Йов 32
1 І переста́ли ті троє мужів відповідати Йову, бо він був справедливий в оча́х своїх.
So these three men ceased to answer Job, because he was righteous in his own eyes.
2 І запалився гнів Елігу, сина Барах'їлового, бузянина, з роду Рамового, — на Йова запали́вся гнів його за те, що той уважав душу свою справедливішою за Бога.
Then the wrath of Elihu the son of Barachel, the Buzite, of the family of Ram, was kindled against Job. His wrath was kindled because he justified himself rather than God.
3 Також на трьох при́ятелів його запалився його гнів за те, що не знайшли вони відповіді, а зробили тільки Йова винним.
Also his wrath was kindled against his three friends, because they had found no answer, and yet had condemned Job.
4 А Елігу вичікував Йова та їх із словами, бо вони були ста́рші віком за нього.
Now Elihu had waited to speak to Job, because they were older than he.
5 І побачив Елігу, що нема належної відповіді в устах тих трьох людей, — і запалився його гнів!
When Elihu saw that there was no answer in the mouth of these three men, his wrath was kindled.
6 І відповів бузянин Елі́гу, син Барах'їлів, та й сказав: „Молодий я літа́ми, ви ж ста́рші, тому́ то я стри́мувався та боявся знання́ своє ви́словити вам
Elihu the son of Barachel the Buzite answered, “I am young, and you are very old. Therefore I held back, and didn’t dare show you my opinion.
7 Я поду́мав: Хай вік промовля́є, і хай розуму вчить многолі́ття!
I said, ‘Days should speak, and multitude of years should teach wisdom.’
8 Справді, дух — він у люди́ні, та Всемогутнього по́дих їх мудрими чинить.
But there is a spirit in man, and the Spirit of the Almighty gives them understanding.
9 Многолі́тні не за́вжди розумні, і не все розуміються в праві старі́.
It is not the great who are wise, nor the aged who understand justice.
10 Тому́ я кажу: Послухай мене, — хай знання́ своє ви́словлю й я!
Therefore I said, ‘Listen to me; I also will show my opinion.’
11 Тож слів ваших вичі́кував я, наставляв свої уші до вашої мудрости, поки справу ви дослідите́.
“Behold, I waited for your words, and I listened for your reasoning, while you searched out what to say.
12 І я приглядався до вас, й ось немає між вами, хто б Йо́ву довів, хто б відповідь дав на слова́ його!
Yes, I gave you my full attention, but there was no one who convinced Job, or who answered his words, amongst you.
13 Щоб ви не сказали: „Ми мудрість знайшли: не люди́на, а Бог перемо́же його́!“
Beware lest you say, ‘We have found wisdom. God may refute him, not man;’
14 Не на мене слова́ він скеро́вував, і я не відповім йому мовою вашою.
for he has not directed his words against me; neither will I answer him with your speeches.
15 Полякались вони, вже не відповіда́ють, не мають вже слів,
“They are amazed. They answer no more. They don’t have a word to say.
16 Я чекав, що не бу́дуть вони говорити, що спини́лись, не відповідають уже.
Shall I wait, because they don’t speak, because they stand still, and answer no more?
17 Відповім також я свою ча́стку, і ви́словлю й я свою ду́мку.
I also will answer my part, and I also will show my opinion.
18 Бо я повний слова́ми, — дух мойо́го нутра́ докуча́є мені.
For I am full of words. The spirit within me constrains me.
19 Ось утро́ба моя, мов вино невідкри́те, — вона трі́скається, як нові бурдюки́!
Behold, my breast is as wine which has no vent; like new wineskins it is ready to burst.
20 Нехай я скажу́ — й буде легше мені, нехай у́ста відкрию свої — й відповім!
I will speak, that I may be refreshed. I will open my lips and answer.
21 На осо́бу не бу́ду уваги звертати, не буду підле́щуватись до люди́ни,
Please don’t let me respect any man’s person, neither will I give flattering titles to any man.
22 бо не вмію підле́щуватись! Коли ж ні, — нехай зараз ві́зьме мене мій Творе́ць!
For I don’t know how to give flattering titles, or else my Maker would soon take me away.
