Йов 32
1 І переста́ли ті троє мужів відповідати Йову, бо він був справедливий в оча́х своїх.
Dei tri mennerne svara ikkje Job meir, av di han heldt seg sjølv for rettferdig.
2 І запалився гнів Елігу, сина Барах'їлового, бузянина, з роду Рамового, — на Йова запали́вся гнів його за те, що той уважав душу свою справедливішою за Бога.
Men då loga harmen upp hjå Elihu, son åt Barak’el, buziten, av Rams-ætti. Han vart harm på Job, av di han heldt seg sjølv rettferdigare enn Gud.
3 Також на трьох при́ятелів його запалився його гнів за те, що не знайшли вони відповіді, а зробили тільки Йова винним.
Han harmast og på dei tri venerne, av di dei ikkje kunde finna noko svar, og endå dømde Job skuldig.
4 А Елігу вичікував Йова та їх із словами, бо вони були ста́рші віком за нього.
For Elihu hadde venta med å tala til Job, av di dei andre var eldre enn han;
5 І побачив Елігу, що нема належної відповіді в устах тих трьох людей, — і запалився його гнів!
men då Elihu såg at dei tri mennerne ikkje hadde noko å svara, vart han brennande harm.
6 І відповів бузянин Елі́гу, син Барах'їлів, та й сказав: „Молодий я літа́ми, ви ж ста́рші, тому́ то я стри́мувався та боявся знання́ своє ви́словити вам
Og Elihu, son åt Barak’el, buziten, tok til ords og sagde: «Ung er eg etter år å rekna; de derimot er gamle menn. Difor eg blygdest og var rædd å segja til dykk det eg veit.
7 Я поду́мав: Хай вік промовля́є, і хай розуму вчить многолі́ття!
Eg tenkte: «Åri tala lyt og alderen forkynna visdom.»
8 Справді, дух — він у люди́ні, та Всемогутнього по́дих їх мудрими чинить.
Nei, ånd lyt til hjå menneski; og Allvalds ande gjev deim vit.
9 Многолі́тні не за́вжди розумні, і не все розуміються в праві старі́.
Dei gamle er’kje alltid vise, kvithærde veit’kje stødt det rette.
10 Тому́ я кажу: Послухай мене, — хай знання́ своє ви́словлю й я!
Difor eg segjer: Høyr på meg; eg vil og segja det eg veit.
11 Тож слів ваших вичі́кував я, наставляв свої уші до вашої мудрости, поки справу ви дослідите́.
Eg venta hev på dykkar ord og lydde vel på dykkar lærdom, alt med de leita etter ord.
12 І я приглядався до вас, й ось немає між вами, хто б Йо́ву довів, хто б відповідь дав на слова́ його!
Og eg gav nøgje agt på dykk, men ingen sagde Job imot, ingen av dykk gav honom svar.
13 Щоб ви не сказали: „Ми мудрість знайшли: не люди́на, а Бог перемо́же його́!“
Seg ikkje: «Visdom der me fann; Gud slå han ned, folk kann det ikkje.»
14 Не на мене слова́ він скеро́вував, і я не відповім йому мовою вашою.
Han hev’kje tala imot meg, og ei med dykkar ord eg svarar.
15 Полякались вони, вже не відповіда́ють, не мають вже слів,
Dei er forstøkte, svarar ikkje, dei vantar ord å føra fram.
16 Я чекав, що не бу́дуть вони говорити, що спини́лись, не відповідають уже.
Treng eg vel venta når dei tegjer og stend der reint forutan svar?
17 Відповім також я свою ча́стку, і ви́словлю й я свою ду́мку.
Eg vil og svara, eg for meg, eg vil og segja det eg veit.
18 Бо я повний слова́ми, — дух мойо́го нутра́ докуча́є мені.
For eg er full av ord til svars; i bringa sprengjer åndi på.
19 Ось утро́ба моя, мов вино невідкри́те, — вона трі́скається, як нові бурдюки́!
Mitt indre er som innstengd vin, lik nye vinhit vil det sprengjast.
20 Нехай я скажу́ — й буде легше мені, нехай у́ста відкрию свої — й відповім!
Eg tala vil so eg fær luft, vil opna lipporne og svara.
21 На осо́бу не бу́ду уваги звертати, не буду підле́щуватись до люди́ни,
Eg ikkje tek parti for nokon og smeikjer ei for nokor mann;
22 бо не вмію підле́щуватись! Коли ж ні, — нехай зараз ві́зьме мене мій Творе́ць!
å smeikja kann eg ikkje med; min skapar elles burt meg reiv.
