликом радости, і чоловікові верне його справедливість.
Deprecabitur Deum, et placabilis ei erit: et videbit faciem eius in iubilo, et reddet homini iustitiam suam.
27 Він диви́тиметься на людей й говоритиме: „Я грішив був і правду кривив, та мені не відплачено.
Respiciet homines, et dicet: Peccavi, et vere deliqui, et, ut eram dignus, non recepi.
28 Він викупив душу мою, щоб до гро́бу не йшла, і буде бачити світло живая моя“.
Liberavit animam suam ne pergeret in interitum, sed vivens lucem videret.
29 Бог робить це все дві́чі-три́чі з люди́ною,
Ecce, hæc omnia operatur Deus tribus vicibus per singulos.
30 щоб душу її відвернути від гро́бу, щоб він був освітлений світлом живих.
Ut revocet animas eorum a corruptione, et illuminet luce viventium.
31 Уважай, Йове, слухай мене, мовчи, а я промовля́тиму!
Attende Iob, et audi me: et tace, dum loquor.
32 Коли маєш слова́, то дай мені відповідь, говори, бо бажаю твого оправда́ння.
Si autem habes quod loquaris, responde mihi, loquere: volo enim, te apparere iustum.
33 Якщо ні — ти послухай мене; помовчи, й я навчу́ тебе мудрости!“
Quod si non habes, audi me: tace, et docebo te sapientiam.
