Йов 31
1 Умову я склав був з очима своїми, то як буду дивитись на ді́вчину?
J'avais fait accord avec mes yeux; comment aurais-je donc arrêté mes regards sur une vierge?
2 І зве́рху яка доля від Бога, чи спа́дщина від Всемогутнього із висот?
Et quelle [serait] la portion [que] Dieu [m'aurait envoyée] d'en haut, et quel eût été l'héritage que le Tout-puissant m'eût [envoyé] des hauts lieux?
3 Хіба не заги́біль для кри́вдника, і хіба не нещастя злочи́нцям?
La perdition n'est-elle pas pour l'injuste, et les accidents étranges pour les ouvriers d'iniquité?
4 Хіба ж Він не бачить доро́ги мої, і не лічить усі мої кро́ки?
N'a-t-il pas vu lui-même mes voies, et n'a-t-il pas compté toutes mes démarches?
5 Якщо я ходив у марно́ті, і на оману спішила нога моя, —
Si j'ai marché dans le mensonge, et si mon pied s'est hâté à tromper,
6 то нехай на вазі́ справедливости зва́жить мене, — і невинність мою Бог пізнає!
Qu'on me pèse dans des balances justes, et Dieu connaîtra mon intégrité.
7 Якщо збо́чує крок мій з дороги, і за очима моїми пішло моє серце, і до рук моїх не́чисть приліпла, —
Si mes pas se sont détournés du [droit] chemin, et si mon cœur a marché après mes yeux, et si quelque tache s'est attachée à mes mains,
8 то нехай сію я, а їсть інший, а рослинність моя нехай ви́рвана буде з корі́нням!
Que je sème, et qu'un autre mange [ce que j'aurai semé]; et que tout ce que j'aurai fait produire, soit déraciné!
9 Якщо моє серце звабля́лось до жінки чужої, і прича́ювався я при две́рях мойого това́риша,
Si mon cœur a été séduit après quelque femme, et si j'ai demeuré en embûche à la porte de mon prochain,
10 то хай ме́ле для іншого жінка моя, і над нею нехай нахиля́ються інші!
Que ma femme soit déshonorée par un autre, et qu'elle soit prostituée à d'autres!
11 Бо гидо́та оце, й це провина підсу́дна,
Vu que c'est une méchanceté préméditée, une de ces iniquités qui sont toutes jugées.
12 бо огонь це, який буде жерти аж до Аваддо́ну, і ви́рве з корі́нням увесь урожай мій!
Car c'est un feu qui dévore jusqu'à consumer, et qui aurait déraciné tout mon revenu.
13 Якщо я поне́хтував правом свойого раба чи своєї неві́льниці в їх супере́чці зо мною,
Si j'ai refusé de faire droit à mon serviteur ou à ma servante, quand ils ont contesté avec moi;
14 то що я зроблю́, як піді́йметься Бог? А коли Він пригля́неться, що́ Йому відпові́м?
Car qu'eussé-je fait, quand le [Dieu] Fort se fût levé? et quand il m'en eût demandé compte, que lui aurais-je répondu?
15 Чи ж не Той, Хто мене учинив у нутрі, учинив і його, і Один утвори́в нас в утро́бі?
Celui qui m'a formé dans le ventre, ne les a-t-il pas faits aussi? et ne nous a-t-il pas tous formés de la même manière dans la matrice?
16 Чи бажа́ння убогих я стримував, а очі вдовицям засму́чував?
Si j'ai refusé aux pauvres ce qu'ils ont désiré; si j'ai fait consumer les yeux de la veuve;
17 Чи я сам поїдав свій шмато́к, і з нього не їв сирота́?
Si j'ai mangé seul mes morceaux, et si l'orphelin n'en a point mangé;
18 Таж від днів молоде́чих моїх вироста́в він у мене, як в батька, і від утро́би матері моєї я прова́див його!
(Car dès ma jeunesse il a été élevé avec moi, comme [chez son père], et dès le ventre de ma mère j'ai conduit l'orphelin.)
19 Якщо бачив я ги́нучого без одежі, і вбрання́ не було́ в сірома́хи, —
Si j'ai vu un homme périr faute d'être vêtu, et le pauvre faute de couverture;
20 чи ж не благословляли мене його сте́гна, і ру́ном овечок моїх він не грівся?
