Йов 32
1 І переста́ли ті троє мужів відповідати Йову, бо він був справедливий в оча́х своїх.
Ces trois hommes cessèrent de répondre à Job, parce qu'il persistait à se regarder comme juste.
2 І запалився гнів Елігу, сина Барах'їлового, бузянина, з роду Рамового, — на Йова запали́вся гнів його за те, що той уважав душу свою справедливішою за Бога.
Alors s'alluma la colère d'Eliu, fils de Barachel le Bouzite, de la famille de Ram. Sa colère s'alluma contre Job, parce qu'il se prétendait plus juste que Dieu.
3 Також на трьох при́ятелів його запалився його гнів за те, що не знайшли вони відповіді, а зробили тільки Йова винним.
Elle s'alluma aussi contre ses trois amis, parce qu'ils n'avaient pas trouvé de bonnes réponse à lui faire et que néanmoins ils condamnaient Job.
4 А Елігу вичікував Йова та їх із словами, бо вони були ста́рші віком за нього.
Comme ils étaient plus âgés que lui, Eliu avait attendu pour parler à Job.
5 І побачив Елігу, що нема належної відповіді в устах тих трьох людей, — і запалився його гнів!
Mais voyant qu'il n'y avait plus de réponse dans la bouche de ces trois hommes, il s'enflamma de colère.
6 І відповів бузянин Елі́гу, син Барах'їлів, та й сказав: „Молодий я літа́ми, ви ж ста́рші, тому́ то я стри́мувався та боявся знання́ своє ви́словити вам
Alors Eliu, fils de Barachel le Bouzite, prit la parole et dit: Je suis jeune et vous êtes des vieillards; c'est pourquoi j'étais effrayé et je redoutais de vous faire connaître mon sentiment.
7 Я поду́мав: Хай вік промовля́є, і хай розуму вчить многолі́ття!
Je me disais: « Les jours parleront, les nombreuses années révéleront la sagesse. »
8 Справді, дух — він у люди́ні, та Всемогутнього по́дих їх мудрими чинить.
Mais c'est l'esprit mis dans l'homme, le souffle du Tout-Puissant qui lui donne l'intelligence.
9 Многолі́тні не за́вжди розумні, і не все розуміються в праві старі́.
Ce n'est pas l'âge qui donne la sagesse, ce n'est pas la vieillesse qui discerne la justice.
10 Тому́ я кажу: Послухай мене, — хай знання́ своє ви́словлю й я!
Voilà pourquoi je dis: « Écoutez-moi; je vais, moi aussi, exposer ma pensée. »
11 Тож слів ваших вичі́кував я, наставляв свої уші до вашої мудрости, поки справу ви дослідите́.
J'ai attendu tant que vous parliez, j'ai prêté l'oreille à vos raisonnements, jusqu'à la fin de vos débats.
12 І я приглядався до вас, й ось немає між вами, хто б Йо́ву довів, хто б відповідь дав на слова́ його!
Je vous ai suivis attentivement, et nul n'a convaincu Job, nul d'entre vous n'a réfuté ses paroles.
13 Щоб ви не сказали: „Ми мудрість знайшли: не люди́на, а Бог перемо́же його́!“
Ne dites pas: « Nous avons trouvé la sagesse; c'est Dieu qui le frappe, et non pas l'homme. »
14 Не на мене слова́ він скеро́вував, і я не відповім йому мовою вашою.
Il n'a pas dirigé contre moi ses discours, mais ce n'est pas avec vos paroles que je lui répondrai.
15 Полякались вони, вже не відповіда́ють, не мають вже слів,
Les voilà interdits; ils ne répondent rien; la parole leur fait défaut.
16 Я чекав, що не бу́дуть вони говорити, що спини́лись, не відповідають уже.
J'ai attendu qu'ils eussent fini de parler, qu'ils restassent muets et sans réponse.
17 Відповім також я свою ча́стку, і ви́словлю й я свою ду́мку.
C'est à mon tour de parler à présent; je veux dire aussi ce que je pense.
18 Бо я повний слова́ми, — дух мойо́го нутра́ докуча́є мені.
Car je suis plein de discours, l'esprit qui est en moi m'oppresse.
19 Ось утро́ба моя, мов вино невідкри́те, — вона трі́скається, як нові бурдюки́!
Mon cœur est comme un vin renfermé, comme une outre remplie de vin nouveau qui va éclater.
20 Нехай я скажу́ — й буде легше мені, нехай у́ста відкрию свої — й відповім!
Que je parle donc, afin de respirer à l'aise, que mes lèvres s'ouvrent pour répondre!
21 На осо́бу не бу́ду уваги звертати, не буду підле́щуватись до люди́ни,
Je ne veux faire acception de personne, je ne flatterai qui que ce soit.
22 бо не вмію підле́щуватись! Коли ж ні, — нехай зараз ві́зьме мене мій Творе́ць!
Car je ne sais pas flatter; autrement mon Créateur m'enlèverait sur-le-champ.
