Йов 32
1 І переста́ли ті троє мужів відповідати Йову, бо він був справедливий в оча́х своїх.
So these three men ceased to answere Iob, because he esteemed himselfe iust.
2 І запалився гнів Елігу, сина Барах'їлового, бузянина, з роду Рамового, — на Йова запали́вся гнів його за те, що той уважав душу свою справедливішою за Бога.
Then the wrath of Elihu the sonne of Barachel the Buzite, of the familie of Ram, was kindled: his wrath, I say, was kindled against Iob, because he iustified himselfe more then God.
3 Також на трьох при́ятелів його запалився його гнів за те, що не знайшли вони відповіді, а зробили тільки Йова винним.
Also his anger was kindled against his three friends, because they could not finde an answere, and yet condemned Iob.
4 А Елігу вичікував Йова та їх із словами, бо вони були ста́рші віком за нього.
(Now Elihu had wayted til Iob had spoken: for they were more ancient in yeeres then he)
5 І побачив Елігу, що нема належної відповіді в устах тих трьох людей, — і запалився його гнів!
So when Elihu saw, that there was none answere in the mouth of the three men, his wrath was kindled.
6 І відповів бузянин Елі́гу, син Барах'їлів, та й сказав: „Молодий я літа́ми, ви ж ста́рші, тому́ то я стри́мувався та боявся знання́ своє ви́словити вам
Therefore Elihu the sonne of Barachel, the Buzite answered, and sayd, I am yong in yeres, and ye are ancient: therefore I doubted, and was afraide to shewe you mine opinion.
7 Я поду́мав: Хай вік промовля́є, і хай розуму вчить многолі́ття!
For I said, The dayes shall speake, and the multitude of yeeres shall teach wisedome.
8 Справді, дух — він у люди́ні, та Всемогутнього по́дих їх мудрими чинить.
Surely there is a spirite in man, but the inspiration of the Almightie giueth vnderstanding.
9 Многолі́тні не за́вжди розумні, і не все розуміються в праві старі́.
Great men are not alway wise, neither doe the aged alway vnderstand iudgement.
10 Тому́ я кажу: Послухай мене, — хай знання́ своє ви́словлю й я!
Therefore I say, Heare me, and I will shew also mine opinion.
11 Тож слів ваших вичі́кував я, наставляв свої уші до вашої мудрости, поки справу ви дослідите́.
Behold, I did waite vpon your wordes, and hearkened vnto your knowledge, whiles you sought out reasons.
12 І я приглядався до вас, й ось немає між вами, хто б Йо́ву довів, хто б відповідь дав на слова́ його!
Yea, when I had considered you, lo, there was none of you that reproued Iob, nor answered his wordes:
13 Щоб ви не сказали: „Ми мудрість знайшли: не люди́на, а Бог перемо́же його́!“
Lest ye should say, We haue found wisedome: for God hath cast him downe, and no man.
14 Не на мене слова́ він скеро́вував, і я не відповім йому мовою вашою.
Yet hath he not directed his words to me, neyther will I answere him by your wordes.
15 Полякались вони, вже не відповіда́ють, не мають вже слів,
Then they fearing, answered no more, but left off their talke.
16 Я чекав, що не бу́дуть вони говорити, що спини́лись, не відповідають уже.
When I had wayted (for they spake not, but stood still and answered no more)
17 Відповім також я свою ча́стку, і ви́словлю й я свою ду́мку.
Then answered I in my turne, and I shewed mine opinion.
18 Бо я повний слова́ми, — дух мойо́го нутра́ докуча́є мені.
For I am full of matter, and the spirite within me compelleth me.
19 Ось утро́ба моя, мов вино невідкри́те, — вона трі́скається, як нові бурдюки́!
Beholde, my belly is as the wine, which hath no vent, and like the new bottels that brast.
20 Нехай я скажу́ — й буде легше мені, нехай у́ста відкрию свої — й відповім!
Therefore will I speake, that I may take breath: I will open my lippes, and will answere.
21 На осо́бу не бу́ду уваги звертати, не буду підле́щуватись до люди́ни,
I will not now accept the person of man, neyther will I giue titles to man.
22 бо не вмію підле́щуватись! Коли ж ні, — нехай зараз ві́зьме мене мій Творе́ць!
For I may not giue titles, lest my Maker should take me away suddenly.
