Йов 31
1 Умову я склав був з очима своїми, то як буду дивитись на ді́вчину?
Szövetségre léptem szemeimmel, és hajadonra mit sem ügyeltem.
2 І зве́рху яка доля від Бога, чи спа́дщина від Всемогутнього із висот?
És mi volt jutalmam Istentől felülről; vagy örökségem a Mindenhatótól a magasságból?
3 Хіба не заги́біль для кри́вдника, і хіба не нещастя злочи́нцям?
Avagy nem az istentelent illeti-é romlás, és nem a gonosztevőt-é veszedelem?
4 Хіба ж Він не бачить доро́ги мої, і не лічить усі мої кро́ки?
Avagy nem láthatta-é utaimat, és nem számlálhatta-é meg lépéseimet?
5 Якщо я ходив у марно́ті, і на оману спішила нога моя, —
Ha én csalárdsággal jártam, vagy az én lábam álnokságra sietett:
6 то нехай на вазі́ справедливости зва́жить мене, — і невинність мою Бог пізнає!
Az ő igazságának mérlegével mérjen meg engem, és megismeri Isten az én ártatlanságomat!
7 Якщо збо́чує крок мій з дороги, і за очима моїми пішло моє серце, і до рук моїх не́чисть приліпла, —
Ha az én lépésem letért az útról és az én lelkem követte szemeimet, vagy kezeimhez szenny tapadt:
8 то нехай сію я, а їсть інший, а рослинність моя нехай ви́рвана буде з корі́нням!
Hadd vessek én és más egye meg, és tépjék ki az én maradékaimat gyökerestől!
9 Якщо моє серце звабля́лось до жінки чужої, і прича́ювався я при две́рях мойого това́риша,
Ha az én szívem asszony után bomlott, és leselkedtem az én felebarátomnak ajtaján:
10 то хай ме́ле для іншого жінка моя, і над нею нехай нахиля́ються інші!
Az én feleségem másnak őröljön, és mások hajoljanak rája.
11 Бо гидо́та оце, й це провина підсу́дна,
Mert gyalázatosság volna ez, és birák elé tartozó bűn.
12 бо огонь це, який буде жерти аж до Аваддо́ну, і ви́рве з корі́нням увесь урожай мій!
Mert tűz volna ez, a mely pokolig emésztene, és minden jövedelmemet tövestől kiirtaná. (questioned)
13 Якщо я поне́хтував правом свойого раба чи своєї неві́льниці в їх супере́чці зо мною,
Ha megvetettem volna igazát az én szolgámnak és szolgálómnak, mikor pert kezdtek ellenem:
14 то що я зроблю́, як піді́йметься Бог? А коли Він пригля́неться, що́ Йому відпові́м?
Mi tevő lennék, ha felkelne az Isten, és ha meglátogatna: mit felelnék néki?
15 Чи ж не Той, Хто мене учинив у нутрі, учинив і його, і Один утвори́в нас в утро́бі?
Nem az teremtette-é őt is, a ki engem teremtett anyám méhében; nem egyugyanaz formált-é bennünket anyánk ölében?
16 Чи бажа́ння убогих я стримував, а очі вдовицям засму́чував?
Ha a szegények kivánságát megtagadtam, és az özvegy szemeit epedni engedtem;
17 Чи я сам поїдав свій шмато́к, і з нього не їв сирота́?
És ha falatomat egymagam ettem meg, és az árva abból nem evett;
18 Таж від днів молоде́чих моїх вироста́в він у мене, як в батька, і від утро́би матері моєї я прова́див його!
Hiszen ifjúságom óta, mint atyánál nevekedett nálam, és anyámnak méhétől kezdve vezettem őt!
19 Якщо бачив я ги́нучого без одежі, і вбрання́ не було́ в сірома́хи, —
Ha láttam a ruhátlant veszni indulni, és takaró nélkül a szegényt;
20 чи ж не благословляли мене його сте́гна, і ру́ном овечок моїх він не грівся?
Hogyha nem áldottak engem az ő ágyékai, és az én juhaim gyapjából fel nem melegedett;
21 Якщо на сироту я пору́шував руку свою, коли бачив у брамі собі допомогу, —
Ha az árva ellen kezemet felemeltem, mert láttam a kapuban az én segítségemet;
22 хай раме́но моє відпаде́ від свойого плеча, а рука моя від сугло́бу свого нехай буде відла́мана!
