Йов 31

1 Умову я склав був з очима своїми, то як буду дивитись на ді́вчину?

J'avais fait un accord avec mes yeux; et comment aurais-je regardé une vierge?

2 І зве́рху яка доля від Бога, чи спа́дщина від Всемогутнього із висот?

Car quelle part Dieu m'aurait-il faite d'en haut, et quel héritage le Tout-Puissant m'aurait-il envoyé des cieux?

3 Хіба не заги́біль для кри́вдника, і хіба не нещастя злочи́нцям?

La calamité n'est-elle pas pour le pervers, et l'adversité pour ceux qui commettent l'iniquité?

4 Хіба ж Він не бачить доро́ги мої, і не лічить усі мої кро́ки?

Ne voit-il pas toute ma conduite, et ne compte-t-il pas tous mes pas?

5 Якщо я ходив у марно́ті, і на оману спішила нога моя, —

Si j'ai marché dans le mensonge, et si mon pied s'est hâté pour tromper,

6 то нехай на вазі́ справедливости зва́жить мене, — і невинність мою Бог пізнає!

Que Dieu me pèse dans des balances justes, et il reconnaîtra mon intégrité.

7 Якщо збо́чує крок мій з дороги, і за очима моїми пішло моє серце, і до рук моїх не́чисть приліпла, —

Si mes pas se sont détournés de la voie, et si mon cœur a suivi mes yeux, et si quelque souillure s'est attachée à mes mains,

8 то нехай сію я, а їсть інший, а рослинність моя нехай ви́рвана буде з корі́нням!

Que je sème et qu'un autre mange, et que mes rejetons soient déracinés!

9 Якщо моє серце звабля́лось до жінки чужої, і прича́ювався я при две́рях мойого това́риша,

Si mon cœur a été séduit par quelque femme, et si j'ai fait le guet à la porte de mon prochain,

10 то хай ме́ле для іншого жінка моя, і над нею нехай нахиля́ються інші!

Que ma femme broie le grain pour un autre, et que d'autres se penchent sur elle!

11 Бо гидо́та оце, й це провина підсу́дна,

Car c'est là une méchanceté préméditée, une iniquité punie par les juges.

12 бо огонь це, який буде жерти аж до Аваддо́ну, і ви́рве з корі́нням увесь урожай мій!

C'est un feu qui dévore jusqu'à pleine destruction, qui eût ruiné tous mes biens dans leur racine.

13 Якщо я поне́хтував правом свойого раба чи своєї неві́льниці в їх супере́чці зо мною,

Si j'ai méprisé le droit de mon serviteur ou de ma servante, quand ils ont eu des contestations avec moi,

14 то що я зроблю́, як піді́йметься Бог? А коли Він пригля́неться, що́ Йому відпові́м?

Et que ferais-je, quand Dieu se lèvera, et quand il demandera compte, que lui répondrais-je?

15 Чи ж не Той, Хто мене учинив у нутрі, учинив і його, і Один утвори́в нас в утро́бі?

Celui qui m'a fait dans le sein de ma mère, ne l'a-t-il pas fait aussi? Un même créateur ne nous a-t-il pas formés dans le sein maternel?

16 Чи бажа́ння убогих я стримував, а очі вдовицям засму́чував?

Si j'ai refusé aux pauvres leur demande, si j'ai laissé se consumer les yeux de la veuve,

17 Чи я сам поїдав свій шмато́к, і з нього не їв сирота́?

Si j'ai mangé seul mon morceau, et si l'orphelin n'en a point mangé,

18 Таж від днів молоде́чих моїх вироста́в він у мене, як в батька, і від утро́би матері моєї я прова́див його!

Certes, dès ma jeunesse, il a grandi près de moi comme près d'un père, et dès le sein de ma mère, j'ai été le guide de la veuve,

19 Якщо бачив я ги́нучого без одежі, і вбрання́ не було́ в сірома́хи, —

Si j'ai vu un homme périr faute de vêtement, et le pauvre manquer de couverture;

20 чи ж не благословляли мене його сте́гна, і ру́ном овечок моїх він не грівся?

