Йов 32
1 І переста́ли ті троє мужів відповідати Йову, бо він був справедливий в оча́х своїх.
So these three men stopped answering Job because he was righteous in his own eyes.
2 І запалився гнів Елігу, сина Барах'їлового, бузянина, з роду Рамового, — на Йова запали́вся гнів його за те, що той уважав душу свою справедливішою за Бога.
Then was kindled the anger of Elihu son of Barakel the Buzite, of the family of Ram; it was kindled against Job because he justified himself rather than God.
3 Також на трьох при́ятелів його запалився його гнів за те, що не знайшли вони відповіді, а зробили тільки Йова винним.
Elihu's anger was also kindled against his three friends because they had found no answer to Job, and yet they had condemned Job.
4 А Елігу вичікував Йова та їх із словами, бо вони були ста́рші віком за нього.
Now Elihu had waited to speak to Job because the other men were older than he.
5 І побачив Елігу, що нема належної відповіді в устах тих трьох людей, — і запалився його гнів!
However, when Elihu saw that there was no answer in the mouths of these three men, his anger was kindled.
6 І відповів бузянин Елі́гу, син Барах'їлів, та й сказав: „Молодий я літа́ми, ви ж ста́рші, тому́ то я стри́мувався та боявся знання́ своє ви́словити вам
Then Elihu son of Barakel the Buzite spoke up and said, “I am young, and you are very old. That is why I held back and did not dare to tell you my own opinion.
7 Я поду́мав: Хай вік промовля́є, і хай розуму вчить многолі́ття!
I said, “Length of days should speak; a multitude of years should teach wisdom.
8 Справді, дух — він у люди́ні, та Всемогутнього по́дих їх мудрими чинить.
But there is a spirit in a man; the breath of the Almighty gives him understanding.
9 Многолі́тні не за́вжди розумні, і не все розуміються в праві старі́.
It is not only the great people who are wise, nor the aged people alone who understand justice.
10 Тому́ я кажу: Послухай мене, — хай знання́ своє ви́словлю й я!
Therefore I say to you, 'Listen to me; I will also tell you my knowledge.'
11 Тож слів ваших вичі́кував я, наставляв свої уші до вашої мудрости, поки справу ви дослідите́.
See, I waited for your words; I listened to your arguments while you were thinking about what to say.
12 І я приглядався до вас, й ось немає між вами, хто б Йо́ву довів, хто б відповідь дав на слова́ його!
Indeed, I paid attention to you, but, see, there was not one of you who could convince Job or who could respond to his words.
13 Щоб ви не сказали: „Ми мудрість знайшли: не люди́на, а Бог перемо́же його́!“
Be careful not to say, 'We have found wisdom!' God will have to defeat Job; mere man cannot do it.
14 Не на мене слова́ він скеро́вував, і я не відповім йому мовою вашою.
For Job has not directed his words against me, so I will not answer him with your words.
15 Полякались вони, вже не відповіда́ють, не мають вже слів,
These three men are dumbfounded; they can answer Job no longer; they have not a word more to say.
16 Я чекав, що не бу́дуть вони говорити, що спини́лись, не відповідають уже.
Should I wait because they are not speaking, because they stand there silent and answer no more?
17 Відповім також я свою ча́стку, і ви́словлю й я свою ду́мку.
No, I also will answer on my part; I will also tell them my knowledge.
18 Бо я повний слова́ми, — дух мойо́го нутра́ докуча́є мені.
For I am full of words; the spirit in me compels me.
19 Ось утро́ба моя, мов вино невідкри́те, — вона трі́скається, як нові бурдюки́!
See, my breast is like fermenting wine that has no vent; like new wineskins, it is ready to burst.
20 Нехай я скажу́ — й буде легше мені, нехай у́ста відкрию свої — й відповім!
I will speak so that I may be refreshed; I will open my lips and answer.
21 На осо́бу не бу́ду уваги звертати, не буду підле́щуватись до люди́ни,
I will not show favoritism; neither will I give honorific titles to any man.
22 бо не вмію підле́щуватись! Коли ж ні, — нехай зараз ві́зьме мене мій Творе́ць!
For I do not know how to give such titles; if I did so, my Maker would soon take me away.
