Йов 32
1 І переста́ли ті троє мужів відповідати Йову, бо він був справедливий в оча́х своїх.
A když přestali ti tři muži odpovídati Jobovi, proto že se spravedlivý sobě zdál,
2 І запалився гнів Елігу, сина Барах'їлового, бузянина, з роду Рамового, — на Йова запали́вся гнів його за те, що той уважав душу свою справедливішою за Бога.
Tedy rozpáliv se hněvem Elihu, syn Barachele Buzitského z rodu Syrského, na Joba, rozhněval se, proto že spravedlivější pravil býti duši svou nad Boha.
3 Також на трьох при́ятелів його запалився його гнів за те, що не знайшли вони відповіді, а зробили тільки Йова винним.
Ano i na ty tři z přátel jeho roznítil se hněv jeho, proto že nenalézajíce odpovědi, však potupovali Joba.
4 А Елігу вичікував Йова та їх із словами, бо вони були ста́рші віком за нього.
Nebo Elihu očekával na Joba a na ně s řečí, proto že starší byli věkem než on.
5 І побачив Елігу, що нема належної відповіді в устах тих трьох людей, — і запалився його гнів!
Ale vida Elihu, že nebylo žádné odpovědi v ústech těch tří mužů, zažhl se v hněvě svém.
6 І відповів бузянин Елі́гу, син Барах'їлів, та й сказав: „Молодий я літа́ми, ви ж ста́рші, тому́ то я стри́мувався та боявся знання́ своє ви́словити вам
I mluvil Elihu syn Barachele Buzitského, řka: Já jsem nejmladší, vy pak jste starci, pročež ostýchaje se, nesměl jsem vám oznámiti zdání svého.
7 Я поду́мав: Хай вік промовля́є, і хай розуму вчить многолі́ття!
Myslil jsem: Staří mluviti budou, a mnoho let mající v známost uvedou moudrost.
8 Справді, дух — він у люди́ні, та Всемогутнього по́дих їх мудрими чинить.
Ale vidím, že Duch Boží v člověku a nadšení Všemohoucího činí lidi rozumné.
9 Многолі́тні не за́вжди розумні, і не все розуміються в праві старі́.
Slavní ne vždycky jsou moudří, aniž starci vždycky rozumějí soudu.
10 Тому́ я кажу: Послухай мене, — хай знання́ своє ви́словлю й я!
A protož pravím: Poslouchejte mne, oznámím i já také zdání své.
11 Тож слів ваших вичі́кував я, наставляв свої уші до вашої мудрости, поки справу ви дослідите́.
Aj, očekával jsem na slova vaše, poslouchal jsem důvodů vašich dotud, dokudž jste vyhledávali řeči,
12 І я приглядався до вас, й ось немає між вами, хто б Йо́ву довів, хто б відповідь дав на слова́ його!
A bedlivě vás soudě, spatřil jsem, že žádného není, kdo by Joba přemohl, není z vás žádného, ješto by odpovídal řečem jeho.
13 Щоб ви не сказали: „Ми мудрість знайшли: не люди́на, а Бог перемо́же його́!“
Ale díte snad: Nalezli jsme moudrost, Bůh silný stihá jej, ne člověk.
14 Не на мене слова́ він скеро́вував, і я не відповім йому мовою вашою.
Odpovím: Ač Job neobracel proti mně řeči, a však slovy vašimi nebudu jemu odpovídati.
15 Полякались вони, вже не відповіда́ють, не мають вже слів,
Bojí se, neodpovídají více, zavrhli od sebe slova.
16 Я чекав, що не бу́дуть вони говорити, що спини́лись, не відповідають уже.
Èekal jsem zajisté, však poněvadž nemluví, ale mlčí, a neodpovídají více,
17 Відповім також я свою ча́стку, і ви́словлю й я свою ду́мку.
Odpovím i já také za sebe, oznámím zdání své i já.
18 Бо я повний слова́ми, — дух мойо́го нутра́ докуча́є мені.
Nebo pln jsem řečí, těsno ve mně duchu života mého.
19 Ось утро́ба моя, мов вино невідкри́те, — вона трі́скається, як нові бурдюки́!
Aj, břicho mé jest jako mest nemající průduchu, jako sudové noví rozpuklo by se.
20 Нехай я скажу́ — й буде легше мені, нехай у́ста відкрию свої — й відповім!
Mluviti budu, a vydchnu sobě, otevru rty své, a odpovídati budu.
21 На осо́бу не бу́ду уваги звертати, не буду підле́щуватись до люди́ни,
Nebuduť pak šetřiti osoby žádného, a k člověku bez proměňování jména mluviti budu.
22 бо не вмію підле́щуватись! Коли ж ні, — нехай зараз ві́зьме мене мій Творе́ць!
Nebo neumím jmen proměňovati, nebo tudíž by mne zachvátil stvořitel můj.
