Йов 31

1 Умову я склав був з очима своїми, то як буду дивитись на ді́вчину?

Ich habe einen Bund gemacht mit meinen Augen, daß ich nicht achtete auf eine Jungfrau.

2 І зве́рху яка доля від Бога, чи спа́дщина від Всемогутнього із висот?

Was gäbe mir Gott sonst als Teil von oben und was für ein Erbe der Allmächtige in der Höhe?

3 Хіба не заги́біль для кри́вдника, і хіба не нещастя злочи́нцям?

Wird nicht der Ungerechte Unglück haben und ein Übeltäter verstoßen werden?

4 Хіба ж Він не бачить доро́ги мої, і не лічить усі мої кро́ки?

Sieht er nicht meine Wege und zählt alle meine Gänge?

5 Якщо я ходив у марно́ті, і на оману спішила нога моя, —

Habe ich gewandelt in Eitelkeit, oder hat mein Fuß geeilt zum Betrug?

6 то нехай на вазі́ справедливости зва́жить мене, — і невинність мою Бог пізнає!

So wäge man mich auf der rechten Waage, so wird Gott erfahren meine Unschuld.

7 Якщо збо́чує крок мій з дороги, і за очима моїми пішло моє серце, і до рук моїх не́чисть приліпла, —

Ist mein Gang gewichen aus dem Wege und mein Herz meinen Augen nachgefolgt und klebt ein Flecken an meinen Händen,

8 то нехай сію я, а їсть інший, а рослинність моя нехай ви́рвана буде з корі́нням!

so müsse ich säen, und ein andrer esse es; und mein Geschlecht müsse ausgewurzelt werden.

9 Якщо моє серце звабля́лось до жінки чужої, і прича́ювався я при две́рях мойого това́риша,

Hat sich mein Herz lassen reizen zum Weibe und habe ich an meines Nächsten Tür gelauert,

10 то хай ме́ле для іншого жінка моя, і над нею нехай нахиля́ються інші!

so müsse mein Weib von einem andern geschändet werden, und andere müssen bei ihr liegen;

11 Бо гидо́та оце, й це провина підсу́дна,

denn das ist ein Frevel und eine Missetat für die Richter.

12 бо огонь це, який буде жерти аж до Аваддо́ну, і ви́рве з корі́нням увесь урожай мій!

Denn das wäre ein Feuer, das bis in den Abgrund verzehrte und all mein Einkommen auswurzelte.

13 Якщо я поне́хтував правом свойого раба чи своєї неві́льниці в їх супере́чці зо мною,

Hab ich verachtet das Recht meines Knechtes oder meiner Magd, wenn sie eine Sache wider mich hatten?

14 то що я зроблю́, як піді́йметься Бог? А коли Він пригля́неться, що́ Йому відпові́м?

Was wollte ich tun, wenn Gott sich aufmachte, und was würde ich antworten, wenn er heimsuchte?

15 Чи ж не Той, Хто мене учинив у нутрі, учинив і його, і Один утвори́в нас в утро́бі?

Hat ihn nicht auch der gemacht, der mich in Mutterleibe machte, und hat ihn im Schoße ebensowohl bereitet?

16 Чи бажа́ння убогих я стримував, а очі вдовицям засму́чував?

Habe ich den Dürftigen ihr Begehren versagt und die Augen der Witwe lassen verschmachten?

17 Чи я сам поїдав свій шмато́к, і з нього не їв сирота́?

Hab ich meinen Bissen allein gegessen, und hat nicht der Waise auch davon gegessen?

18 Таж від днів молоде́чих моїх вироста́в він у мене, як в батька, і від утро́би матері моєї я прова́див його!

Denn ich habe mich von Jugend auf gehalten wie ein Vater, und von meiner Mutter Leib an habe ich gerne getröstet.

19 Якщо бачив я ги́нучого без одежі, і вбрання́ не було́ в сірома́хи, —

Hab ich jemand sehen umkommen, daß er kein Kleid hatte, und den Armen ohne Decke gehen lassen?

20 чи ж не благословляли мене його сте́гна, і ру́ном овечок моїх він не грівся?

Haben mich nicht gesegnet seine Lenden, da er von den Fellen meiner Lämmer erwärmt ward?

21 Якщо на сироту я пору́шував руку свою, коли бачив у брамі собі допомогу, —

Hab ich meine Hand an den Waisen gelegt, weil ich sah, daß ich im Tor Helfer hatte?

