Йов 31
1 Умову я склав був з очима своїми, то як буду дивитись на ді́вчину?
“Na yi alkawari da idanuna kada su dubi budurwa da muguwar sha’awa.
2 І зве́рху яка доля від Бога, чи спа́дщина від Всемогутнього із висот?
Gama mene ne rabon mutum daga Allah a sama, gādonsa daga Maɗaukaki a sama?
3 Хіба не заги́біль для кри́вдника, і хіба не нещастя злочи́нцям?
Ba masifa ba ne domin mugaye, hallaka kuma ga waɗanda suka yi ba daidai ba?
4 Хіба ж Він не бачить доро́ги мої, і не лічить усі мої кро́ки?
Bai ga hanyoyina ba ne bai ƙirga kowace takawata ba?
5 Якщо я ходив у марно́ті, і на оману спішила нога моя, —
“In da na yi tafiya cikin rashin gaskiya ko kuma ƙafata ta yi sauri zuwa yin ƙarya,
6 то нехай на вазі́ справедливости зва́жить мене, — і невинність мою Бог пізнає!
Bari Allah yă auna a kan ma’auni na gaskiya zai kuma san cewa ni marar laifi ne.
7 Якщо збо́чує крок мій з дороги, і за очима моїми пішло моє серце, і до рук моїх не́чисть приліпла, —
In takawata ta kauce daga hanya, in zuciyata ta bi abin da idanuna ke so, ko kuma in hannuwana suna da laifi;
8 то нехай сію я, а їсть інший, а рослинність моя нехай ви́рвана буде з корі́нням!
bari waɗansu su ci abin da na shuka, kuma bari a tuge amfanin gonata.
9 Якщо моє серце звабля́лось до жінки чужої, і прича́ювався я при две́рях мойого това́риша,
“In sha’awar mace ya shiga mini zuciya, ko kuma na laɓe a ƙofar maƙwabcina,
10 то хай ме́ле для іншого жінка моя, і над нею нехай нахиля́ються інші!
sai matata ta niƙa hatsin wani kuma waɗansu maza su kwana da ita.
11 Бо гидо́та оце, й це провина підсу́дна,
Gama wannan zai zama abin kunya, zunubin da za a yi shari’a a kai.
12 бо огонь це, який буде жерти аж до Аваддо́ну, і ви́рве з корі́нням увесь урожай мій!
Wuta ce take ƙuna har ta hallakar; za tă cinye saiwar abin da na shuka ƙurmus.
13 Якщо я поне́хтував правом свойого раба чи своєї неві́льниці в їх супере́чці зо мною,
“In da na danne wa bayina maza da mata hakkinsu, sa’ad da suke da damuwa da ni,
14 то що я зроблю́, як піді́йметься Бог? А коли Він пригля́неться, що́ Йому відпові́м?
me zan yi lokacin da Allah ya tuhume ni? Me zan ce lokacin da ya tambaye ni?
15 Чи ж не Той, Хто мене учинив у нутрі, учинив і його, і Один утвори́в нас в утро́бі?
Shi wanda ya yi ni a cikin uwata ba shi ne ya yi su ba? Ba shi ne ya yi mu a cikin uwayenmu ba?
16 Чи бажа́ння убогих я стримував, а очі вдовицям засму́чував?
“In na hana wa matalauta abin da suke so, ko kuma in sa idanun gwauruwa su yi nauyi don kuka,
17 Чи я сам поїдав свій шмато́к, і з нього не їв сирота́?
in na ajiye burodina don kaina kaɗai, ban kuwa ba wa marayu abinci sa’ad da suke jin yunwa,
18 Таж від днів молоде́чих моїх вироста́в він у мене, як в батька, і від утро́би матері моєї я прова́див його!
amma tun suna tasowa na lura da su, kamar yadda mahaifi zai lura da ɗa, kuma tun da aka haife ni ina lura da gwauruwa.
19 Якщо бачив я ги́нучого без одежі, і вбрання́ не було́ в сірома́хи, —
In da na ga wani yana mutuwa don rashin sutura, ko wani mai bukata da ba shi da riga,
20 чи ж не благословляли мене його сте́гна, і ру́ном овечок моїх він не грівся?
kuma zuciyarsa ba tă gode mini ba don na yi masa sutura da gashin tumakina,
21 Якщо на сироту я пору́шував руку свою, коли бачив у брамі собі допомогу, —
in na ɗaga hannuna don in cuci maraya, domin na san in na faɗa za a ji ni a wurin masu shari’a,
22 хай раме́но моє відпаде́ від свойого плеча, а рука моя від сугло́бу свого нехай буде відла́мана!
bari hannuna yă guntule daga kafaɗata, bari yă tsinke daga inda aka haɗa shi.
