Йов 32
1 І переста́ли ті троє мужів відповідати Йову, бо він був справедливий в оча́х своїх.
nAa le nijihetse tsy nanoiñe Iobe indaty telo rey, ie nivañoñe am-pihaino’e avao.
2 І запалився гнів Елігу, сина Барах'їлового, бузянина, з роду Рамового, — на Йова запали́вся гнів його за те, що той уважав душу свою справедливішою за Бога.
Niforoforo amy zao ty haboseha’ i Elihò ana’ i Barakele ana’ i Bozý nte-Rame; niforoforoe’e t’Iobe amy t’ie mañatò-vatañe añatrefan’ Añahare,
3 Також на трьох при́ятелів його запалився його гнів за те, що не знайшли вони відповіді, а зробили тільки Йова винним.
nahabosek’ aze ka i rañe’ Iobe telo rey amy te tsy nahavale, fe ndra namatse Iobe.
4 А Елігу вичікував Йова та їх із словами, бо вони були ста́рші віком за нього.
Ie amy zao, nandiñe ty hazoke’ iareoy t’i Eliho vaho nisaontsy am’Iobe.
5 І побачив Елігу, що нема належної відповіді в устах тих трьох людей, — і запалився його гнів!
Aa ie nioni’ i Eliho te tsy aman-katoi’e ty falie’ indaty telo rey, le nifombo an-kaboseke.
6 І відповів бузянин Елі́гу, син Барах'їлів, та й сказав: „Молодий я літа́ми, ви ж ста́рші, тому́ то я стри́мувався та боявся знання́ своє ви́словити вам
Aa le nanoiñe ami’ty hoe t’i Eliho ana’ i Barakele ana’ i Bozý: Toe tora’e an-taoñe iraho, androanavy nahareo; le nihemban-draho tsy nahavany hitaroñe ty heveko.
7 Я поду́мав: Хай вік промовля́є, і хай розуму вчить многолі́ття!
Hoe iraho: O androo ro hilañoñe, ty hamaro taoñe ro hañoke hihitse.
8 Справді, дух — він у люди́ні, та Всемогутнього по́дих їх мудрими чинить.
Fe i arofo am’ondatioy, naho i kofòn’ El-Sadaiy ty manolo-kilala am’iareo.
9 Многолі́тні не за́вжди розумні, і не все розуміються в праві старі́.
Tsy t’ie antetse ro mahihitse, tsy te zoke ro mahilala ty hatò.
10 Тому́ я кажу: Послухай мене, — хай знання́ своє ви́словлю й я!
Aa le hoe iraho, Janjiño; hitaroñe o entakoo ka.
11 Тож слів ваших вичі́кував я, наставляв свої уші до вашої мудрости, поки справу ви дослідите́.
Ie zao, nahaliñe o asa’ areoo iraho, tsinanoko o niereñerea’ areoo, ie nitsikarahe’areo ty ho lañoneñe.
12 І я приглядався до вас, й ось немає між вами, хто б Йо́ву довів, хто б відповідь дав на слова́ його!
Toe nitsendreñe anahareo iraho, fe leo raike tsy nahafandietse Iobe, ndra raik’ ama’ areo tsy nahavale o enta’eo.
13 Щоб ви не сказали: „Ми мудрість знайшли: не люди́на, а Бог перемо́же його́!“
Ko manao ty hoe: Nitendreke hihitse zahay; ho roahen’ Añahare, fa tsy ondaty.
14 Не на мене слова́ він скеро́вував, і я не відповім йому мовою вашою.
Tsy nalaha’e amako o saontsi’eo, vaho tsy o lañona’areoo ty hatoiko.
15 Полякались вони, вже не відповіда́ють, не мають вже слів,
Angoae iereo, tsy mamale ka; nijiañe ty saontsi’ iareo.
16 Я чекав, що не бу́дуть вони говорити, що спини́лись, не відповідають уже.
Aa handiñe avao hao iraho? ie nijohañe, tsy mahafanoiñe.
17 Відповім також я свою ча́стку, і ви́словлю й я свою ду́мку.
Hivaleako ka ami’ty ahiko; hitaroñe ty heveko.
18 Бо я повний слова́ми, — дух мойо́го нутра́ докуча́є мені.
Toe lifo-bolan-draho; manjitse ahy ty trok’ amako atoa.
19 Ось утро́ба моя, мов вино невідкри́те, — вона трі́скається, як нові бурдюки́!
Toe manahake ty divay tsy amam-pikofò’e ty troko, fa hiporitsake hoe zonjòn-divay vao.
20 Нехай я скажу́ — й буде легше мені, нехай у́ста відкрию свої — й відповім!
Adono hivolan-draho hanintsiñako; Apoho hanoka-tsoñy hitoiñako.
21 На осо́бу не бу́ду уваги звертати, не буду підле́щуватись до люди́ни,
Ehe te tsy eo ty ho rihieko, ndra t’indaty ho lombofeko.
22 бо не вмію підле́щуватись! Коли ж ні, — нехай зараз ві́зьме мене мій Творе́ць!
Tsy haiko ty mitsiriry fa ho nasintan’ Andrianamboatse aniany.
