Йов 32
1 І переста́ли ті троє мужів відповідати Йову, бо він був справедливий в оча́х своїх.
Когда те три мужа перестали отвечать Иову, потому что он был прав в глазах своих,
2 І запалився гнів Елігу, сина Барах'їлового, бузянина, з роду Рамового, — на Йова запали́вся гнів його за те, що той уважав душу свою справедливішою за Бога.
тогда воспылал гнев Елиуя, сына Варахиилова, Вузитянина из племени Рамова: воспылал гнев его на Иова за то, что он оправдывал себя больше, нежели Бога,
3 Також на трьох при́ятелів його запалився його гнів за те, що не знайшли вони відповіді, а зробили тільки Йова винним.
а на трех друзей его воспылал гнев его за то, что они не нашли, что отвечать, а между тем обвиняли Иова.
4 А Елігу вичікував Йова та їх із словами, бо вони були ста́рші віком за нього.
Елиуй ждал, пока Иов говорил, потому что они летами были старше его.
5 І побачив Елігу, що нема належної відповіді в устах тих трьох людей, — і запалився його гнів!
Когда же Елиуй увидел, что нет ответа в устах тех трех мужей, тогда воспылал гнев его.
6 І відповів бузянин Елі́гу, син Барах'їлів, та й сказав: „Молодий я літа́ми, ви ж ста́рші, тому́ то я стри́мувався та боявся знання́ своє ви́словити вам
И отвечал Елиуй, сын Варахиилов, Вузитянин, и сказал: я молод летами, а вы - старцы; поэтому я робел и боялся объявлять вам мое мнение.
7 Я поду́мав: Хай вік промовля́є, і хай розуму вчить многолі́ття!
Я говорил сам себе: пусть говорят дни, и многолетие поучает мудрости.
8 Справді, дух — він у люди́ні, та Всемогутнього по́дих їх мудрими чинить.
Но дух в человеке и дыхание Вседержителя дает ему разумение.
9 Многолі́тні не за́вжди розумні, і не все розуміються в праві старі́.
Не многолетние только мудры, и не старики разумеют правду.
10 Тому́ я кажу: Послухай мене, — хай знання́ своє ви́словлю й я!
Поэтому я говорю: выслушайте меня, объявлю вам мое мнение и я.
11 Тож слів ваших вичі́кував я, наставляв свої уші до вашої мудрости, поки справу ви дослідите́.
Вот, я ожидал слов ваших, - вслушивался в суждения ваши, доколе вы придумывали, что сказать.
12 І я приглядався до вас, й ось немає між вами, хто б Йо́ву довів, хто б відповідь дав на слова́ його!
Я пристально смотрел на вас, и вот никто из вас не обличает Иова и не отвечает на слова его.
13 Щоб ви не сказали: „Ми мудрість знайшли: не люди́на, а Бог перемо́же його́!“
Не скажите: мы нашли мудрость: Бог опровергнет его, а не человек.
14 Не на мене слова́ він скеро́вував, і я не відповім йому мовою вашою.
Если бы он обращал слова свои ко мне, то я не вашими речами отвечал бы ему.
15 Полякались вони, вже не відповіда́ють, не мають вже слів,
Испугались, не отвечают более; перестали говорить.
16 Я чекав, що не бу́дуть вони говорити, що спини́лись, не відповідають уже.
И как я ждал, а они не говорят, остановились и не отвечают более,
17 Відповім також я свою ча́стку, і ви́словлю й я свою ду́мку.
то и я отвечу с моей стороны, объявлю мое мнение и я,
18 Бо я повний слова́ми, — дух мойо́го нутра́ докуча́є мені.
ибо я полон речами, и дух во мне теснит меня.
19 Ось утро́ба моя, мов вино невідкри́те, — вона трі́скається, як нові бурдюки́!
Вот, утроба моя, как вино неоткрытое: она готова прорваться, подобно новым мехам.
20 Нехай я скажу́ — й буде легше мені, нехай у́ста відкрию свої — й відповім!
Поговорю, и будет легче мне; открою уста мои и отвечу.
21 На осо́бу не бу́ду уваги звертати, не буду підле́щуватись до люди́ни,
На лице человека смотреть не буду и никакому человеку льстить не стану,
22 бо не вмію підле́щуватись! Коли ж ні, — нехай зараз ві́зьме мене мій Творе́ць!
потому что я не умею льстить: сейчас убей меня, Творец мой.
