Йов 31
1 Умову я склав був з очима своїми, то як буду дивитись на ді́вчину?
Zawarłem przymierze ze swoimi oczami; jak mógłbym więc myśleć o pannie?
2 І зве́рху яка доля від Бога, чи спа́дщина від Всемогутнього із висот?
Jaki bowiem byłby dział od Boga z góry? I jakie byłoby dziedzictwo od Wszechmocnego z wysoka?
3 Хіба не заги́біль для кри́вдника, і хіба не нещастя злочи́нцям?
Czy zatracenie nie jest [przygotowane] dla niegodziwych i sroga pomsta dla czyniących nieprawość?
4 Хіба ж Він не бачить доро́ги мої, і не лічить усі мої кро́ки?
Czyż on nie widzi moich dróg i nie liczy wszystkich moich kroków?
5 Якщо я ходив у марно́ті, і на оману спішила нога моя, —
Jeśli postępowałem kłamliwie, jeśli moja noga spieszyła się do oszustwa;
6 то нехай на вазі́ справедливости зва́жить мене, — і невинність мою Бог пізнає!
To niech zważy mnie na wadze sprawiedliwej i niech Bóg pozna moją prawość.
7 Якщо збо́чує крок мій з дороги, і за очима моїми пішло моє серце, і до рук моїх не́чисть приліпла, —
Jeśli moja noga zboczyła z drogi i moje serce poszło za moimi oczami, i jeśli jakaś zmaza przylgnęła do moich rąk;
8 то нехай сію я, а їсть інший, а рослинність моя нехай ви́рвана буде з корі́нням!
Wtedy niech ja sieję, a inny spożywa, niech moje latorośle będą wykorzenione.
9 Якщо моє серце звабля́лось до жінки чужої, і прича́ювався я при две́рях мойого това́риша,
Jeśli moje serce uwiodła kobieta i jeśli czyhałem pod drzwiami swego bliźniego;
10 то хай ме́ле для іншого жінка моя, і над нею нехай нахиля́ються інші!
To niech moja żona mieli innemu i niech inni się nad nią schylają.
11 Бо гидо́та оце, й це провина підсу́дна,
[Jest] to bowiem haniebny czyn, karygodna nieprawość;
12 бо огонь це, який буде жерти аж до Аваддо́ну, і ви́рве з корі́нням увесь урожай мій!
To jest ogień, który pożera aż do zatracenia i może wykorzenić cały mój dobytek.
13 Якщо я поне́хтував правом свойого раба чи своєї неві́льниці в їх супере́чці зо мною,
Jeśli zlekceważyłem sprawę swojego sługi albo swojej służącej, gdy wiedli spór ze mną;
14 то що я зроблю́, як піді́йметься Бог? А коли Він пригля́неться, що́ Йому відпові́м?
Co zrobię, gdy Bóg powstanie? Gdy mnie nawiedzi, co mu odpowiem?
15 Чи ж не Той, Хто мене учинив у нутрі, учинив і його, і Один утвори́в нас в утро́бі?
Czy ten, który mnie stworzył w łonie, nie stworzył też jego? Czy nie on jeden ukształtował nas w łonie?
16 Чи бажа́ння убогих я стримував, а очі вдовицям засму́чував?
Jeśli odmówiłem prośbie ubogich i jeśli zasmuciłem oczy wdowy;
17 Чи я сам поїдав свій шмато́к, і з нього не їв сирота́?
Jeśli sam jadłem swoją kromkę [i] nie jadła z niej sierota;
18 Таж від днів молоде́чих моїх вироста́в він у мене, як в батька, і від утро́би матері моєї я прова́див його!
(Od swojej młodości bowiem wychowywałem ją jak ojciec, a od łona swojej matki prowadziłem [wdowę]);
19 Якщо бачив я ги́нучого без одежі, і вбрання́ не було́ в сірома́хи, —
Jeśli widziałem ginącego z powodu braku ubrania albo biedaka bez okrycia;
20 чи ж не благословляли мене його сте́гна, і ру́ном овечок моїх він не грівся?
Jeśli jego biodra nie błogosławiły mi dlatego, że się zagrzał wełną moich owiec;
21 Якщо на сироту я пору́шував руку свою, коли бачив у брамі собі допомогу, —
Jeśli podniosłem rękę przeciwko sierocie, gdy widziałem w bramie swoją pomoc;
22 хай раме́но моє відпаде́ від свойого плеча, а рука моя від сугло́бу свого нехай буде відла́мана!
