Йов 31
1 Умову я склав був з очима своїми, то як буду дивитись на ді́вчину?
Strenge Vorschrift gab ich meinen Augen, und wie hätte ich auf eine Jungfrau lüstern blicken sollen!
2 І зве́рху яка доля від Бога, чи спа́дщина від Всемогутнього із висот?
Was wäre da die Zuteilung von Gotte droben und das Verhängnis des Allmächtigen in Himmelshöhen?
3 Хіба не заги́біль для кри́вдника, і хіба не нещастя злочи́нцям?
Ist es nicht Verderben für den Frevler und Unglück für die Übelthäter?
4 Хіба ж Він не бачить доро́ги мої, і не лічить усі мої кро́ки?
Sieht er nicht meine Wege und zählt alle meine Schritte?
5 Якщо я ходив у марно́ті, і на оману спішила нога моя, —
Wenn ich mit Lüge umging, und mein Fuß dem Truge nachjagte, -
6 то нехай на вазі́ справедливости зва́жить мене, — і невинність мою Бог пізнає!
es wäge mich Gott mit rechter Wage, daß er meine Unschuld erkenne! -
7 Якщо збо́чує крок мій з дороги, і за очима моїми пішло моє серце, і до рук моїх не́чисть приліпла, —
wenn mein Schritt vom rechten Weg abwich, wenn mein Herz meinen Augen nachging, und an meinen Händen ein Makel klebte,
8 то нехай сію я, а їсть інший, а рослинність моя нехай ви́рвана буде з корі́нням!
so will ich säen und ein andrer möge essen, und meine Schößlinge mögen ausgerissen werden.
9 Якщо моє серце звабля́лось до жінки чужої, і прича́ювався я при две́рях мойого това́риша,
Wenn sich mein Herz wegen eines Weibes bethören ließ, und ich an der Thüre meines Nächsten lauerte,
10 то хай ме́ле для іншого жінка моя, і над нею нехай нахиля́ються інші!
so möge mein Weib einem anderen mahlen, und andere mögen sich über sie strecken.
11 Бо гидо́та оце, й це провина підсу́дна,
Denn eine Schandthat wäre das, ein Vergehen, vom Richter zu strafen,
12 бо огонь це, який буде жерти аж до Аваддо́ну, і ви́рве з корі́нням увесь урожай мій!
ja, ein Feuer, das bis zum Abgrund fräße und alle meine Habe entwurzeln müßte.
13 Якщо я поне́хтував правом свойого раба чи своєї неві́льниці в їх супере́чці зо мною,
Wenn ich das Recht meines Knechtes verachtete und das meiner Magd, wenn wir im Streite waren -
14 то що я зроблю́, як піді́йметься Бог? А коли Він пригля́неться, що́ Йому відпові́м?
was wollte ich auch thun, wenn Gott sich erhöbe, und wenn er untersuchte, was ihm erwidern?
15 Чи ж не Той, Хто мене учинив у нутрі, учинив і його, і Один утвори́в нас в утро́бі?
Hat nicht, der mich erschuf, im Mutterleib auch ihn geschaffen, und hat nicht Einer uns im Mutterschoß bereitet? -
16 Чи бажа́ння убогих я стримував, а очі вдовицям засму́чував?
Wenn ich Geringen einen Wunsch versagte und die Augen der Witwe verschmachten ließ,
17 Чи я сам поїдав свій шмато́к, і з нього не їв сирота́?
wenn ich meinen Bissen allein verzehrte, und die Waise nicht ihr Teil davon genoß -
18 Таж від днів молоде́чих моїх вироста́в він у мене, як в батька, і від утро́би матері моєї я прова́див його!
nein, seit meiner Jugend wuchs sie mir auf wie einem Vater, von Mutterleib an leitete ich sie -
19 Якщо бачив я ги́нучого без одежі, і вбрання́ не було́ в сірома́хи, —
wenn ich einen Verkommenden sah ohne Gewand und ohne Decke einen Armen,
20 чи ж не благословляли мене його сте́гна, і ру́ном овечок моїх він не грівся?
wenn meine Hüften mich nicht gesegnet haben, und er sich nicht erwärmte von meiner Lämmer Schur. -
21 Якщо на сироту я пору́шував руку свою, коли бачив у брамі собі допомогу, —
Wenn ich gegen eine Waise meine Faust geschwungen, weil ich im Thore Beistand für mich sah,
22 хай раме́но моє відпаде́ від свойого плеча, а рука моя від сугло́бу свого нехай буде відла́мана!
so möge meine Achsel aus ihrer Schulter fallen, und mein Arm mir aus seiner Röhre gebrochen werden.
