Йов 31
1 Умову я склав був з очима своїми, то як буду дивитись на ді́вчину?
[Pepigi fœdus cum oculis meis, ut ne cogitarem quidem de virgine.
2 І зве́рху яка доля від Бога, чи спа́дщина від Всемогутнього із висот?
Quam enim partem haberet in me Deus desuper, et hæreditatem Omnipotens de excelsis?
3 Хіба не заги́біль для кри́вдника, і хіба не нещастя злочи́нцям?
Numquid non perditio est iniquo, et alienatio operantibus injustitiam?
4 Хіба ж Він не бачить доро́ги мої, і не лічить усі мої кро́ки?
Nonne ipse considerat vias meas, et cunctos gressus meos dinumerat?
5 Якщо я ходив у марно́ті, і на оману спішила нога моя, —
Si ambulavi in vanitate, et festinavit in dolo pes meus,
6 то нехай на вазі́ справедливости зва́жить мене, — і невинність мою Бог пізнає!
appendat me in statera justa, et sciat Deus simplicitatem meam.
7 Якщо збо́чує крок мій з дороги, і за очима моїми пішло моє серце, і до рук моїх не́чисть приліпла, —
Si declinavit gressus meus de via, et si secutum est oculos meos cor meum, et si manibus meis adhæsit macula,
8 то нехай сію я, а їсть інший, а рослинність моя нехай ви́рвана буде з корі́нням!
seram, et alius comedat, et progenies mea eradicetur.
9 Якщо моє серце звабля́лось до жінки чужої, і прича́ювався я при две́рях мойого това́риша,
Si deceptum est cor meum super muliere, et si ad ostium amici mei insidiatus sum,
10 то хай ме́ле для іншого жінка моя, і над нею нехай нахиля́ються інші!
scortum alterius sit uxor mea, et super illam incurventur alii.
11 Бо гидо́та оце, й це провина підсу́дна,
Hoc enim nefas est, et iniquitas maxima.
12 бо огонь це, який буде жерти аж до Аваддо́ну, і ви́рве з корі́нням увесь урожай мій!
Ignis est usque ad perditionem devorans, et omnia eradicans genimina.
13 Якщо я поне́хтував правом свойого раба чи своєї неві́льниці в їх супере́чці зо мною,
Si contempsi subire judicium cum servo meo et ancilla mea, cum disceptarent adversum me:
14 то що я зроблю́, як піді́йметься Бог? А коли Він пригля́неться, що́ Йому відпові́м?
quid enim faciam cum surrexerit ad judicandum Deus? et cum quæsierit, quid respondebo illi?
15 Чи ж не Той, Хто мене учинив у нутрі, учинив і його, і Один утвори́в нас в утро́бі?
Numquid non in utero fecit me, qui et illum operatus est, et formavit me in vulva unus?
16 Чи бажа́ння убогих я стримував, а очі вдовицям засму́чував?
Si negavi quod volebant pauperibus, et oculos viduæ expectare feci;
17 Чи я сам поїдав свій шмато́к, і з нього не їв сирота́?
si comedi buccellam meam solus, et non comedit pupillus ex ea
18 Таж від днів молоде́чих моїх вироста́в він у мене, як в батька, і від утро́би матері моєї я прова́див його!
(quia ab infantia mea crevit mecum miseratio, et de utero matris meæ egressa est mecum);
19 Якщо бачив я ги́нучого без одежі, і вбрання́ не було́ в сірома́хи, —
si despexi pereuntem, eo quod non habuerit indumentum, et absque operimento pauperem;
20 чи ж не благословляли мене його сте́гна, і ру́ном овечок моїх він не грівся?
si non benedixerunt mihi latera ejus, et de velleribus ovium mearum calefactus est;
21 Якщо на сироту я пору́шував руку свою, коли бачив у брамі собі допомогу, —
si levavi super pupillum manum meam, etiam cum viderem me in porta superiorem:
22 хай раме́но моє відпаде́ від свойого плеча, а рука моя від сугло́бу свого нехай буде відла́мана!
humerus meus a junctura sua cadat, et brachium meum cum suis ossibus confringatur.
