Йов 31
1 Умову я склав був з очима своїми, то як буду дивитись на ді́вчину?
Завет положих очима моима, да не помышлю на девицу.
2 І зве́рху яка доля від Бога, чи спа́дщина від Всемогутнього із висот?
И что удели Бог свыше, и наследие Всесильнаго от вышних?
3 Хіба не заги́біль для кри́вдника, і хіба не нещастя злочи́нцям?
Увы, пагуба неправдивому и отчуждение творящым беззаконие.
4 Хіба ж Він не бачить доро́ги мої, і не лічить усі мої кро́ки?
Не Сам ли узрит путь мой и вся стопы моя изочтет?
5 Якщо я ходив у марно́ті, і на оману спішила нога моя, —
Аще ходих с посмеятели, и аще потщася нога моя на лесть,
6 то нехай на вазі́ справедливости зва́жить мене, — і невинність мою Бог пізнає!
стах бо на мериле праведне, виде же Господь незлобие мое.
7 Якщо збо́чує крок мій з дороги, і за очима моїми пішло моє серце, і до рук моїх не́чисть приліпла, —
Аще уклонися нога моя от пути, аще и вслед ока моего иде сердце мое, и аще рукама моима прикоснухся даров,
8 то нехай сію я, а їсть інший, а рослинність моя нехай ви́рвана буде з корі́нням!
да посею убо, а инии да поядят, без корене же да бых был на земли.
9 Якщо моє серце звабля́лось до жінки чужої, і прича́ювався я при две́рях мойого това́риша,
Аще вслед иде сердце мое жены мужа инаго, и аще приседяй бых при дверех ея,
10 то хай ме́ле для іншого жінка моя, і над нею нехай нахиля́ються інші!
угодна убо буди и жена моя иному мужу, младенцы же мои смирени да будут:
11 Бо гидо́та оце, й це провина підсу́дна,
ярость бо гнева не удержана, еже осквернити мужа инаго жену:
12 бо огонь це, який буде жерти аж до Аваддо́ну, і ви́рве з корі́нням увесь урожай мій!
огнь бо есть горяй на вся страны, идеже найдет, из корения погубит.
13 Якщо я поне́хтував правом свойого раба чи своєї неві́льниці в їх супере́чці зо мною,
Аще же презрех суд раба моего или рабыни, прящымся им предо мною:
14 то що я зроблю́, як піді́йметься Бог? А коли Він пригля́неться, що́ Йому відпові́м?
что бо сотворю, аще испытание сотворит ми Господь? Аще же и посещение, кий ответ сотворю?
15 Чи ж не Той, Хто мене учинив у нутрі, учинив і його, і Один утвори́в нас в утро́бі?
Еда не якоже и аз бех во чреве, и тии быша? Бехом же в томже чреве.
16 Чи бажа́ння убогих я стримував, а очі вдовицям засму́чував?
Немощнии же, аще когда чесого требоваху, не не получиша, вдовича же ока не презрех.
17 Чи я сам поїдав свій шмато́к, і з нього не їв сирота́?
Аще же и хлеб мой ядох един и сирому не преподах от него:
18 Таж від днів молоде́чих моїх вироста́в він у мене, як в батька, і від утро́би матері моєї я прова́див його!
понеже от юности моея кормих якоже отец, и от чрева матере моея наставлях:
19 Якщо бачив я ги́нучого без одежі, і вбрання́ не було́ в сірома́хи, —
аще же презрех нага погибающа и не облекох его:
20 чи ж не благословляли мене його сте́гна, і ру́ном овечок моїх він не грівся?
немощнии же аще не благословиша мя, от стрижения же агнцев моих согрешася плещы их:
21 Якщо на сироту я пору́шував руку свою, коли бачив у брамі собі допомогу, —
аще воздвигох на сироту руку, надеяся, яко многа помощь мне есть:
22 хай раме́но моє відпаде́ від свойого плеча, а рука моя від сугло́бу свого нехай буде відла́мана!
да отпадет убо рамо мое от состава, мышца же моя от лактя да сокрушится:
23 Бо о́страх на мене — нещастя від Бога, а перед вели́ччям Його я не можу встоя́ти.
страх бо Господень объя мя, и от тягости Его не стерплю.
24 Чи я золото клав за наді́ю собі, чи до щирого золота я говорив: „ Ти, безпеко моя“?
Аще вчиних злато в крепость мою и аще на камения многоценная надеяхся,
25 Чи ті́шився я, що велике багатство моє, й що рука моя стільки надбала?
аще же и возвеселихся, многу ми богатству сущу, аще же и на безчисленных положих руку мою:
26 Коли бачив я сонце, як сяє воно, а місяць велично пливе́,
или не видим солнца возсиявшаго оскудевающа, луны же умаляющияся? Не в них бо есть:
27 то коли б потає́мно пова́билось серце моє, і цілу́нки рукою я їм посилав, —
и аще прельстися отай сердце мое, аще и руку мою положив на устах моих лобзах:
28 це так само провина підсу́дна була б, бо відрікся б я Бога Всевишнього!
и сие ми убо в беззаконие превелие да вменится, яко солгах пред Богом Вышним.
29 Чи я ті́шивсь упа́дком свойо́го нена́висника, чи порушувавсь я, коли зло спотика́ло його?
Аще же обрадовахся о падении враг моих, и рече сердце мое: благоже, благоже:
30 Таки ні, — не давав я на гріх піднебі́ння свого, щоб прокля́ттям жадати душі його.
да услышит убо ухо мое клятву мою, озлославлен же да буду от людий моих озлобляемь.
31 Хіба люди наме́ту мого не казали: „Хто покаже такого, хто з м'яса його не наси́тився?“
Аще же и многажды реша рабыни моя: кто убо дал бы нам от плотей его насытитися, зело мне благу сущу?
32 Чужи́нець на вулиці не ночува́в, — я двері свої відчиняв подоро́жньому.
И вне не водворяшеся странник, дверь же моя всякому приходящему отверста бе.
33 Чи ховав свої про́гріхи я, як люди́на, щоб у своє́му нутрі затаї́ти провину свою?
Аще же и согрешая неволею, скрых грех мой:
34 Бо тоді я боявся б великого на́товпу, і сором від ро́дів жахав би мене, я мовчав би, й з дверей не вихо́див.
не посрамихся бо народнаго множества, еже не поведати пред ними: аще же и оставих маломощнаго изыти из дверий моих тщим недром: (аще бы не убоялся).
35 О, якби мене вислухав хто! Оце пі́дпис моєї руки: Нехай Всемогу́тній мені відповість, а ось звій, зо скарго́ю, що його написав мій проти́вник.
Кто даст слушающаго мене? Руки же Господни аще бых не убоялся, писание же, еже имех на кого,
36 Чи ж я не носив би його на своєму плечі, не обви́нувся б ним, як вінка́ми?
на плещах возложив аки венец, читах,
37 Число кро́ків своїх я представлю йому; мов до кня́зя, наближусь до нього.
и аще не раздрав его отдах, ничтоже взем от должника:
38 Якщо проти мене голо́сить земля моя, й її бо́розни плачуть із нею,
аще на мя когда земля возстена, аще и бразды ея восплакашася вкупе:
39 якщо без гроше́й я їв пло́ди її, а її власника́ я стогна́ти примушував, —
аще и силу ея ядох един без цены, или аще и душу господина земли взем оскорбих:
40 то за́мість пшениці хай ви́росте те́рен, а замість ячме́ню — кукі́ль!“Слова Йова скінчи́лися.
вместо пшеницы да взыдет ми кропива, а вместо ячменя терние.