23 Бо о́страх на мене — нещастя від Бога, а перед вели́ччям Його я не можу встоя́ти.
Denn furchtbar war mir das von Gott verhängte Verderben, und ohnmächtig bin ich vor seiner Majestät.
24 Чи я золото клав за наді́ю собі, чи до щирого золота я говорив: „ Ти, безпеко моя“?
Wenn ich Gold zu meinem Hort gemacht und Feingold meinen Trost genannt habe,
25 Чи ті́шився я, що велике багатство моє, й що рука моя стільки надбала?
wenn ich mich freute, daß mein Schatz so groß, und daß meine Hand so viel erworben -
26 Коли бачив я сонце, як сяє воно, а місяць велично пливе́,
Wenn ich das Sonnenlicht betrachtete, wie es strahlte, und den Mond, wie er so prächtig dahinwallte,
27 то коли б потає́мно пова́билось серце моє, і цілу́нки рукою я їм посилав, —
und mein Herz sich insgeheim bethören ließ, und meine Hand sich zum Kuß an meinen Mund legte -
28 це так само провина підсу́дна була б, бо відрікся б я Бога Всевишнього!
auch das wäre ein Vergehen, vom Richter zu strafen, weil ich Gotte droben geheuchelt hätte -
29 Чи я ті́шивсь упа́дком свойо́го нена́висника, чи порушувавсь я, коли зло спотика́ло його?
Wenn ich mich freute über das Unglück meines Feindes und frolockte, wenn ihn Unheil traf, -
30 Таки ні, — не давав я на гріх піднебі́ння свого, щоб прокля́ттям жадати душі його.
aber nie habe ich meinem Munde gestattet, zu sündigen, indem ich ihm fluchend den Tod anwünschte -
31 Хіба люди наме́ту мого не казали: „Хто покаже такого, хто з м'яса його не наси́тився?“
Wenn meine Hausgenossen nicht sagen mußten: “Wann wäre jemand von seinem Fleische nicht satt geworden!”
32 Чужи́нець на вулиці не ночува́в, — я двері свої відчиняв подоро́жньому.
Der Fremdling durfte nicht im Freien übernachten, meine Thüren öffnete ich dem Wanderer -
33 Чи ховав свої про́гріхи я, як люди́на, щоб у своє́му нутрі затаї́ти провину свою?
Wenn ich, wie Menschen thun, meine Sünden verheimlichte, indem ich meine Schuld in meinem Busen verbarg,
34 Бо тоді я боявся б великого на́товпу, і сором від ро́дів жахав би мене, я мовчав би, й з дверей не вихо́див.
weil ich mich scheute vor der großen Menge, und die Verachtung der Geschlechter mich schreckte, so daß ich mich still verhielt, nicht aus der Thüre ging -
35 О, якби мене вислухав хто! Оце пі́дпис моєї руки: Нехай Всемогу́тній мені відповість, а ось звій, зо скарго́ю, що його написав мій проти́вник.
O wäre doch, der mich anhören wollte! Hier meine Unterschrift - der Allmächtige antworte mir! Und hätte ich doch die KLageschrift, die mein Gegner schrieb!
36 Чи ж я не носив би його на своєму плечі, не обви́нувся б ним, як вінка́ми?
Fürwahr, ich wollte sie auf meine Schulter heben, als Diadem mir um die Schläfe winden;
37 Число кро́ків своїх я представлю йому; мов до кня́зя, наближусь до нього.
ich wollte ihm jeden meiner Schritte künden und wie ein Fürst ihm entgegen treten! Hier enden die Reden Hiobs.
38 Якщо проти мене голо́сить земля моя, й її бо́розни плачуть із нею,
Wenn über mich mein Acker schrie, und insgesamt seine Furchen weinten;
39 якщо без гроше́й я їв пло́ди її, а її власника́ я стогна́ти примушував, —
wenn ich seinen Ertrag ohne Entgelt verzehrte und seinem Besitzer das Leben ausblies -
40 то за́мість пшениці хай ви́росте те́рен, а замість ячме́ню — кукі́ль!“Слова Йова скінчи́лися.
so sollen statt Weizen Dornen aufgehen und statt der Gerste Unkraut.
