Йов 31
1 Умову я склав був з очима своїми, то як буду дивитись на ді́вчину?
Szövetséget kötöttem szemeimmel, hogyan vetnék hát ügyet hajadonra?
2 І зве́рху яка доля від Бога, чи спа́дщина від Всемогутнього із висот?
Hisz mely osztályrész jut Istentől felülről s mely örökség a Mindenhatótól a magasból?
3 Хіба не заги́біль для кри́вдника, і хіба не нещастя злочи́нцям?
Nemde balsors a jogtalannak s viszontagság a gonosztevőknek.
4 Хіба ж Він не бачить доро́ги мої, і не лічить усі мої кро́ки?
Nemde ő látja útaimat s mind a lépéseimet megszámlálja!
5 Якщо я ходив у марно́ті, і на оману спішила нога моя, —
Ha hamissággal jártam és csalárdságra sietett a lábam –
6 то нехай на вазі́ справедливости зва́жить мене, — і невинність мою Бог пізнає!
mérjen meg engem igaz serpenyőn s tudja meg Isten gáncstalanságomat –
7 Якщо збо́чує крок мій з дороги, і за очима моїми пішло моє серце, і до рук моїх не́чисть приліпла, —
ha léptem elhajolt az útról és szemeim után járt a szívem, kezeimhez hiba tapadt:
8 то нехай сію я, а їсть інший, а рослинність моя нехай ви́рвана буде з корі́нням!
hadd vessek és más egyék, és sarjaim tépessenek ki gyökerestül!
9 Якщо моє серце звабля́лось до жінки чужої, і прича́ювався я при две́рях мойого това́риша,
Ha szívem elcsábíttatta magát asszony miatt, felebarátom ajtaján leskelődtem:
10 то хай ме́ле для іншого жінка моя, і над нею нехай нахиля́ються інші!
másnak őröljön a feleségem és mások hajoljanak reá;
11 Бо гидо́та оце, й це провина підсу́дна,
mert gazság az, s bírák elé való bűn az,
12 бо огонь це, який буде жерти аж до Аваддо́ну, і ви́рве з корі́нням увесь урожай мій!
mert tűz az, mely az enyészetig emészt, s minden termésemet gyökerestül tépi ki!
13 Якщо я поне́хтував правом свойого раба чи своєї неві́льниці в їх супере́чці зо мною,
Ha megvetettem szolgám és szolgálóm jogát, mikor pöröltek velem –
14 то що я зроблю́, як піді́йметься Бог? А коли Він пригля́неться, що́ Йому відпові́м?
hiszen mit teszek majd, midőn Isten fölkel s midőn számon kér, mit felelek neki,
15 Чи ж не Той, Хто мене учинив у нутрі, учинив і його, і Один утвори́в нас в утро́бі?
hiszen az anyaméhben ki engem alkotott, alkotta őt és Egy formált minket a méhben –
16 Чи бажа́ння убогих я стримував, а очі вдовицям засму́чував?
ha megvontam a kívántat a szegényektől s az özvegy szemeit epesztettem,
17 Чи я сам поїдав свій шмато́к, і з нього не їв сирота́?
s én egyedül ettem falatomat s árva nem evett belőle
18 Таж від днів молоде́чих моїх вироста́в він у мене, як в батька, і від утро́би матері моєї я прова́див його!
– hisz ifjúkorom óta nálam nőtt fel, mint atyánál, s mint anyám méhéből valót úgy vezettem -;
19 Якщо бачив я ги́нучого без одежі, і вбрання́ не було́ в сірома́хи, —
ha láttam bujdosót öltözet nélkül s takarója nincs a szűkölködőnek,
20 чи ж не благословляли мене його сте́гна, і ру́ном овечок моїх він не грівся?
ha nem áldottak engem ágyékai s bárányaim nyíretéből fel nem melegedett;
21 Якщо на сироту я пору́шував руку свою, коли бачив у брамі собі допомогу, —
ha fölemeltem kezemet az árvára, midőn a kapuban láttam segítségemet:
22 хай раме́но моє відпаде́ від свойого плеча, а рука моя від сугло́бу свого нехай буде відла́мана!
vállam essék ki a lapoczkájából és törjék el karom a szárából;
23 Бо о́страх на мене — нещастя від Бога, а перед вели́ччям Його я не можу встоя́ти.
mert rettenet nekem az Istentől való balsors, s fensége miatt nem tehetném!
