Йов 31
1 Умову я склав був з очима своїми, то як буду дивитись на ді́вчину?
Hice un acuerdo con mis ojos; ¿Cómo podrían mis ojos estar mirando a una virgen?
2 І зве́рху яка доля від Бога, чи спа́дщина від Всемогутнього із висот?
¿Cuál es la recompensa de Dios desde lo alto, o la herencia dada por él Todopoderoso desde el cielo?
3 Хіба не заги́біль для кри́вдника, і хіба не нещастя злочи́нцям?
¿No es problema para el pecador, y destrucción para los que hacen el mal?
4 Хіба ж Він не бачить доро́ги мої, і не лічить усі мої кро́ки?
¿No ve él mis caminos, y mis pasos no están todos numerados?
5 Якщо я ходив у марно́ті, і на оману спішила нога моя, —
Si he ido por caminos falsos, o mi pie se apuró rápido a engaño;
6 то нехай на вазі́ справедливости зва́жить мене, — і невинність мою Бог пізнає!
Déjame ser medido en escalas rectas, y deja que Dios vea mi justicia.
7 Якщо збо́чує крок мій з дороги, і за очима моїми пішло моє серце, і до рук моїх не́чисть приліпла, —
Si mis pasos han sido apartados, o si me dejado llevar por la codicia, o si la propiedad de otro está en mis manos;
8 то нехай сію я, а їсть інший, а рослинність моя нехай ви́рвана буде з корі́нням!
Si siembro mi semilla en la tierra para que otro tenga su fruto, y deja que mi producto sea arrancado de raíz.
9 Якщо моє серце звабля́лось до жінки чужої, і прича́ювався я при две́рях мойого това́риша,
Si mi corazón iba tras la esposa de otro hombre, o si esperaba en acecho la puerta de mi vecino;
10 то хай ме́ле для іншого жінка моя, і над нею нехай нахиля́ються інші!
Entonces deja que mi esposa dé placer a otro hombre y que otros usen su cuerpo.
11 Бо гидо́та оце, й це провина підсу́дна,
Porque eso sería un crimen; sería un acto por el cual los jueces medirían el castigo:
12 бо огонь це, який буде жерти аж до Аваддо́ну, і ви́рве з корі́нням увесь урожай мій!
Sería un fuego que arderá hasta la destrucción, y que me quitaría todo lo que tengo.
13 Якщо я поне́хтував правом свойого раба чи своєї неві́льниці в їх супере́чці зо мною,
Si he desdeñado el derecho de mi sirviente, o mi sirvienta, cuando contendieron conmigo;
14 то що я зроблю́, як піді́йметься Бог? А коли Він пригля́неться, що́ Йому відпові́м?
¿Qué haré cuando Dios venga como mi juez? ¿Y qué respuesta puedo dar a sus preguntas?
15 Чи ж не Той, Хто мене учинив у нутрі, учинив і його, і Один утвори́в нас в утро́бі?
¿No lo hizo Dios tan bien como yo? ¿No nos dio vida en los cuerpos de nuestras madres?
16 Чи бажа́ння убогих я стримував, а очі вдовицям засму́чував?
Si retenía el deseo de los pobres; o he hecho desfallecer los ojos de la viuda;
17 Чи я сам поїдав свій шмато́к, і з нього не їв сирота́?
Si me guardaba la comida y no le daba un poco al huérfano;
18 Таж від днів молоде́чих моїх вироста́в він у мене, як в батька, і від утро́би матері моєї я прова́див його!
Porque desde mi juventud él creció conmigo como un padre, desde mis primeros días; y a la viuda la guié desde mi niñez;
19 Якщо бачив я ги́нучого без одежі, і вбрання́ не було́ в сірома́хи, —
Si he visto a alguien cercano a la muerte por necesidad de ropa, y a los pobres sin nada que los cubriera;
20 чи ж не благословляли мене його сте́гна, і ру́ном овечок моїх він не грівся?
Si su espalda no me dio una bendición, y la lana de mis ovejas no lo calentó;
21 Якщо на сироту я пору́шував руку свою, коли бачив у брамі собі допомогу, —
Si mi mano había sido levantada contra él justo, cuando vi que los jueces me apoyaban;
22 хай раме́но моє відпаде́ від свойого плеча, а рука моя від сугло́бу свого нехай буде відла́мана!
