Йов 31
1 Умову я склав був з очима своїми, то як буду дивитись на ді́вчину?
Io avea fatto patto con gli occhi miei; Come dunque avrei io mirata la vergine?
2 І зве́рху яка доля від Бога, чи спа́дщина від Всемогутнього із висот?
E pur quale [è] la parte che Iddio [mi] ha mandata da alto? E quale [è] l'eredità che l'Onnipotente [mi] ha data da' luoghi sovrani?
3 Хіба не заги́біль для кри́вдника, і хіба не нещастя злочи́нцям?
La ruina non [è] ella per lo perverso, E gli accidenti strani per gli operatori d'iniquità?
4 Хіба ж Він не бачить доро́ги мої, і не лічить усі мої кро́ки?
Non vede egli le mie vie? E non conta egli tutti i miei passi?
5 Якщо я ходив у марно́ті, і на оману спішила нога моя, —
Se io son proceduto con falsità, E se il mio piè si è affrettato alla fraude,
6 то нехай на вазі́ справедливости зва́жить мене, — і невинність мою Бог пізнає!
Pesimi pure [Iddio] con bilance giuste, E conoscerà la mia integrità.
7 Якщо збо́чує крок мій з дороги, і за очима моїми пішло моє серце, і до рук моїх не́чисть приліпла, —
Se i miei passi si sono stornati dalla [diritta] via, E se il mio cuore è ito dietro agli occhi miei, E se alcuna macchia mi è rimasta attaccata alla mano;
8 то нехай сію я, а їсть інший, а рослинність моя нехай ви́рвана буде з корі́нням!
Semini pure io, e un altro se lo mangi; E sieno diradicati i miei rampolli.
9 Якщо моє серце звабля́лось до жінки чужої, і прича́ювався я при две́рях мойого това́риша,
Se il mio cuore è stato allettato dietro ad alcuna donna, E se io sono stato all'agguato all'uscio del mio prossimo;
10 то хай ме́ле для іншого жінка моя, і над нею нехай нахиля́ються інші!
Macini pur la mia moglie ad un altro, E chininsi altri addosso a lei.
11 Бо гидо́та оце, й це провина підсу́дна,
Perciocchè quello [è] una scelleratezza, Ed una iniquità da giudici.
12 бо огонь це, який буде жерти аж до Аваддо́ну, і ви́рве з корі́нням увесь урожай мій!
Conciossiachè quello [sarebbe stato] un fuoco [Che mi] avrebbe consumato fino a perdizione, E avrebbe diradicata tutta la mia rendita.
13 Якщо я поне́хтував правом свойого раба чи своєї неві́льниці в їх супере́чці зо мною,
Se io ho disdegnato di [comparire in] giudicio col mio servitore, E con la mia servente, Quando hanno litigato meco;
14 то що я зроблю́, як піді́йметься Бог? А коли Він пригля́неться, що́ Йому відпові́м?
E che farei io, quando Iddio si leverà? E quando egli [ne] farà inchiesta, che gli risponderei?
15 Чи ж не Той, Хто мене учинив у нутрі, учинив і його, і Один утвори́в нас в утро́бі?
Colui che mi ha fatto nel seno non ha egli fatto ancora lui? Non è egli un medesimo che ci ha formati nella matrice?
16 Чи бажа́ння убогих я стримував, а очі вдовицям засму́чував?
Se io ho rifiutato a' poveri ciò che desideravano, Ed ho fatti venir meno gli occhi della vedova;
17 Чи я сам поїдав свій шмато́к, і з нього не їв сирота́?
E [se] ho mangiato tutto solo il mio boccone, E [se] l'orfano non ne ha eziandio mangiato;
18 Таж від днів молоде́чих моїх вироста́в він у мене, як в батька, і від утро́би матері моєї я прова́див його!
(Conciossiachè dalla mia faciullezza esso sia stato allevato meco, Come [appresso] un padre; Ed io abbia dal ventre di mia madre avuta cura della [vedova]);
19 Якщо бачив я ги́нучого без одежі, і вбрання́ не було́ в сірома́хи, —
Se ho veduto che alcuno perisse per mancamento di vestimento, E che il bisognoso non avesse nulla da coprirsi;
20 чи ж не благословляли мене його сте́гна, і ру́ном овечок моїх він не грівся?
