Йов 31
1 Умову я склав був з очима своїми, то як буду дивитись на ді́вчину?
J’ai fait un pacte avec mes yeux pour ne pas même penser à une vierge.
2 І зве́рху яка доля від Бога, чи спа́дщина від Всемогутнього із висот?
Car autrement quelle part d’en haut aurait Dieu pour moi, et quel héritage des cieux, le Tout-Puissant?
3 Хіба не заги́біль для кри́вдника, і хіба не нещастя злочи́нцям?
Est-ce que la ruine n’est pas pour le méchant, et l’aliénation des héritages pour ceux qui opèrent l’injustice?
4 Хіба ж Він не бачить доро́ги мої, і не лічить усі мої кро́ки?
Dieu ne considère-t-il pas mes voies, et tous mes pas, ne les compte-t-il point?
5 Якщо я ходив у марно́ті, і на оману спішила нога моя, —
Si j’ai marché dans la vanité; si mon pied s’est hâté dans la ruse;
6 то нехай на вазі́ справедливости зва́жить мене, — і невинність мою Бог пізнає!
Que Dieu me pèse dans une balance juste, et qu’il connaisse ma simplicité.
7 Якщо збо́чує крок мій з дороги, і за очима моїми пішло моє серце, і до рук моїх не́чисть приліпла, —
Que si mon pas s’est détourné de la voie, et si mon cœur a suivi mes yeux, et si à mes mains s’est attachée quelque souillure;
8 то нехай сію я, а їсть інший, а рослинність моя нехай ви́рвана буде з корі́нням!
Que je sème et qu’un autre mange, et que ma race soit arrachée jusqu’à la racine.
9 Якщо моє серце звабля́лось до жінки чужої, і прича́ювався я при две́рях мойого това́риша,
Si mon cœur a été séduit au sujet d’une femme, et si à la porte de mon ami j’ai dressé des embûches;
10 то хай ме́ле для іншого жінка моя, і над нею нехай нахиля́ються інші!
Que ma femme soit la prostituée d’un autre, et que d’autres la déshonorent.
11 Бо гидо́та оце, й це провина підсу́дна,
Car l’adultère est un crime énorme, et une iniquité très grande.
12 бо огонь це, який буде жерти аж до Аваддо́ну, і ви́рве з корі́нням увесь урожай мій!
C’est un feu qui dévore jusqu’à la perdition, et qui extirpe toutes les productions.
13 Якщо я поне́хтував правом свойого раба чи своєї неві́льниці в їх супере́чці зо мною,
Si j’ai dédaigné d’aller en jugement avec mon serviteur et ma servante, lorsqu’ils disputaient contre moi.
14 то що я зроблю́, як піді́йметься Бог? А коли Він пригля́неться, що́ Йому відпові́м?
(Car que ferai-je, lorsque Dieu se lèvera pour me juger? et lorsqu’il m’interrogera, que lui répondrai-je?
15 Чи ж не Той, Хто мене учинив у нутрі, учинив і його, і Один утвори́в нас в утро́бі?
N’est-ce pas celui qui m’a fait dans le sein de ma mère, qui l’a fait lui aussi, et le même qui m’a formé en elle?)
16 Чи бажа́ння убогих я стримував, а очі вдовицям засму́чував?
Si j’ai refusé aux pauvres ce qu’ils voulaient, et si j’ai fait attendre les yeux de la veuve;
17 Чи я сам поїдав свій шмато́к, і з нього не їв сирота́?
Si j’ai mangé seul ma bouchée de pain, et si le pupille n’en a pas mangé aussi:
18 Таж від днів молоде́чих моїх вироста́в він у мене, як в батька, і від утро́би матері моєї я прова́див його!
(Car dès mon enfance la compassion a crû avec moi, et du sein de ma mère elle est sortie avec moi.)
19 Якщо бачив я ги́нучого без одежі, і вбрання́ не було́ в сірома́хи, —
Si j’ai détourné mes yeux de celui qui mourait, parce qu’il n’avait pas de quoi se couvrir, et du pauvre qui était sans vêtement;
20 чи ж не благословляли мене його сте́гна, і ру́ном овечок моїх він не грівся?
Si ses flancs ne m’ont pas béni, et s’il n’a pas été réchauffé par les toisons de mes brebis:
21 Якщо на сироту я пору́шував руку свою, коли бачив у брамі собі допомогу, —
Si j’ai levé ma main contre un orphelin, même lorsque je me voyais supérieur à la porte de la ville:
22 хай раме́но моє відпаде́ від свойого плеча, а рука моя від сугло́бу свого нехай буде відла́мана!