23 Бо о́страх на мене — нещастя від Бога, а перед вели́ччям Його я не можу встоя́ти.
Semper enim quasi tumentes super me fluctus timui Deum, et pondus ejus ferre non potui.
24 Чи я золото клав за наді́ю собі, чи до щирого золота я говорив: „ Ти, безпеко моя“?
Si putavi aurum robur meum, et obrizo dixi: Fiducia mea;
25 Чи ті́шився я, що велике багатство моє, й що рука моя стільки надбала?
si lætatus sum super multis divitiis meis, et quia plurima reperit manus mea;
26 Коли бачив я сонце, як сяє воно, а місяць велично пливе́,
si vidi solem cum fulgeret, et lunam incedentem clare,
27 то коли б потає́мно пова́билось серце моє, і цілу́нки рукою я їм посилав, —
et lætatum est in abscondito cor meum, et osculatus sum manum meam ore meo:
28 це так само провина підсу́дна була б, бо відрікся б я Бога Всевишнього!
quæ est iniquitas maxima, et negatio contra Deum altissimum.
29 Чи я ті́шивсь упа́дком свойо́го нена́висника, чи порушувавсь я, коли зло спотика́ло його?
Si gavisus sum ad ruinam ejus qui me oderat, et exsultavi quod invenisset eum malum:
30 Таки ні, — не давав я на гріх піднебі́ння свого, щоб прокля́ттям жадати душі його.
non enim dedi ad peccandum guttur meum, ut expeterem maledicens animam ejus.
31 Хіба люди наме́ту мого не казали: „Хто покаже такого, хто з м'яса його не наси́тився?“
Si non dixerunt viri tabernaculi mei: Quis det de carnibus ejus, ut saturemur?
32 Чужи́нець на вулиці не ночува́в, — я двері свої відчиняв подоро́жньому.
foris non mansit peregrinus: ostium meum viatori patuit.
33 Чи ховав свої про́гріхи я, як люди́на, щоб у своє́му нутрі затаї́ти провину свою?
Si abscondi quasi homo peccatum meum, et celavi in sinu meo iniquitatem meam;
34 Бо тоді я боявся б великого на́товпу, і сором від ро́дів жахав би мене, я мовчав би, й з дверей не вихо́див.
si expavi ad multitudinem nimiam, et despectio propinquorum terruit me: et non magis tacui, nec egressus sum ostium.
35 О, якби мене вислухав хто! Оце пі́дпис моєї руки: Нехай Всемогу́тній мені відповість, а ось звій, зо скарго́ю, що його написав мій проти́вник.
Quis mihi tribuat auditorem, ut desiderium meum audiat Omnipotens, et librum scribat ipse qui judicat,
36 Чи ж я не носив би його на своєму плечі, не обви́нувся б ним, як вінка́ми?
ut in humero meo portem illum, et circumdem illum quasi coronam mihi?
37 Число кро́ків своїх я представлю йому; мов до кня́зя, наближусь до нього.
Per singulos gradus meos pronuntiabo illum, et quasi principi offeram eum.
38 Якщо проти мене голо́сить земля моя, й її бо́розни плачуть із нею,
Si adversum me terra mea clamat, et cum ipsa sulci ejus deflent:
39 якщо без гроше́й я їв пло́ди її, а її власника́ я стогна́ти примушував, —
si fructus ejus comedi absque pecunia, et animam agricolarum ejus afflixi:
40 то за́мість пшениці хай ви́росте те́рен, а замість ячме́ню — кукі́ль!“Слова Йова скінчи́лися.
pro frumento oriatur mihi tribulus, et pro hordeo spina.] Finita sunt verba Job.