Se le sue reni non mi hanno benedetto, E [se egli non] si è riscaldato con la lana delle mie pecore;
21 Якщо на сироту я пору́шував руку свою, коли бачив у брамі собі допомогу, —
Se io ho levata la mano contro all'orfano, Perchè io vedeva chi mi avrebbe aiutato nella porta;
22 хай раме́но моє відпаде́ від свойого плеча, а рука моя від сугло́бу свого нехай буде відла́мана!
Caggiami la paletta della spalla, E sia il mio braccio rotto, [e divelto] dalla [sua] canna.
23 Бо о́страх на мене — нещастя від Бога, а перед вели́ччям Його я не можу встоя́ти.
Perciocchè io avea spavento della ruina [mandata] da Dio, E che io non potrei [durar] per la sua altezza.
24 Чи я золото клав за наді́ю собі, чи до щирого золота я говорив: „ Ти, безпеко моя“?
Se ho posto l'oro per mia speranza; E se ho detto all'oro fino: [Tu sei] la mia confidanza;
25 Чи ті́шився я, що велике багатство моє, й що рука моя стільки надбала?
Se mi son rallegrato perchè le mie facoltà [fosser] grandi, E perchè la mia mano avesse acquistato assai;
26 Коли бачив я сонце, як сяє воно, а місяць велично пливе́,
Se ho riguardato il sole, quando risplendeva; E la luna facendo il suo corso, chiara e lucente;
27 то коли б потає́мно пова́билось серце моє, і цілу́нки рукою я їм посилав, —
E se il mio cuore è stato di nascosto sedotto, E la mia bocca ha baciata la mia mano;
28 це так само провина підсу́дна була б, бо відрікся б я Бога Всевишнього!
Questa ancora [è] una iniquità da giudici; Conciossiachè io avrei rinnegato l'Iddio disopra.
29 Чи я ті́шивсь упа́дком свойо́го нена́висника, чи порушувавсь я, коли зло спотика́ло його?
Se mi son rallegrato della calamità del mio nemico, [Se] mi son commosso [di allegrezza], quando male gli era sopraggiunto,
30 Таки ні, — не давав я на гріх піднебі́ння свого, щоб прокля́ттям жадати душі його.
Io che non pure ho recato il mio palato a peccare, Per chieder la sua morte con maledizione;
31 Хіба люди наме́ту мого не казали: „Хто покаже такого, хто з м'яса його не наси́тився?“
Se la gente del mio tabernacolo non ha detto: Chi ci darà della sua carne? Noi non ce [ne] potremmo [giammai] satollare…
32 Чужи́нець на вулиці не ночува́в, — я двері свої відчиняв подоро́жньому.
Il forestiere non è restato la notte in su la strada; Io ho aperto il mio uscio al viandante.
33 Чи ховав свої про́гріхи я, як люди́на, щоб у своє́му нутрі затаї́ти провину свою?
Se io ho coperto il mio misfatto, come [fanno] gli uomini, Per nasconder la mia iniquità nel mio seno…
34 Бо тоді я боявся б великого на́товпу, і сором від ро́дів жахав би мене, я мовчав би, й з дверей не вихо́див.
Quantunque io potessi spaventare una gran moltitudine, Pure i più vili della gente mi facevano paura, Ed io mi taceva, [e] non usciva fuor della porta.
35 О, якби мене вислухав хто! Оце пі́дпис моєї руки: Нехай Всемогу́тній мені відповість, а ось звій, зо скарго́ю, що його написав мій проти́вник.
Oh! avessi io pure chi mi ascoltasse! Ecco, il mio desiderio [è] Che l'Onnipotente mi risponda, O che colui che litiga meco mi faccia una scritta;
36 Чи ж я не носив би його на своєму плечі, не обви́нувся б ним, як вінка́ми?
Se io non la porto in su la spalla, E [non] me la lego attorno a guisa di bende.
37 Число кро́ків своїх я представлю йому; мов до кня́зя, наближусь до нього.
Io gli renderei conto di tutti i miei passi, Io mi accosterei a lui come un capitano.
38 Якщо проти мене голо́сить земля моя, й її бо́розни плачуть із нею,
Se la mia terra grida contro a me, E se parimente i suoi solchi piangono;
39 якщо без гроше́й я їв пло́ди її, а її власника́ я стогна́ти примушував, —
Se ho mangiati i suoi frutti senza pagamento, E se ho fatto sospirar l'anima de' suoi padroni;
40 то за́мість пшениці хай ви́росте те́рен, а замість ячме́ню — кукі́ль!“Слова Йова скінчи́лися.
In luogo del grano nasca[mi] il tribolo, E il loglio in luogo dell'orzo. [Qui] finiscono i ragionamenti di Giobbe.