Que mon épaule tombe séparée de sa jointure, et que mon bras avec tous mes os soit entièrement brisé:
23 Бо о́страх на мене — нещастя від Бога, а перед вели́ччям Його я не можу встоя́ти.
Car j’ai toujours craint Dieu comme des îlots soulevés au-dessus de moi, et je n’ai pu supporter le poids de sa majesté.
24 Чи я золото клав за наді́ю собі, чи до щирого золота я говорив: „ Ти, безпеко моя“?
Si j’ai pris l’or pour ma force, et si j’ai dit à l’or affiné: Tu es ma confiance:
25 Чи ті́шився я, що велике багатство моє, й що рука моя стільки надбала?
Si je me suis livré à l’allégresse à cause de mes abondantes richesses, et parce que ma main a trouvé des biens en très grand nombre;
26 Коли бачив я сонце, як сяє воно, а місяць велично пливе́,
Si j’ai vu le soleil, lorsqu’il brillait de son vif éclat, et la lune marchant dans son clair,
27 то коли б потає́мно пова́билось серце моє, і цілу́нки рукою я їм посилав, —
Et si mon cœur s’est livré à la joie en secret, et si j’ai baisé ma main de ma bouche;
28 це так само провина підсу́дна була б, бо відрікся б я Бога Всевишнього!
Ce qui est une iniquité très grande, et nier le Dieu très haut:
29 Чи я ті́шивсь упа́дком свойо́го нена́висника, чи порушувавсь я, коли зло спотика́ло його?
Si je me suis réjoui de la ruine de celui qui me haïssait, et si j’ai bondi de joie de ce que le malheur l’avait atteint:
30 Таки ні, — не давав я на гріх піднебі́ння свого, щоб прокля́ттям жадати душі його.
(Car je n’ai pas permis à ma bouche de pécher en cherchant à maudire son âme.)
31 Хіба люди наме́ту мого не казали: „Хто покаже такого, хто з м'яса його не наси́тився?“
Si les hommes de ma tente n’ont pas dit: Qui nous donnera de nous rassasier de sa chair?
32 Чужи́нець на вулиці не ночува́в, — я двері свої відчиняв подоро́жньому.
(L’étranger en effet n’est pas resté dehors; ma porte a toujours été ouverte au voyageur.)
33 Чи ховав свої про́гріхи я, як люди́на, щоб у своє́му нутрі затаї́ти провину свою?
Si comme homme, j’ai tenu mon péché secret, et si j’ai caché dans mon sein mon iniquité;
34 Бо тоді я боявся б великого на́товпу, і сором від ро́дів жахав би мене, я мовчав би, й з дверей не вихо́див.
Si j’ai été saisi d’effroi à cause de la grande multitude, et si le mépris de mes reproches m’a épouvanté, et si je ne me suis pas plutôt tenu dans le silence, sans sortir de ma porte:
35 О, якби мене вислухав хто! Оце пі́дпис моєї руки: Нехай Всемогу́тній мені відповість, а ось звій, зо скарго́ю, що його написав мій проти́вник.
Qui me donnera quelqu’un qui m’entende, afin que le Tout-Puissant écoute mon désir, et que celui qui juge, écrive lui-même un livre,
36 Чи ж я не носив би його на своєму плечі, не обви́нувся б ним, як вінка́ми?
Afin que sur mon épaule je porte ce livre, et que je le mette comme une couronne autour de ma tête?
37 Число кро́ків своїх я представлю йому; мов до кня́зя, наближусь до нього.
À chacun de mes pas j’en prononcerai les paroles, et je le présenterai comme à un prince.
38 Якщо проти мене голо́сить земля моя, й її бо́розни плачуть із нею,
Si la terre qui m’appartient crie contre moi, et que ses sillons pleurent avec elle;
39 якщо без гроше́й я їв пло́ди її, а її власника́ я стогна́ти примушував, —
Si j’ai mangé ses fruits sans argent, et si j’ai affligé l’âme de ses cultivateurs:
40 то за́мість пшениці хай ви́росте те́рен, а замість ячме́ню — кукі́ль!“Слова Йова скінчи́лися.
Qu’au lieu de blé il me naisse des ronces, et au lieu d’orge, des épines.