A lapoczkájáról essék ki a vállam, és a forgócsontról szakadjon le karom!
23 Бо о́страх на мене — нещастя від Бога, а перед вели́ччям Його я не можу встоя́ти.
Hiszen úgy rettegtem Isten csapásától, és fensége előtt tehetetlen valék!
24 Чи я золото клав за наді́ю собі, чи до щирого золота я говорив: „ Ти, безпеко моя“?
Ha reménységemet aranyba vetettem, és azt mondtam az olvasztott aranynak: Én bizodalmam!
25 Чи ті́шився я, що велике багатство моє, й що рука моя стільки надбала?
Ha örültem azon, hogy nagy a gazdagságom, és hogy sokat szerzett az én kezem;
26 Коли бачив я сонце, як сяє воно, а місяць велично пливе́,
Ha néztem a napot, mikor fényesen ragyogott, és a holdat, mikor méltósággal haladt,
27 то коли б потає́мно пова́билось серце моє, і цілу́нки рукою я їм посилав, —
És az én szívem titkon elcsábult, és szájammal megcsókoltam a kezemet:
28 це так само провина підсу́дна була б, бо відрікся б я Бога Всевишнього!
Ez is biró elé tartozó bűn volna, mert ámítottam volna az Istent oda fent!
29 Чи я ті́шивсь упа́дком свойо́го нена́висника, чи порушувавсь я, коли зло спотика́ло його?
Ha örvendeztem az engem gyűlölőnek nyomorúságán, és ugráltam örömömben, hogy azt baj érte;
30 Таки ні, — не давав я на гріх піднебі́ння свого, щоб прокля́ттям жадати душі його.
(De nem engedtem, hogy szájam vétkezzék azzal, hogy átkot kérjek az ő lelkére!)
31 Хіба люди наме́ту мого не казали: „Хто покаже такого, хто з м'яса його не наси́тився?“
Ha nem mondták az én sátorom cselédei: Van-é, a ki az ő húsával jól nem lakott?
32 Чужи́нець на вулиці не ночува́в, — я двері свої відчиняв подоро́жньому.
(A jövevény nem hált az utczán, ajtóimat az utas előtt megnyitám.)
33 Чи ховав свої про́гріхи я, як люди́на, щоб у своє́му нутрі затаї́ти провину свою?
Ha emberi módon eltitkoltam vétkemet, keblembe rejtve bűnömet:
34 Бо тоді я боявся б великого на́товпу, і сором від ро́дів жахав би мене, я мовчав би, й з дверей не вихо́див.
Bizony akkor tarthatnék a nagy tömegtől, rettegnem kellene nemzetségek megvetésétől; elnémulnék és az ajtón sem lépnék ki!
35 О, якби мене вислухав хто! Оце пі́дпис моєї руки: Нехай Всемогу́тній мені відповість, а ось звій, зо скарго́ю, що його написав мій проти́вник.
Oh, bárcsak volna valaki, a ki meghallgatna engem! Ímé, ez a végszóm: a Mindenható feleljen meg nékem; és írjon könyvet ellenem az én vádlóm.
36 Чи ж я не носив би його на своєму плечі, не обви́нувся б ним, як вінка́ми?
Bizony én azt a vállamon hordanám, és korona gyanánt a fejemre tenném!
37 Число кро́ків своїх я представлю йому; мов до кня́зя, наближусь до нього.
Lépteimnek számát megmondanám néki, mint egy fejedelem, úgy járulnék hozzá!
38 Якщо проти мене голо́сить земля моя, й її бо́розни плачуть із нею,
Ha földem ellenem kiáltott és annak barázdái együtt siránkoztak;
39 якщо без гроше́й я їв пло́ди її, а її власника́ я стогна́ти примушував, —
Ha annak termését fizetés nélkül ettem, vagy gazdájának lelkét kioltottam:
40 то за́мість пшениці хай ви́росте те́рен, а замість ячме́ню — кукі́ль!“Слова Йова скінчи́лися.
Búza helyett tövis teremjen és árpa helyett konkoly! Itt végződnek a Jób beszédei.
