Йов 32
1 І переста́ли ті троє мужів відповідати Йову, бо він був справедливий в оча́х своїх.
Tako so ti trije možje prenehali odgovarjati Jobu, ker je bil pravičen v svojih lastnih očeh.
2 І запалився гнів Елігу, сина Барах'їлового, бузянина, з роду Рамового, — на Йова запали́вся гнів його за те, що той уважав душу свою справедливішою за Бога.
Potem je bil vžgan bes Elihúja, Barahélovega sina, Buzéjca iz Rámovega rodu. Njegov bes je bil vžgan zoper Joba, ker je sebe bolj opravičeval kakor Boga.
3 Також на трьох при́ятелів його запалився його гнів за те, що не знайшли вони відповіді, а зробили тільки Йова винним.
Tudi zoper njegove tri prijatelje je bil vžgan njegov bes, ker niso našli nobenega odgovora, pa so vendar obsodili Joba.
4 А Елігу вичікував Йова та їх із словами, бо вони були ста́рші віком за нього.
Torej Elihú je čakal, dokler Job ni spregovoril, ker so bili starejši kakor on.
5 І побачив Елігу, що нема належної відповіді в устах тих трьох людей, — і запалився його гнів!
Ko je Elihú videl, da ni bilo nobenega odgovora v ustih teh treh mož, je bil potem vžgan njegov bes.
6 І відповів бузянин Елі́гу, син Барах'їлів, та й сказав: „Молодий я літа́ми, ви ж ста́рші, тому́ то я стри́мувався та боявся знання́ своє ви́словити вам
Elihú, Barahélov sin, Buzéjec, je odgovoril in rekel: »Jaz sem mlad, vi pa ste zelo stari, zato sem bil prestrašen in se vam nisem drznil pokazati svojega mnenja.
7 Я поду́мав: Хай вік промовля́є, і хай розуму вчить многолі́ття!
Rekel sem: ›Dnevi naj bi spregovorili in množica let naj bi učila modrost.‹
8 Справді, дух — він у люди́ні, та Всемогутнього по́дих їх мудрими чинить.
Toda v človeku je duh. Navdih Vsemogočnega jim daje razumevanje.
9 Многолі́тні не за́вжди розумні, і не все розуміються в праві старі́.
Veliki možje niso vedno modri niti ostareli ne razumejo sodbe.
10 Тому́ я кажу: Послухай мене, — хай знання́ своє ви́словлю й я!
Zato sem rekel: ›Prisluhnite mi. Tudi jaz bom pokazal svoje mnenje.
11 Тож слів ваших вичі́кував я, наставляв свої уші до вашої мудрости, поки справу ви дослідите́.
Glejte, čakal sem na vaše besede, prisluhnil sem vašim razlogom, medtem ko ste iskali, kaj bi rekli.
12 І я приглядався до вас, й ось немає між вами, хто б Йо́ву довів, хто б відповідь дав на слова́ його!
Da, prisluhnil sem vam in glejte nikogar izmed vas ni bilo, da prepriča Joba ali da odgovori njegovim besedam,
13 Щоб ви не сказали: „Ми мудрість знайшли: не люди́на, а Бог перемо́же його́!“
da ne bi rekli: ›Pridobili smo modrost. Bog ga suva dol, ne človek.‹
14 Не на мене слова́ він скеро́вував, і я не відповім йому мовою вашою.
Torej svojih besed ni usmeril zoper mene niti mu ne bom odgovoril z vašimi govori.«
15 Полякались вони, вже не відповіда́ють, не мають вже слів,
Bili so osupli, niso več odgovarjali. Prenehali so govoriti.
16 Я чекав, що не бу́дуть вони говорити, що спини́лись, не відповідають уже.
Ko sem čakal (kajti niso govorili, temveč mirno stali in niso več odgovarjali),
17 Відповім також я свою ча́стку, і ви́словлю й я свою ду́мку.
sem rekel: »Tudi jaz bom odgovoril svoj del, tudi jaz bom pokazal svoje mišljenje.
18 Бо я повний слова́ми, — дух мойо́го нутра́ докуча́є мені.
Kajti poln sem stvari, duh znotraj mene me sili.
19 Ось утро́ба моя, мов вино невідкри́те, — вона трі́скається, як нові бурдюки́!
Glejte, moj trebuh je kakor vino, ki nima oddušnika. Pripravljeno je, da poči kakor novi mehovi.
20 Нехай я скажу́ — й буде легше мені, нехай у́ста відкрию свої — й відповім!
Govoril bom, da bom lahko osvežen. Odprl bom svoje ustnice in odgovoril.
21 На осо́бу не бу́ду уваги звертати, не буду підле́щуватись до люди́ни,
Ne pustite mi, prosim vas, sprejeti obličja kateregakoli moža niti mi ne pustite, da dajem laskave nazive človeku.
22 бо не вмію підле́щуватись! Коли ж ні, — нехай зараз ві́зьме мене мій Творе́ць!
Kajti ne znam dajati laskavih nazivov. Če bi tako počel, bi me moj stvarnik hitro odvedel.