Si ses reins ne m'ont point béni, et s'il n'a pas été échauffé de la laine de mes agneaux;
21 Якщо на сироту я пору́шував руку свою, коли бачив у брамі собі допомогу, —
Si j'ai levé la main contre l'orphelin, quand j'ai vu à la porte, que je pouvais l'aider;
22 хай раме́но моє відпаде́ від свойого плеча, а рука моя від сугло́бу свого нехай буде відла́мана!
Que l'os de mon épaule tombe et que mon bras soit cassé, et séparé de l'os auquel il est joint!
23 Бо о́страх на мене — нещастя від Бога, а перед вели́ччям Його я не можу встоя́ти.
Car j'ai eu frayeur de l'orage du [Dieu] Fort, et je ne saurais [subsister] devant sa majesté.
24 Чи я золото клав за наді́ю собі, чи до щирого золота я говорив: „ Ти, безпеко моя“?
Si j'ai mis mon espérance en l'or, et si j'ai dit au fin or: Tu es ma confiance;
25 Чи ті́шився я, що велике багатство моє, й що рука моя стільки надбала?
Si je me suis réjoui de ce que mes biens étaient multipliés, et de ce que ma main en avait trouvé abondamment;
26 Коли бачив я сонце, як сяє воно, а місяць велично пливе́,
Si j'ai regardé le soleil lorsqu'il brillait le plus, et la lune marchant noblement;
27 то коли б потає́мно пова́билось серце моє, і цілу́нки рукою я їм посилав, —
Et si mon cœur a été séduit en secret, et si ma main a baisé ma bouche;
28 це так само провина підсу́дна була б, бо відрікся б я Бога Всевишнього!
(Ce qui est aussi une iniquité toute jugée; car j'eusse renié le Dieu d'en haut.)
29 Чи я ті́шивсь упа́дком свойо́го нена́висника, чи порушувавсь я, коли зло спотика́ло його?
Si je me suis réjoui du malheur de celui qui me haïssait; si j'ai sauté de joie quand il lui est arrivé du mal.
30 Таки ні, — не давав я на гріх піднебі́ння свого, щоб прокля́ттям жадати душі його.
Je n'ai pas même permis à ma langue de pécher, en demandant sa mort avec imprécation.
31 Хіба люди наме́ту мого не казали: „Хто покаже такого, хто з м'яса його не наси́тився?“
Et les gens de ma maison n'ont point dit: Qui nous donnera de sa chair? nous n'en saurions être rassasiés.
32 Чужи́нець на вулиці не ночува́в, — я двері свої відчиняв подоро́жньому.
L'étranger n'a point passé la nuit dehors; j'ai ouvert ma porte au passant.
33 Чи ховав свої про́гріхи я, як люди́на, щоб у своє́му нутрі затаї́ти провину свою?
Si j'ai caché mon péché comme Adam, pour couvrir mon iniquité en me flattant.
34 Бо тоді я боявся б великого на́товпу, і сором від ро́дів жахав би мене, я мовчав би, й з дверей не вихо́див.
Quoique je pusse me faire craindre à une grande multitude, toutefois le moindre qui fût dans les familles m'inspirait de la crainte, et je me tenais dans le silence, et ne sortais point de la porte.
35 О, якби мене вислухав хто! Оце пі́дпис моєї руки: Нехай Всемогу́тній мені відповість, а ось звій, зо скарго́ю, що його написав мій проти́вник.
Ô! s'il y avait quelqu'un qui voulût m'entendre. Tout mon désir est que le Tout-puissant me réponde, et que ma partie adverse fasse un écrit [contre moi].
36 Чи ж я не носив би його на своєму плечі, не обви́нувся б ним, як вінка́ми?
Si je ne le porte sur mon épaule, et si je ne l'attache comme une couronne.
37 Число кро́ків своїх я представлю йому; мов до кня́зя, наближусь до нього.
Je lui raconterais tous mes pas, je m'approcherais de lui comme d'un Prince.
38 Якщо проти мене голо́сить земля моя, й її бо́розни плачуть із нею,
Si ma terre crie contre moi, et si ses sillons pleurent;
39 якщо без гроше́й я їв пло́ди її, а її власника́ я стогна́ти примушував, —
Si j'ai mangé son fruit sans argent; si j'ai tourmenté l'esprit de ceux qui la possédaient.
40 то за́мість пшениці хай ви́росте те́рен, а замість ячме́ню — кукі́ль!“Слова Йова скінчи́лися.
Qu'elle me produise des épines au lieu de blé, et de l'ivraie au lieu d'orge. C'est ici la fin des paroles de Job.
