Йов 32
1 І переста́ли ті троє мужів відповідати Йову, бо він був справедливий в оча́х своїх.
Da nu hine tre Mænd ikke mere svarede Job, fordi han var retfærdig i sine egne Øjne,
2 І запалився гнів Елігу, сина Барах'їлового, бузянина, з роду Рамового, — на Йова запали́вся гнів його за те, що той уважав душу свою справедливішою за Бога.
blussede Vreden op i Buziten Elihu, Barak'els Søn, af Rams Slægt. På Job vrededes han, fordi han gjorde sig retfærdigere end Gud,
3 Також на трьох при́ятелів його запалився його гнів за те, що не знайшли вони відповіді, а зробили тільки Йова винним.
og på hans tre Venner, fordi de ikke fandt noget Svar og dog dømte Job skyldig.
4 А Елігу вичікував Йова та їх із словами, бо вони були ста́рші віком за нього.
Elihu havde ventet, så længe de talte med Job, fordi de var ældre end han;
5 І побачив Елігу, що нема належної відповіді в устах тих трьох людей, — і запалився його гнів!
men da han så, at de tre Mænd intet havde at svare, blussede hans Vrede op;
6 І відповів бузянин Елі́гу, син Барах'їлів, та й сказав: „Молодий я літа́ми, ви ж ста́рші, тому́ то я стри́мувався та боявся знання́ своє ви́словити вам
og Buziten Elihu, Barak'els Søn, tog til Orde og sagde: Ung af Dage er jeg, og I er gamle Mænd, derfor holdt jeg mig tilbage, angst for at meddele eder min Viden;
7 Я поду́мав: Хай вік промовля́є, і хай розуму вчить многолі́ття!
jeg tænkte: "Lad Alderen tale og Årenes Mængde kundgøre Visdom!"
8 Справді, дух — він у люди́ні, та Всемогутнього по́дих їх мудрими чинить.
Dog Ånden, den er i Mennesket, og den Almægtiges Ånde giver dem Indsigt;
9 Многолі́тні не за́вжди розумні, і не все розуміються в праві старі́.
de gamle er ikke altid de kloge, Oldinge ved ej altid, hvad Ret er;
10 Тому́ я кажу: Послухай мене, — хай знання́ своє ви́словлю й я!
derfor siger jeg: Hør mig, lad også mig komme frem med min Viden!
11 Тож слів ваших вичі́кував я, наставляв свої уші до вашої мудрости, поки справу ви дослідите́.
Jeg biede på, at I skulde tale, lyttede efter forstandige Ord, at I skulde finde de rette Ord;
12 І я приглядався до вас, й ось немає між вами, хто б Йо́ву довів, хто б відповідь дав на слова́ його!
jeg agtede nøje på eder; men ingen af eder gendrev Job og gav Svar på hans Ord.
13 Щоб ви не сказали: „Ми мудрість знайшли: не люди́на, а Бог перемо́же його́!“
Sig nu ikke: "Vi stødte på Visdom, Gud må fælde ham, ikke et Menneske!"
14 Не на мене слова́ він скеро́вував, і я не відповім йому мовою вашою.
Mod mig har han ikke rettet sin Tale, og med eders Ord vil jeg ikke svare ham.
15 Полякались вони, вже не відповіда́ють, не мають вже слів,
De blev bange, svarer ej mer, for dem slap Ordene op.
16 Я чекав, що не бу́дуть вони говорити, що спини́лись, не відповідають уже.
Skal jeg tøve, fordi de tier og står der uden at svare et Ord?
17 Відповім також я свою ча́стку, і ви́словлю й я свою ду́мку.
Også jeg vil svare min Del, også jeg vil frem med min Viden!
18 Бо я повний слова́ми, — дух мойо́го нутра́ докуча́є мені.
Thi jeg er fuld af Ord, Ånden i mit Bryst trænger på;
19 Ось утро́ба моя, мов вино невідкри́те, — вона трі́скається, як нові бурдюки́!
som tilbundet Vin er mit Bryst, som nyfyldte Vinsække nær ved at sprænges;
20 Нехай я скажу́ — й буде легше мені, нехай у́ста відкрию свої — й відповім!
tale vil jeg for at få Luft, åbne mine Læber og svare.
21 На осо́бу не бу́ду уваги звертати, не буду підле́щуватись до люди́ни,
Forskel gør jeg ikke og smigrer ikke for nogen;
22 бо не вмію підле́щуватись! Коли ж ні, — нехай зараз ві́зьме мене мій Творе́ць!
thi at smigre bruger jeg ikke, snart rev min Skaber mig ellers bort!
