< Йов 32 >

1 І переста́ли ті троє мужів відповідати Йову, бо він був справедливий в оча́х своїх.
So these three men stopped answering Job, because he was righteous in his own eyes.
2 І запалився гнів Елігу, сина Барах'їлового, бузянина, з роду Рамового, — на Йова запали́вся гнів його за те, що той уважав душу свою справедливішою за Бога.
This kindled the anger of Elihu son of Barachel the Buzite, of the family of Ram. He burned with anger against Job for justifying himself rather than God,
3 Також на трьох при́ятелів його запалився його гнів за те, що не знайшли вони відповіді, а зробили тільки Йова винним.
and he burned with anger against Job’s three friends because they had failed to refute Job, and yet had condemned him.
4 А Елігу вичікував Йова та їх із словами, бо вони були ста́рші віком за нього.
Now Elihu had waited to speak to Job because the others were older than he.
5 І побачив Елігу, що нема належної відповіді в устах тих трьох людей, — і запалився його гнів!
But when he saw that the three men had no further reply, his anger was kindled.
6 І відповів бузянин Елі́гу, син Барах'їлів, та й сказав: „Молодий я літа́ми, ви ж ста́рші, тому́ то я стри́мувався та боявся знання́ своє ви́словити вам
So Elihu son of Barachel the Buzite declared: “I am young in years, while you are old; that is why I was timid and afraid to tell you what I know.
7 Я поду́мав: Хай вік промовля́є, і хай розуму вчить многолі́ття!
I thought that age should speak, and many years should teach wisdom.
8 Справді, дух — він у люди́ні, та Всемогутнього по́дих їх мудрими чинить.
But there is a spirit in a man, the breath of the Almighty, that gives him understanding.
9 Многолі́тні не за́вжди розумні, і не все розуміються в праві старі́.
It is not only the old who are wise, or the elderly who understand justice.
10 Тому́ я кажу: Послухай мене, — хай знання́ своє ви́словлю й я!
Therefore I say, ‘Listen to me; I too will declare what I know.’
11 Тож слів ваших вичі́кував я, наставляв свої уші до вашої мудрости, поки справу ви дослідите́.
Indeed, I waited while you spoke; I listened to your reasoning; as you searched for words,
12 І я приглядався до вас, й ось немає між вами, хто б Йо́ву довів, хто б відповідь дав на слова́ його!
I paid you full attention. But no one proved Job wrong; not one of you rebutted his arguments.
13 Щоб ви не сказали: „Ми мудрість знайшли: не люди́на, а Бог перемо́же його́!“
So do not claim, ‘We have found wisdom; let God, not man, refute him.’
14 Не на мене слова́ він скеро́вував, і я не відповім йому мовою вашою.
But Job has not directed his words against me, and I will not answer him with your arguments.
15 Полякались вони, вже не відповіда́ють, не мають вже слів,
Job’s friends are dismayed, with no more to say; words have escaped them.
16 Я чекав, що не бу́дуть вони говорити, що спини́лись, не відповідають уже.
Must I wait, now that they are silent, now that they stand and no longer reply?
17 Відповім також я свою ча́стку, і ви́словлю й я свою ду́мку.
I too will answer; yes, I will declare what I know.
18 Бо я повний слова́ми, — дух мойо́го нутра́ докуча́є мені.
For I am full of words, and my spirit within me compels me.
19 Ось утро́ба моя, мов вино невідкри́те, — вона трі́скається, як нові бурдюки́!
Behold, my belly is like unvented wine; it is about to burst like a new wineskin.
20 Нехай я скажу́ — й буде легше мені, нехай у́ста відкрию свої — й відповім!
I must speak and find relief; I must open my lips and respond.
21 На осо́бу не бу́ду уваги звертати, не буду підле́щуватись до люди́ни,
I will be partial to no one, nor will I flatter any man.
22 бо не вмію підле́щуватись! Коли ж ні, — нехай зараз ві́зьме мене мій Творе́ць!
For I do not know how to flatter, or my Maker would remove me in an instant.

< Йов 32 >