22 хай раме́но моє відпаде́ від свойого плеча, а рука моя від сугло́бу свого нехай буде відла́мана!

So falle meine Schulter von der Achsel, und mein Arm breche von der Röhre.

23 Бо о́страх на мене — нещастя від Бога, а перед вели́ччям Його я не можу встоя́ти.

Denn ich fürchte Gottes Strafe über mich und könnte seine Last nicht ertragen.

24 Чи я золото клав за наді́ю собі, чи до щирого золота я говорив: „ Ти, безпеко моя“?

Hab ich das Gold zu meiner Zuversicht gemacht und zu dem Goldklumpen gesagt: “Mein Trost”?

25 Чи ті́шився я, що велике багатство моє, й що рука моя стільки надбала?

Hab ich mich gefreut, daß ich großes Gut hatte und meine Hand allerlei erworben hatte?

26 Коли бачив я сонце, як сяє воно, а місяць велично пливе́,

Hab ich das Licht angesehen, wenn es hell leuchtete, und den Mond, wenn er voll ging,

27 то коли б потає́мно пова́билось серце моє, і цілу́нки рукою я їм посилав, —

daß ich mein Herz heimlich beredet hätte, ihnen Küsse zuzuwerfen mit meiner Hand?

28 це так само провина підсу́дна була б, бо відрікся б я Бога Всевишнього!

was auch eine Missetat ist vor den Richtern; denn damit hätte ich verleugnet Gott in der Höhe.

29 Чи я ті́шивсь упа́дком свойо́го нена́висника, чи порушувавсь я, коли зло спотика́ло його?

Hab ich mich gefreut, wenn's meinem Feind übel ging, und habe mich überhoben, darum daß ihn Unglück betreten hatte?

30 Таки ні, — не давав я на гріх піднебі́ння свого, щоб прокля́ттям жадати душі його.

Denn ich ließ meinen Mund nicht sündigen, daß ich verwünschte mit einem Fluch seine Seele.

31 Хіба люди наме́ту мого не казали: „Хто покаже такого, хто з м'яса його не наси́тився?“

Haben nicht die Männer in meiner Hütte müssen sagen: “Wo ist einer, der von seinem Fleisch nicht wäre gesättigt worden?”

32 Чужи́нець на вулиці не ночува́в, — я двері свої відчиняв подоро́жньому.

Draußen mußte der Gast nicht bleiben, sondern meine Tür tat ich dem Wanderer auf.

33 Чи ховав свої про́гріхи я, як люди́на, щоб у своє́му нутрі затаї́ти провину свою?

Hab ich meine Übertretungen nach Menschenweise zugedeckt, daß ich heimlich meine Missetat verbarg?

34 Бо тоді я боявся б великого на́товпу, і сором від ро́дів жахав би мене, я мовчав би, й з дверей не вихо́див.

Habe ich mir grauen lassen vor der großen Menge, und hat die Verachtung der Freundschaften mich abgeschreckt, daß ich stille blieb und nicht zur Tür ausging?

35 О, якби мене вислухав хто! Оце пі́дпис моєї руки: Нехай Всемогу́тній мені відповість, а ось звій, зо скарго́ю, що його написав мій проти́вник.

O hätte ich einen, der mich anhört! Siehe, meine Unterschrift, der Allmächtige antworte mir!, und siehe die Schrift, die mein Verkläger geschrieben!

36 Чи ж я не носив би його на своєму плечі, не обви́нувся б ним, як вінка́ми?

Wahrlich, dann wollte ich sie auf meine Achsel nehmen und mir wie eine Krone umbinden;

37 Число кро́ків своїх я представлю йому; мов до кня́зя, наближусь до нього.

ich wollte alle meine Schritte ihm ansagen und wie ein Fürst zu ihm nahen.

38 Якщо проти мене голо́сить земля моя, й її бо́розни плачуть із нею,

Wird mein Land gegen mich schreien und werden miteinander seine Furchen weinen;

39 якщо без гроше́й я їв пло́ди її, а її власника́ я стогна́ти примушував, —

hab ich seine Früchte unbezahlt gegessen und das Leben der Ackerleute sauer gemacht:

40 то за́мість пшениці хай ви́росте те́рен, а замість ячме́ню — кукі́ль!“Слова Йова скінчи́лися.

so mögen mir Disteln wachsen für Weizen und Dornen für Gerste. Die Worte Hiobs haben ein Ende.