23 Бо о́страх на мене — нещастя від Бога, а перед вели́ччям Його я не можу встоя́ти.
Gama ina jin tsoron hallaka daga Allah, kuma domin tsoron ɗaukakarsa ba zan iya yin waɗannan abubuwa ba.
24 Чи я золото клав за наді́ю собі, чи до щирого золота я говорив: „ Ти, безпеко моя“?
“In na dogara ga zinariya ko kuma na ce wa zallan zinariya, ‘Gare ki nake dogara,’
25 Чи ті́шився я, що велике багатство моє, й що рука моя стільки надбала?
in na yi fahariya don yawan dukiyata, arzikin da hannuwana suka samu.
26 Коли бачив я сонце, як сяє воно, а місяць велично пливе́,
In na dubi rana cikin haskenta, ko kuma wata yana tafiyarsa,
27 то коли б потає́мно пова́билось серце моє, і цілу́нки рукою я їм посилав, —
zuciyata ta jarrabtu gare su a ɓoye, hannuna kuma ya sumbace su.
28 це так само провина підсу́дна була б, бо відрікся б я Бога Всевишнього!
Waɗannan ma za su zama zunubin da za a shari’anta ke nan don zai zama na yi wa Allah na sama rashin aminci.
29 Чи я ті́шивсь упа́дком свойо́го нена́висника, чи порушувавсь я, коли зло спотика́ло його?
“In na yi murna domin mugun abu ya faru da maƙiyina; ko kuma domin wahala ta same shi,
30 Таки ні, — не давав я на гріх піднебі́ння свого, щоб прокля́ттям жадати душі його.
ban bar bakina yă yi zunubi ta wurin la’anta shi ba,
31 Хіба люди наме́ту мого не казали: „Хто покаже такого, хто з м'яса його не наси́тився?“
in mutanen gidana ba su taɓa cewa, ‘Wane ne bai ƙoshi da naman Ayuba ba?’
32 Чужи́нець на вулиці не ночува́в, — я двері свої відчиняв подоро́жньому.
Ba baƙon da ya taɓa kwana a titi, gama koyaushe ƙofata tana buɗe domin matafiya,
33 Чи ховав свої про́гріхи я, як люди́на, щоб у своє́му нутрі затаї́ти провину свою?
in na ɓoye zunubina yadda mutane suke yi, ta wurin ɓoye laifina a cikin zuciyata,
34 Бо тоді я боявся б великого на́товпу, і сором від ро́дів жахав би мене, я мовчав би, й з дверей не вихо́див.
domin ina tsoron taron mutane kuma ina tsoron wulaƙancin da dangina za su yi mini, sai na yi shiru kuma ban fita waje ba.
35 О, якби мене вислухав хто! Оце пі́дпис моєї руки: Нехай Всемогу́тній мені відповість, а ось звій, зо скарго́ю, що його написав мій проти́вник.
(“Kash, da ina da wanda zai ji ni! Na sa hannu ga abin da na faɗa don kāre kaina, bari Maɗaukaki yă amsa mini; bari mai tuhumata da laifi yă yi ƙarata a rubuce.
36 Чи ж я не носив би його на своєму плечі, не обви́нувся б ним, як вінка́ми?
Ba shakka sai in ɗora a kafaɗata, zan aza a kaina kamar rawani.
37 Число кро́ків своїх я представлю йому; мов до кня́зя, наближусь до нього.
Zan ba shi lissafin duk abin da na taɓa yi; zan zo gabansa kamar ɗan sarki.)
38 Якщо проти мене голо́сить земля моя, й її бо́розни плачуть із нею,
“In ƙasata tana kuka da ni kunyoyinta duk sun cika da hawaye,
39 якщо без гроше́й я їв пло́ди її, а її власника́ я стогна́ти примушував, —
in na kwashe amfaninta ban biya ba ko kuma na kashe masu ita,
40 то за́мість пшениці хай ви́росте те́рен, а замість ячме́ню — кукі́ль!“Слова Йова скінчи́лися.
bari ƙaya ta fito a maimakon alkama ciyawa kuma a maimakon sha’ir.” Maganar Ayuba ta ƙare.
