Йов 32
1 І переста́ли ті троє мужів відповідати Йову, бо він був справедливий в оча́х своїх.
Als nun jene drei Männer Hiob nicht mehr antworteten, weil er sich für gerecht hielt,
2 І запалився гнів Елігу, сина Барах'їлового, бузянина, з роду Рамового, — на Йова запали́вся гнів його за те, що той уважав душу свою справедливішою за Бога.
da entbrannte der Zorn Elihus, des Sohnes Barachels, von Bus aus dem Geschlechte Ram. Über Hiob ward er zornig, weil er sich Gotte gegenüber für gerecht hielt,
3 Також на трьох при́ятелів його запалився його гнів за те, що не знайшли вони відповіді, а зробили тільки Йова винним.
und über seine drei Freunde ward er zornig, weil sie nicht Antwort gefunden hatten, um Hiob sein Unrecht zu beweisen.
4 А Елігу вичікував Йова та їх із словами, бо вони були ста́рші віком за нього.
Elihu hatte aber mit seiner Rede an Hiob gewartet, weil jene betagter waren als er.
5 І побачив Елігу, що нема належної відповіді в устах тих трьох людей, — і запалився його гнів!
Als aber Elihu sah, daß der Mund der drei Männer nichts mehr zu antworten wußte, da entbrannte sein Zorn.
6 І відповів бузянин Елі́гу, син Барах'їлів, та й сказав: „Молодий я літа́ми, ви ж ста́рші, тому́ то я стри́мувався та боявся знання́ своє ви́словити вам
Und so hob Elihu, der Sohn Barachels, von Bus, also an: Ich bin noch jung an Jahren, und ihr seid Greise; darum war ich furchtsam und scheute mich, euch kund zu geben, was ich weiß.
7 Я поду́мав: Хай вік промовля́є, і хай розуму вчить многолі́ття!
Ich dachte: Mag das Alter reden, und die Menge der Jahre Weisheit lehren!
8 Справді, дух — він у люди́ні, та Всемогутнього по́дих їх мудрими чинить.
Allein, der Geist im Menschen ist es und der Odem des Allmächtigen, der sie verständig macht.
9 Многолі́тні не за́вжди розумні, і не все розуміються в праві старі́.
Nicht die Betagten sind die Weisesten, noch verstehen die Greise, was das Rechte ist.
10 Тому́ я кажу: Послухай мене, — хай знання́ своє ви́словлю й я!
Darum sage ich: Höre mir zu; auch ich will nun kundgeben, was ich weiß.
11 Тож слів ваших вичі́кував я, наставляв свої уші до вашої мудрости, поки справу ви дослідите́.
Seht, ich habe eure Reden abgewartet, horchte auf eure Lehren, bis ihr die rechten Worte ergründen würdet.
12 І я приглядався до вас, й ось немає між вами, хто б Йо́ву довів, хто б відповідь дав на слова́ його!
Ja, auf euch habe ich acht gehabt, doch siehe, da war keiner unter euch, der Hiob überführt, der seine Worte widerlegt hätte.
13 Щоб ви не сказали: „Ми мудрість знайшли: не люди́на, а Бог перемо́же його́!“
Sagt nicht: “Wir sind auf Weisheit gestoßen; nur Gott vermag ihn zu schlagen, nicht ein Mensch!”
14 Не на мене слова́ він скеро́вував, і я не відповім йому мовою вашою.
Gegen mich hat er keine Beweise gerichtet, und mit euren Worten werd' ich ihm nicht antworten.
15 Полякались вони, вже не відповіда́ють, не мають вже слів,
Sie sind bestürzt, antworten nicht mehr; die Worte sind ihnen ausgegangen.
16 Я чекав, що не бу́дуть вони говорити, що спини́лись, не відповідають уже.
Und ich sollte warten, weil sie nicht reden, weil sie dastehen, ohne mehr Antwort zu geben?
17 Відповім також я свою ча́стку, і ви́словлю й я свою ду́мку.
Ich will auch mein Teil antworten, will auch meinerseits kundgeben, was ich weiß.
18 Бо я повний слова́ми, — дух мойо́го нутра́ докуча́є мені.
Denn ich bin voll von Worten; mich drängt der Geist in meinem Inneren.
19 Ось утро́ба моя, мов вино невідкри́те, — вона трі́скається, як нові бурдюки́!
Fürwahr, mein Inneres gleicht festverschlossenem Wein; wie neugefüllte Schläuche will es platzen.
20 Нехай я скажу́ — й буде легше мені, нехай у́ста відкрию свої — й відповім!
Reden will ich, um mir Luft zu machen, will mein Lippen aufthun und entgegnen.
21 На осо́бу не бу́ду уваги звертати, не буду підле́щуватись до люди́ни,
Für niemand werde ich Partei ergreifen und werde keinem Menschen schmeicheln.
22 бо не вмію підле́щуватись! Коли ж ні, — нехай зараз ві́зьме мене мій Творе́ць!
Denn ich verstehe mich nicht aufs Schmeicheln; gar leicht würde mich sonst mein Schöpfer hinwegnehmen.
