Йов 32
1 І переста́ли ті троє мужів відповідати Йову, бо він був справедливий в оча́х своїх.
So these three men ceased to respond to Job, because, he, was righteous in their eyes.
2 І запалився гнів Елігу, сина Барах'їлового, бузянина, з роду Рамового, — на Йова запали́вся гнів його за те, що той уважав душу свою справедливішою за Бога.
Then was kindled the anger of Elihu, son of Barachel the Buzite of the family of Ram, —against Job, was kindled his anger, because he justified his own soul rather than God;
3 Також на трьох при́ятелів його запалився його гнів за те, що не знайшли вони відповіді, а зробили тільки Йова винним.
and, against his three friends, was kindled his anger, —because that they found not a response, and condemned God.
4 А Елігу вичікував Йова та їх із словами, бо вони були ста́рші віком за нього.
But, Elihu, had waited for Job with words, because the others were older than he.
5 І побачив Елігу, що нема належної відповіді в устах тих трьох людей, — і запалився його гнів!
Howbeit, when Elihu saw that there was no response in the mouth of the three men, then was kindled his anger.
6 І відповів бузянин Елі́гу, син Барах'їлів, та й сказав: „Молодий я літа́ми, ви ж ста́рші, тому́ то я стри́мувався та боявся знання́ своє ви́словити вам
So then Elihu, son of Barachel, the Buzite, responded and said: —Young, am I, whereas, ye, are aged, For this cause, I faltered, and feared—to shew my knowledge unto you:
7 Я поду́мав: Хай вік промовля́є, і хай розуму вчить многолі́ття!
I said, Days, should speak, —and, the multitude of years, should make known wisdom.
8 Справді, дух — він у люди́ні, та Всемогутнього по́дих їх мудрими чинить.
Yet surely, there is a spirit in men, and, the inspiration of the Almighty, giveth them understanding;
9 Многолі́тні не за́вжди розумні, і не все розуміються в праві старі́.
Great men, may not be wise, nor, elders, understand justice.
10 Тому́ я кажу: Послухай мене, — хай знання́ своє ви́словлю й я!
Therefore, I said, Hearken unto me, I will show my knowledge—even I.
11 Тож слів ваших вичі́кував я, наставляв свої уші до вашої мудрости, поки справу ви дослідите́.
Lo! I waited for your words, I kept giving ear for your reasons, until ye should search out what to say;
12 І я приглядався до вас, й ось немає між вами, хто б Йо́ву довів, хто б відповідь дав на слова́ його!
Yea, unto you, gave I diligent heed, —But lo! there was, for Job, nothing to convince, nor could you of you answer his speeches.
13 Щоб ви не сказали: „Ми мудрість знайшли: не люди́на, а Бог перемо́же його́!“
Lest ye should say, We have found out wisdom. GOD, must put him to flight, not man.
14 Не на мене слова́ він скеро́вував, і я не відповім йому мовою вашою.
Since he directed not to me discourse, therefore, with your speeches, will I not reply to him.
15 Полякались вони, вже не відповіда́ють, не мають вже слів,
They were dismayed, they responded no more, they suffered speech to forsake them;
16 Я чекав, що не бу́дуть вони говорити, що спини́лись, не відповідають уже.
Though I waited, yet could they not speak, Surely they came to a stand, they responded no more.
17 Відповім також я свою ча́стку, і ви́словлю й я свою ду́мку.
I will respond, even I—on my part, I will shew my knowledge, even I!
18 Бо я повний слова́ми, — дух мойо́го нутра́ докуча́є мені.
For I am full of discourse, The spirit in my bosom, presseth me on.
19 Ось утро́ба моя, мов вино невідкри́те, — вона трі́скається, як нові бурдюки́!
Lo! my bosom, is like wine not opened, Like new wine-skins, it will burst.
20 Нехай я скажу́ — й буде легше мені, нехай у́ста відкрию свої — й відповім!
I will speak, that I may freely breathe, I will open my lips and respond.
21 На осо́бу не бу́ду уваги звертати, не буду підле́щуватись до люди́ни,
Let me be partial to no man, and, unto no son of earth, give flattering titles,
22 бо не вмію підле́щуватись! Коли ж ні, — нехай зараз ві́зьме мене мій Творе́ць!
Surely I know not how to give flattering titles, How soon might my Maker take me away!