Que mi brazo sea arrancado de mi cuerpo, y que sea roto desde su base.
23 Бо о́страх на мене — нещастя від Бога, а перед вели́ччям Його я не можу встоя́ти.
Porque el temor de Dios me retuvo, y debido a su poder no podría hacer tales cosas.
24 Чи я золото клав за наді́ю собі, чи до щирого золота я говорив: „ Ти, безпеко моя“?
Si hice del oro mi esperanza, o si alguna vez dije al mejor oro, he puesto mi fe en ti;
25 Чи ті́шився я, що велике багатство моє, й що рука моя стільки надбала?
Si me alegrara porque mi riqueza era grande, y porque mi mano había reunido mucho;
26 Коли бачив я сонце, як сяє воно, а місяць велично пливе́,
Si, cuando vi el sol brillando, y la luna moviéndose en su camino brillante,
27 то коли б потає́мно пова́билось серце моє, і цілу́нки рукою я їм посилав, —
Un sentimiento secreto de adoración entró en mi corazón, y mi boca besó mi mano;
28 це так само провина підсу́дна була б, бо відрікся б я Бога Всевишнього!
Ese hubiera sido otro pecado para ser recompensado con el castigo de los jueces; porque habría sido falso a Dios en lo alto.
29 Чи я ті́шивсь упа́дком свойо́го нена́висника, чи порушувавсь я, коли зло спотика́ло його?
Si me alegré en la destrucción de mi aborrecedor, y grité de alegría cuando el mal lo alcanzó;
30 Таки ні, — не давав я на гріх піднебі́ння свого, щоб прокля́ттям жадати душі його.
Porque no dejé que mi boca cediera al pecado al poner una maldición sobre su vida?
31 Хіба люди наме́ту мого не казали: „Хто покаже такого, хто з м'яса його не наси́тився?“
Si los hombres de mi tienda dijeran: ¿Quién no ha comido toda su carne, no se saciaría?
32 Чужи́нець на вулиці не ночува́в, — я двері свої відчиняв подоро́жньому.
El viajero no tomó su descanso nocturno en la calle, y mis puertas estaban abiertas para cualquier persona en un viaje;
33 Чи ховав свої про́гріхи я, як люди́на, щоб у своє́му нутрі затаї́ти провину свою?
Si mis malas obras cubiertas como Adan, y mi pecado en el secreto de mi pecho,
34 Бо тоді я боявся б великого на́товпу, і сором від ро́дів жахав би мене, я мовчав би, й з дверей не вихо́див.
Por temor al gran grupo de personas, o por temor a que las familias me despreciarán, para que me quede callado y no salga por mi puerta;
35 О, якби мене вислухав хто! Оце пі́дпис моєї руки: Нехай Всемогу́тній мені відповість, а ось звій, зо скарго́ю, що його написав мій проти́вник.
¡Si solo Dios me escuchara, y él Todopoderoso me contestara! ¡O si lo que él tiene contra mí se hubiera puesto por escrito!
36 Чи ж я не носив би його на своєму плечі, не обви́нувся б ним, як вінка́ми?
En verdad tomaría el libro en mis hombros; sería para mí como una corona;
37 Число кро́ків своїх я представлю йому; мов до кня́зя, наближусь до нього.
Dejaría claro el número de mis pasos, ¡lo pondría ante él como un príncipe! Las palabras de Job se acaban.
38 Якщо проти мене голо́сить земля моя, й її бо́розни плачуть із нею,
Si mi tierra ha clamado contra mí, o los surcos ha estado triste;
39 якщо без гроше́й я їв пло́ди її, а її власника́ я стогна́ти примушував, —
Si he tomado su producto sin pago, causando la muerte de sus dueños;
40 то за́мість пшениці хай ви́росте те́рен, а замість ячме́ню — кукі́ль!“Слова Йова скінчи́лися.
Luego, en lugar de grano, salen espinas, y en lugar de cebada, plantas malolientes. Las palabras de Job han terminado.
