Йов 32
1 І переста́ли ті троє мужів відповідати Йову, бо він був справедливий в оча́х своїх.
A gdy przestali oni trzej mężowie odpowiadać Ijobowi, przeto, że się sobie zdał być sprawiedliwym:
2 І запалився гнів Елігу, сина Барах'їлового, бузянина, з роду Рамового, — на Йова запали́вся гнів його за те, що той уважав душу свою справедливішою за Бога.
Tedy się rozpalił gniewem Elihu, syn Barachela Buzytczyka z rodu Syryjskiego, przeciw Ijobowi się rozpalił gniewem, iż usprawiedliwiał duszę swoję, więcej niż Boga.
3 Також на трьох при́ятелів його запалився його гнів за те, що не знайшли вони відповіді, а зробили тільки Йова винним.
Także przeciwko trzem przyjaciołom jego rozpalił się gniew jego, że nie znalazłszy odpowiedzi, przecię potępiali Ijoba.
4 А Елігу вичікував Йова та їх із словами, бо вони були ста́рші віком за нього.
Bo Elihu oczekiwał, jako oni Ijobowi odpowiedzą, gdyż oni starsi byli w latach niż on.
5 І побачив Елігу, що нема належної відповіді в устах тих трьох людей, — і запалився його гнів!
Ale widząc Elihu, że nie było odpowiedzi w ustach onych trzech mężów, rozpalił się w gniewie swoim.
6 І відповів бузянин Елі́гу, син Барах'їлів, та й сказав: „Молодий я літа́ми, ви ж ста́рші, тому́ то я стри́мувався та боявся знання́ своє ви́словити вам
I odpowiedział Elihu, syn Barachela Buzytczyka, i rzekł: Jam najmłodszy w latach, a wyście starcy; przetoż wstydziłem się, i nie śmiałem wam oznajmić zdania swego.
7 Я поду́мав: Хай вік промовля́є, і хай розуму вчить многолі́ття!
Myślałem: Długi wiek mówić będzie, a mnóstwo lat nauczy mądrości.
8 Справді, дух — він у люди́ні, та Всемогутнього по́дих їх мудрими чинить.
Aleć duch, który jest w ludziach, i natchnienie Wszechmogącego daje rozum.
9 Многолі́тні не за́вжди розумні, і не все розуміються в праві старі́.
Zacni nie zawsze mądrzy, a starcy nie zawżdy rozumieją sądu.
10 Тому́ я кажу: Послухай мене, — хай знання́ своє ви́словлю й я!
Przetoż mówię: słuchaj mię; ja też oznajmię zdanie swoje.
11 Тож слів ваших вичі́кував я, наставляв свої уші до вашої мудрости, поки справу ви дослідите́.
Otom oczekiwał słów waszych, a przysłuchiwałem się dowodom waszym, czekając, ażbyście doszli rzeczy.
12 І я приглядався до вас, й ось немає між вами, хто б Йо́ву довів, хто б відповідь дав на слова́ його!
I przypatrywałem się wam, a oto żaden z was Ijoba przekonać nie mógł; i nie masz między wami, ktoby odpowiedział słowom jego.
13 Щоб ви не сказали: „Ми мудрість знайшли: не люди́на, а Бог перемо́же його́!“
Ale snać rzeczecie: Znaleźliśmy mądrość; sam go Bóg przekonywa, nie człowiek.
14 Не на мене слова́ він скеро́вував, і я не відповім йому мовою вашою.
Aczci się Ijob nie zemną wdał w rzecz, a ja mu też nie waszemi słowy odpowiem.
15 Полякались вони, вже не відповіда́ють, не мають вже слів,
Polękali się, nie odpowiadają dalej; niedostaje im słów.
16 Я чекав, що не бу́дуть вони говорити, що спини́лись, не відповідають уже.
Czekałemci, ale nie mówią; umilknęli, a nic więcej nie odpowiadają.
17 Відповім також я свою ча́стку, і ви́словлю й я свою ду́мку.
Odpowiem ja też z mej strony; oznajmię ja też zdanie swoje.
18 Бо я повний слова́ми, — дух мойо́го нутра́ докуча́є мені.
Bom pełen słów; ciasno we mnie duchowi żywota mego.
19 Ось утро́ба моя, мов вино невідкри́те, — вона трі́скається, як нові бурдюки́!
Oto żywot mój jest jako moszcz bez oddechu, a jako beczka nowa rozpękłby się.
20 Нехай я скажу́ — й буде легше мені, нехай у́ста відкрию свої — й відповім!
Będę tedy mówił, a wytchnę sobie; otworzę wargi swe, i odpowiem.
21 На осо́бу не бу́ду уваги звертати, не буду підле́щуватись до люди́ни,
Nie będę teraz miał względu na żadną osobę, a z człowiekiem bez tytułów mówić będę.
22 бо не вмію підле́щуватись! Коли ж ні, — нехай зараз ві́зьме мене мій Творе́ць!
Bo nie umiem tytułować, by mię w rychle nie porwał stworzyciel mój.
