Йов 32
1 І переста́ли ті троє мужів відповідати Йову, бо він був справедливий в оча́х своїх.
De tre menn svarte ikke Job mere, fordi han var rettferdig i sine egne øine.
2 І запалився гнів Елігу, сина Барах'їлового, бузянина, з роду Рамового, — на Йова запали́вся гнів його за те, що той уважав душу свою справедливішою за Бога.
Da optendtes Elihus vrede - han stammet fra Bus og var sønn av Barak'el, av Rams ætt. Mot Job optendtes hans vrede, fordi han holdt sig selv for å være rettferdig for Gud,
3 Також на трьох при́ятелів його запалився його гнів за те, що не знайшли вони відповіді, а зробили тільки Йова винним.
og mot hans tre venner optendtes hans vrede, fordi de ikke fant noget svar og allikevel dømte Job skyldig.
4 А Елігу вичікував Йова та їх із словами, бо вони були ста́рші віком за нього.
Elihu hadde ventet med å tale til Job, fordi de andre var eldre av år enn han.
5 І побачив Елігу, що нема належної відповіді в устах тих трьох людей, — і запалився його гнів!
Da nu Elihu så at det ikke var noget svar i de tre menns munn, da optendtes hans vrede.
6 І відповів бузянин Елі́гу, син Барах'їлів, та й сказав: „Молодий я літа́ми, ви ж ста́рші, тому́ то я стри́мувався та боявся знання́ своє ви́словити вам
Så tok da Elihu, sønn av Barak'el, busitten, til orde og sa: Jeg er ung av år, og I er gråhårede; derfor holdt jeg mig tilbake og torde ikke uttale for eder hvad jeg vet.
7 Я поду́мав: Хай вік промовля́є, і хай розуму вчить многолі́ття!
Jeg tenkte: La alderen tale og de mange år forkynne visdom!
8 Справді, дух — він у люди́ні, та Всемогутнього по́дих їх мудрими чинить.
Dog, det er menneskets ånd og den Allmektiges åndepust som gjør forstandig.
9 Многолі́тні не за́вжди розумні, і не все розуміються в праві старі́.
De gamle er ikke alltid vise, ikke alltid forstår oldinger hvad rett er.
10 Тому́ я кажу: Послухай мене, — хай знання́ своє ви́словлю й я!
Derfor sier jeg: Hør nu på mig! Også jeg vil uttale hvad jeg vet.
11 Тож слів ваших вичі́кував я, наставляв свої уші до вашої мудрости, поки справу ви дослідите́.
Jeg ventet på eders ord, jeg lyttet efter forstandig tale fra eder, mens I grundet på hvad I skulde si.
12 І я приглядався до вас, й ось немає між вами, хто б Йо́ву довів, хто б відповідь дав на слова́ його!
Jeg gav akt på eder; men det var ingen av eder som gjendrev Job, ingen som svarte på hans ord.
13 Щоб ви не сказали: „Ми мудрість знайшли: не люди́на, а Бог перемо́же його́!“
Si ikke: Vi har funnet visdom hos ham; bare Gud kan få bukt med ham, ikke noget menneske!
14 Не на мене слова́ він скеро́вував, і я не відповім йому мовою вашою.
Han har jo ikke rettet sin tale mot mig, og med eders ord vil jeg ikke svare ham.
15 Полякались вони, вже не відповіда́ють, не мають вже слів,
De er forferdet og svarer ikke mere; ordene er blitt borte for dem.
16 Я чекав, що не бу́дуть вони говорити, що спини́лись, не відповідають уже.
Skal jeg vente, fordi de ikke taler, fordi de står der og ikke svarer mere?
17 Відповім також я свою ча́стку, і ви́словлю й я свою ду́мку.
Også jeg vil nu svare for min del; også jeg vil uttale hvad jeg vet.
18 Бо я повний слова́ми, — дух мойо́го нутра́ докуча́є мені.
For jeg er full av ord; ånden i mitt indre driver mig.
19 Ось утро́ба моя, мов вино невідкри́те, — вона трі́скається, як нові бурдюки́!
Mitt indre er som innestengt vin; som nyfylte skinnsekker vil det revne.
20 Нехай я скажу́ — й буде легше мені, нехай у́ста відкрию свої — й відповім!
Jeg vil tale, så jeg kan få luft; jeg vil åpne mine leber og svare.
21 На осо́бу не бу́ду уваги звертати, не буду підле́щуватись до люди́ни,
Jeg vil ikke ta parti for nogen, og jeg vil ikke smigre for noget menneske;
22 бо не вмію підле́щуватись! Коли ж ні, — нехай зараз ві́зьме мене мій Творе́ць!
for jeg forstår ikke å smigre; ellers kunde min skaper lett rykke mig bort.