Si ses reins ne m'ont pas béni, et s'il n'a pas été réchauffé par la toison de mes agneaux;

21 Якщо на сироту я пору́шував руку свою, коли бачив у брамі собі допомогу, —

Si j'ai levé ma main contre l'orphelin, parce que je me voyais appuyé à la porte;

22 хай раме́но моє відпаде́ від свойого плеча, а рука моя від сугло́бу свого нехай буде відла́мана!

Que mon épaule tombe de ma nuque, et que mon bras soit cassé et séparé de l'os!

23 Бо о́страх на мене — нещастя від Бога, а перед вели́ччям Його я не можу встоя́ти.

Car la frayeur serait sur moi avec la calamité de Dieu, et je ne pourrais pas subsister devant sa majesté.

24 Чи я золото клав за наді́ю собі, чи до щирого золота я говорив: „ Ти, безпеко моя“?

Si j'ai mis dans l'or ma confiance, et si j'ai dit à l'or fin: Tu es ma sécurité;

25 Чи ті́шився я, що велике багатство моє, й що рука моя стільки надбала?

Si je me suis réjoui de ce que ma fortune était grande, et de ce que ma main avait beaucoup acquis;

26 Коли бачив я сонце, як сяє воно, а місяць велично пливе́,

Si, voyant le soleil briller et la lune s'avancer magnifique,

27 то коли б потає́мно пова́билось серце моє, і цілу́нки рукою я їм посилав, —

Mon cœur a été secrètement séduit, et si ma main a envoyé des baisers

28 це так само провина підсу́дна була б, бо відрікся б я Бога Всевишнього!

(Ce qui est aussi une iniquité punie par le juge, car c'est un reniement du Dieu d'en haut);

29 Чи я ті́шивсь упа́дком свойо́го нена́висника, чи порушувавсь я, коли зло спотика́ло його?

Si je me suis réjoui du malheur de mon ennemi, si j'ai sauté de joie quand le mal l'a atteint

30 Таки ні, — не давав я на гріх піднебі́ння свого, щоб прокля́ттям жадати душі його.

(Je n'ai pas permis à ma langue de pécher en demandant sa mort dans des malédictions);

31 Хіба люди наме́ту мого не казали: „Хто покаже такого, хто з м'яса його не наси́тився?“

Si les gens de ma maison n'ont pas dit: “Où y a-t-il quelqu'un qui n'ait été rassasié de sa viande? “

32 Чужи́нець на вулиці не ночува́в, — я двері свої відчиняв подоро́жньому.

(L'étranger ne passait pas la nuit dehors; j'ouvrais ma porte au voyageur);

33 Чи ховав свої про́гріхи я, як люди́на, щоб у своє́му нутрі затаї́ти провину свою?

Si j'ai caché, comme Adam, mes fautes; si j'ai enfermé mon crime dans mon sein,

34 Бо тоді я боявся б великого на́товпу, і сором від ро́дів жахав би мене, я мовчав би, й з дверей не вихо́див.

Parce que je craignais la foule et redoutais le mépris des familles, en sorte que je restais tranquille et n'osais franchir ma porte.

35 О, якби мене вислухав хто! Оце пі́дпис моєї руки: Нехай Всемогу́тній мені відповість, а ось звій, зо скарго́ю, що його написав мій проти́вник.

Oh! si quelqu'un m'écoutait! Voici ma signature: Que le Tout-Puissant me réponde, et que mon adversaire écrive son mémoire!

36 Чи ж я не носив би його на своєму плечі, не обви́нувся б ним, як вінка́ми?

Je jure que je le porterai sur mon épaule, je me l'attacherai comme une couronne,

37 Число кро́ків своїх я представлю йому; мов до кня́зя, наближусь до нього.

Je lui déclarerai le nombre de mes pas, je l'aborderai comme un prince.

38 Якщо проти мене голо́сить земля моя, й її бо́розни плачуть із нею,

Si ma terre crie contre moi, et si mes sillons pleurent avec elle;

39 якщо без гроше́й я їв пло́ди її, а її власника́ я стогна́ти примушував, —

Si je mange ses fruits sans l'avoir payée, si je fais rendre l'âme à ses maîtres,

40 то за́мість пшениці хай ви́росте те́рен, а замість ячме́ню — кукі́ль!“Слова Йова скінчи́лися.

Qu'elle produise de l'épine au lieu de froment, et l'ivraie au lieu d'orge! C'est ici la fin des paroles de Job.