Wtedy niech odpadnie mój bark od karku, a niech moje ramię wyjdzie ze stawu.
23 Бо о́страх на мене — нещастя від Бога, а перед вели́ччям Його я не можу встоя́ти.
Bałem się bowiem klęski od Boga, a przed jego majestatem nie mógłbym [się ostać].
24 Чи я золото клав за наді́ю собі, чи до щирого золота я говорив: „ Ти, безпеко моя“?
Jeśli pokładałem w złocie swoją nadzieję, a do czystego złota mówiłem: [Ty jesteś] moją ufnością;
25 Чи ті́шився я, що велике багатство моє, й що рука моя стільки надбала?
Jeśli radowałem się ze swojego wielkiego bogactwa i [tego], że moja ręka nabyła wiele;
26 Коли бачив я сонце, як сяє воно, а місяць велично пливе́,
Jeśli patrzyłem na słońce, gdy świeciło, i na księżyc, gdy sunął wspaniale;
27 то коли б потає́мно пова́билось серце моє, і цілу́нки рукою я їм посилав, —
A moje serce dało się uwieść potajemnie i moje usta całowały moją rękę;
28 це так само провина підсу́дна була б, бо відрікся б я Бога Всевишнього!
I to byłaby nieprawość karygodna, bo zaparłbym się Boga z wysoka.
29 Чи я ті́шивсь упа́дком свойо́го нена́висника, чи порушувавсь я, коли зло спотика́ло його?
Jeśli cieszyłem się z upadku tego, który mnie nienawidzi, jeśli wyniosłem się, gdy mu się źle wiodło;
30 Таки ні, — не давав я на гріх піднебі́ння свого, щоб прокля́ттям жадати душі його.
(Nawet nie pozwoliłem zgrzeszyć swoim ustom, pragnąc przekleństwa na jego duszy);
31 Хіба люди наме́ту мого не казали: „Хто покаже такого, хто з м'яса його не наси́тився?“
Czy ludzie z mojego namiotu nie mówili: Obyśmy mieli z jego mięsa! Nie możemy się najeść.
32 Чужи́нець на вулиці не ночува́в, — я двері свої відчиняв подоро́жньому.
Obcy nie nocował na dworze, swoje drzwi otwierałem podróżnemu.
33 Чи ховав свої про́гріхи я, як люди́на, щоб у своє́му нутрі затаї́ти провину свою?
Jeśli ukrywałem swoje przestępstwa jak Adam i chowałem w zanadrzu swoją nieprawość;
34 Бо тоді я боявся б великого на́товпу, і сором від ро́дів жахав би мене, я мовчав би, й з дверей не вихо́див.
Czy strach przed wielką zgrają albo pogarda bliskich przeraziły mnie, abym milczał i nie wychodził [za] drzwi?
35 О, якби мене вислухав хто! Оце пі́дпис моєї руки: Нехай Всемогу́тній мені відповість, а ось звій, зо скарго́ю, що його написав мій проти́вник.
Obym miał kogoś, kto by mnie wysłuchał! Oto moja prośba, [aby] Wszechmogący odpowiedział mi i aby mój wróg napisał księgę.
36 Чи ж я не носив би його на своєму плечі, не обви́нувся б ним, як вінка́ми?
Czy nie nosiłbym jej na swoim ramieniu i nie przywiązałbym jej sobie [jak] koronę?
37 Число кро́ків своїх я представлю йому; мов до кня́зя, наближусь до нього.
Oznajmiłbym mu liczbę swoich kroków; zbliżyłbym się do niego jak książę.
38 Якщо проти мене голо́сить земля моя, й її бо́розни плачуть із нею,
Jeśli moja ziemia wołała przeciwko mnie, jeśli razem z nią płakały jej bruzdy;
39 якщо без гроше́й я їв пло́ди її, а її власника́ я стогна́ти примушував, —
Jeśli spożywałem z jej plonów bez zapłaty, jeśli jej właścicieli pozbawiłem życia;
40 то за́мість пшениці хай ви́росте те́рен, а замість ячме́ню — кукі́ль!“Слова Йова скінчи́лися.
Niech rosną ciernie zamiast pszenicy i sam kąkol zamiast jęczmienia. Skończyły się słowa Hioba.
