Йов 32
1 І переста́ли ті троє мужів відповідати Йову, бо він був справедливий в оча́х своїх.
Da hörten die drei Männer auf, dem Job noch weiter zu erwidern, obwohl er selbst sich für gerecht erachtete.
2 І запалився гнів Елігу, сина Барах'їлового, бузянина, з роду Рамового, — на Йова запали́вся гнів його за те, що той уважав душу свою справедливішою за Бога.
Auf dieses hin geriet in Zorn Elihu, der Sohn des Barachel aus Buz, von Rams Geschlechte. Er wurde über Job sehr aufgebracht, weil er sich gegenüber Gott für ganz gerecht erachtete.
3 Також на трьох при́ятелів його запалився його гнів за те, що не знайшли вони відповіді, а зробили тільки Йова винним.
Auch über die drei Freunde ward er zornig, weil sie die rechte Antwort nicht gefunden und Job ins Unrecht setzten.
4 А Елігу вичікував Йова та їх із словами, бо вони були ста́рші віком за нього.
Elihu aber hatte nur bei Job gewartet, solange jene redeten, weil sie betagter als er waren.
5 І побачив Елігу, що нема належної відповіді в устах тих трьох людей, — і запалився його гнів!
Elihu merkte nun, daß diese drei nichts weiter zu erwidern wußten, und so entbrannte mächtig stark sein Zorn.
6 І відповів бузянин Елі́гу, син Барах'їлів, та й сказав: „Молодий я літа́ми, ви ж ста́рші, тому́ то я стри́мувався та боявся знання́ своє ви́словити вам
Nun hob Elihu an, der Sohn des Barachel aus Buz, und sprach: "Ich bin noch jung an Jahren; aber ihr seid Greise; ich war daher zu schüchtern und scheute mich, bei euch mein Wissen anzubringen.
7 Я поду́мав: Хай вік промовля́є, і хай розуму вчить многолі́ття!
Ich dachte: Mag das Alter reden, der Jahre Fülle Weisheit lehren!
8 Справді, дух — він у люди́ні, та Всемогутнього по́дих їх мудрими чинить.
Allein der Geist im Menschen ist's, der Odem des Allmächtigen, der sie verständig macht.
9 Многолі́тні не за́вжди розумні, і не все розуміються в праві старі́.
Nicht die Betagten sind die Weisesten; noch wissen Greise immer, was das Rechte ist.
10 Тому́ я кажу: Послухай мене, — хай знання́ своє ви́словлю й я!
Drum sage ich: Hört doch auf mich! Ich möchte kundtun, was ich selber weiß.
11 Тож слів ваших вичі́кував я, наставляв свої уші до вашої мудрости, поки справу ви дослідите́.
Als ich auf eure Rede wartete, da überlegt ich mir eure Beweise. Bis euch die rechten Worte kämen,
12 І я приглядався до вас, й ось немає між вами, хто б Йо́ву довів, хто б відповідь дав на слова́ його!
solange habe über euch ich nachgedacht. Doch keiner von euch überzeugte Job und widerlegte seine Reden.
13 Щоб ви не сказали: „Ми мудрість знайшли: не люди́на, а Бог перемо́же його́!“
Sagt nicht: 'Wir fanden Weisheit. Nur Gott vermag ihn zu besiegen, nicht ein Mensch!'
14 Не на мене слова́ він скеро́вував, і я не відповім йому мовою вашою.
Nach meiner Ansicht trug er keine treffenden Beweise vor; ich will ihm nicht erwidern mit Worten gleich den eurigen.
15 Полякались вони, вже не відповіда́ють, не мають вже слів,
Sie sind besiegt, antworten nimmer; sie schoben von sich die Beweise.
16 Я чекав, що не бу́дуть вони говорити, що спини́лись, не відповідають уже.
So fange ich denn an, weil sie nicht reden, dieweil sie dastehn ohne jegliche Erwiderung.
17 Відповім також я свою ча́стку, і ви́словлю й я свою ду́мку.
Ich möchte gleichfalls meine Lehre künden und kundtun, was ich selber weiß.
18 Бо я повний слова́ми, — дух мойо́го нутра́ докуча́є мені.
Denn ich bin voll von Worten; mich drängt der Geist in meinem Innern.
19 Ось утро́ба моя, мов вино невідкри́те, — вона трі́скається, як нові бурдюки́!
Mein Inn'res ist wie festverschlossener Wein, der in den neuen Schläuchen Luft sich macht.
20 Нехай я скажу́ — й буде легше мені, нехай у́ста відкрию свої — й відповім!
Ich rede, um mir Luft zu machen, tu meine Lippen auf und spreche.
21 На осо́бу не бу́ду уваги звертати, не буду підле́щуватись до люди́ни,
Für keinen Menschen nehme ich Partei und nenne niemandem zulieb die Dinge anders,
22 бо не вмію підле́щуватись! Коли ж ні, — нехай зараз ві́зьме мене мій Творе́ць!
weil ich es nicht verstehe, die Dinge anders zu benennen. Sonst würde kaum mein Schöpfer mich ertragen."
