Йов 32
1 І переста́ли ті троє мужів відповідати Йову, бо він був справедливий в оча́х своїх.
Aquellos tres hombres cesaron de replicar a Job, porque él era justo ante sus propios ojos.
2 І запалився гнів Елігу, сина Барах'їлового, бузянина, з роду Рамового, — на Йова запали́вся гнів його за те, що той уважав душу свою справедливішою за Бога.
Entonces Eliú, hijo de Baraquel, buzita, de la familia de Ram, se encendió en ira contra Job, porque él se justificaba a sí mismo delante de ʼElohim.
3 Також на трьох при́ятелів його запалився його гнів за те, що не знайшли вони відповіді, а зробили тільки Йова винним.
También se enardeció contra sus tres amigos, porque no hallaron respuesta, sin embargo condenaron a Job.
4 А Елігу вичікував Йова та їх із словами, бо вони були ста́рші віком за нього.
Eliú esperó en la disputa con Job, porque ellos eran mayores que él.
5 І побачив Елігу, що нема належної відповіді в устах тих трьох людей, — і запалився його гнів!
Pero al ver Eliú que no había respuesta en la boca de aquellos tres hombres, se encendió en ira.
6 І відповів бузянин Елі́гу, син Барах'їлів, та й сказав: „Молодий я літа́ми, ви ж ста́рші, тому́ то я стри́мувався та боявся знання́ своє ви́словити вам
Eliú tomó la palabra, hijo de Baraquel, buzita: Yo soy menor y ustedes son ancianos. Por eso me abstuve y temí declararles mi opinión.
7 Я поду́мав: Хай вік промовля́є, і хай розуму вчить многолі́ття!
Yo pensé: La edad debe hablar. El número de años debe enseñar sabiduría.
8 Справді, дух — він у люди́ні, та Всемогутнього по́дих їх мудрими чинить.
Pero el que le da entendimiento es el espíritu en el hombre, el soplo del ʼEL-Shadday.
9 Многолі́тні не за́вжди розумні, і не все розуміються в праві старі́.
No son sabios los de mucha edad, ni los ancianos entienden justicia.
10 Тому́ я кажу: Послухай мене, — хай знання́ своє ви́словлю й я!
Por eso digo: ¡Escúchenme! También yo declararé lo que pienso.
11 Тож слів ваших вичі́кував я, наставляв свої уші до вашої мудрости, поки справу ви дослідите́.
Ciertamente esperé sus palabras, escuché sus razones mientras buscaban qué decir.
12 І я приглядався до вас, й ось немає між вами, хто б Йо́ву довів, хто б відповідь дав на слова́ його!
Les presté atención. Ciertamente no hay alguno de ustedes que redarguya a Job y responda sus razonamientos.
13 Щоб ви не сказали: „Ми мудрість знайшли: не люди́на, а Бог перемо́же його́!“
No digan: Hallamos la sabiduría. ʼElohim lo derrotará de manera aplastante, no el hombre.
14 Не на мене слова́ він скеро́вував, і я не відповім йому мовою вашою.
Él no dirigió sus palabras contra mí, ni yo le responderé con las palabras de ustedes.
15 Полякались вони, вже не відповіда́ють, не мають вже слів,
Se desconcertaron, ya no responden. Sus palabras los abandonaron.
16 Я чекав, що не бу́дуть вони говорити, що спини́лись, не відповідають уже.
¿Debo esperar porque no hablan, porque cesaron y ya no responden?
17 Відповім також я свою ча́стку, і ви́словлю й я свою ду́мку.
Yo también responderé mi parte. Yo también expresaré mi opinión,
18 Бо я повний слова́ми, — дух мойо́го нутра́ докуча́є мені.
porque estoy lleno de palabras, y el espíritu me obliga dentro de mí.
19 Ось утро́ба моя, мов вино невідкри́те, — вона трі́скається, як нові бурдюки́!
Ciertamente mis órganos internos son como vino sin respiradero y están a punto de reventar como odres nuevos.
20 Нехай я скажу́ — й буде легше мені, нехай у́ста відкрию свої — й відповім!
Hablaré y me desahogaré. Abriré mi boca y responderé.
21 На осо́бу не бу́ду уваги звертати, не буду підле́щуватись до люди́ни,
No haré ahora acepción de personas, ni me permitiré adular a algún hombre,
22 бо не вмію підле́щуватись! Коли ж ні, — нехай зараз ві́зьме мене мій Творе́ць!
porque nunca supe adular. De otra manera, mi Hacedor pronto me consumiría.