24 Чи я золото клав за наді́ю собі, чи до щирого золота я говорив: „ Ти, безпеко моя“?
Ha aranyat tettem bizalmammá és a színaranyat mondtam bizodalmamnak;
25 Чи ті́шився я, що велике багатство моє, й що рука моя стільки надбала?
ha örültem, hogy nagy a vagyonom s hogy sokat ért el kezem;
26 Коли бачив я сонце, як сяє воно, а місяць велично пливе́,
ha láttam a napvilágot, hogy ragyog, s a holdat, a mint dicsőn halad,
27 то коли б потає́мно пова́билось серце моє, і цілу́нки рукою я їм посилав, —
és szívem elcsábult titokban és kezem csókra nyúlt a szájamhoz:
28 це так само провина підсу́дна була б, бо відрікся б я Бога Всевишнього!
az is bíró elé való bűn, mert megtagadtam volna Istent felülről!
29 Чи я ті́шивсь упа́дком свойо́го нена́висника, чи порушувавсь я, коли зло спотика́ло його?
Ha örültem gyűlölőm elesésén s felbuzdultam, midőn baj érte –
30 Таки ні, — не давав я на гріх піднебі́ння свого, щоб прокля́ттям жадати душі його.
hisz nem engedtem ínyemet, hogy vétkezzen, hogy átokkal kérjem lelkét -;
31 Хіба люди наме́ту мого не казали: „Хто покаже такого, хто з м'яса його не наси́тився?“
ha nem mondták sátram emberei: bár volna, ki húsából nem lakott jól
32 Чужи́нець на вулиці не ночува́в, — я двері свої відчиняв подоро́жньому.
az utczán nem hált meg jövevény, az út felé tártam ki ajtaimat -;
33 Чи ховав свої про́гріхи я, як люди́на, щоб у своє́му нутрі затаї́ти провину свою?
ha emberek módjára takargattam bűntetteimet, keblemre rejtve bűnömet,
34 Бо тоді я боявся б великого на́товпу, і сором від ро́дів жахав би мене, я мовчав би, й з дверей не вихо́див.
mert rettegtem a nagy tömegtől s megijesztett a családok gúnyja, úgy hogy csendben voltam, nem mentem ki a kapun!
35 О, якби мене вислухав хто! Оце пі́дпис моєї руки: Нехай Всемогу́тній мені відповість, а ось звій, зо скарго́ю, що його написав мій проти́вник.
Vajha volna, ki rám hallgatna – íme jegyem, feleljen nekem a Mindenható – és a vádlevél, melyet írt a pörös felem:
36 Чи ж я не носив би його на своєму плечі, не обви́нувся б ним, як вінка́ми?
bizony, vállamon hordanám azt, felfűzném koszorúnak magamra,
37 Число кро́ків своїх я представлю йому; мов до кня́зя, наближусь до нього.
lépéseim számát bevallanám neki, akár egy fejedelem közeledném hozzá!
38 Якщо проти мене голо́сить земля моя, й її бо́розни плачуть із нею,
Ha ellenem kiáltott földem s egyaránt sírtak barázdái;
39 якщо без гроше́й я їв пло́ди її, а її власника́ я стогна́ти примушував, —
ha erejét emésztettem pénz nélkül és gazdájával kileheltettem lelkét:
40 то за́мість пшениці хай ви́росте те́рен, а замість ячме́ню — кукі́ль!“Слова Йова скінчи́лися.
búza helyett sarjadjon bogáncs, és árpa helyett gazfű! Vége Jób beszédeinek.
