Йов 31
1 Умову я склав був з очима своїми, то як буду дивитись на ді́вчину?
J'avais fait un pacte avec mes yeux, disant: Je ne regarderai plus une vierge.
2 І зве́рху яка доля від Бога, чи спа́дщина від Всемогутнього із висот?
Car quelle est la part que d'en haut m'a réservée le Seigneur; quel héritage dois-je attendre du Tout-Puissant qui règne au plus haut des cieux?
3 Хіба не заги́біль для кри́вдника, і хіба не нещастя злочи́нцям?
Malheur, perdition à l'injuste, expulsion pour celui qui fait le mal.
4 Хіба ж Він не бачить доро́ги мої, і не лічить усі мої кро́ки?
Le Seigneur ne me tiendra-t-il pas compte de mes voies, ni de la manière dont j'ai marché?
5 Якщо я ходив у марно́ті, і на оману спішила нога моя, —
Si j'avais été le compagnon des railleurs; si j'avais porté mes pas du côté de la fraude!
6 то нехай на вазі́ справедливости зва́жить мене, — і невинність мою Бог пізнає!
Mais je me suis maintenu sous le joug de la justice, et le Seigneur connaît mon innocence.
7 Якщо збо́чує крок мій з дороги, і за очима моїми пішло моє серце, і до рук моїх не́чисть приліпла, —
Si mon pied s'est écarté du droit chemin, si mon cœur a été égayé par mes yeux, si mes mains ont touché des présents,
8 то нехай сію я, а їсть інший, а рослинність моя нехай ви́рвана буде з корі́нням!
Que d'autres consomment ce que j'ai semé, que sur la terre je devienne sans racines.
9 Якщо моє серце звабля́лось до жінки чужої, і прича́ювався я при две́рях мойого това́риша,
Si mon cœur a convoité la femme d'autrui, si j'ai franchi ses portes,
10 то хай ме́ле для іншого жінка моя, і над нею нехай нахиля́ються інші!
Que ma femme plaise à un autre homme; que mes enfants soient humiliés.
11 Бо гидо́та оце, й це провина підсу́дна,
Rien ne peut apaiser la colère de Dieu contre celui qui souille la femme de son prochain.
12 бо огонь це, який буде жерти аж до Аваддо́ну, і ви́рве з корі́нням увесь урожай мій!
Le feu s'attaquera à toute sa personne et dévorera tout ce qui sera issu de lui.
13 Якщо я поне́хтував правом свойого раба чи своєї неві́льниці в їх супере́чці зо мною,
Si j'avais faussé le jugement que je rendais sur mon serviteur et ma servante, lorsqu'ils recouraient à ma justice,
14 то що я зроблю́, як піді́йметься Бог? А коли Він пригля́неться, що́ Йому відпові́м?
Que ferais-je quand à mon tour le Seigneur me jugera? Qu'aurais-je à lui répondre, s'il m'avait surpris en quelque faute?
15 Чи ж не Той, Хто мене учинив у нутрі, учинив і його, і Один утвори́в нас в утро́бі?
Ceux que j'avais à juger n'avaient-ils pas été comme moi, conçus en des entrailles? n'était-ce pas comme si les mêmes flancs nous avaient portés?
16 Чи бажа́ння убогих я стримував, а очі вдовицям засму́чував?
Aussi les pauvres ont-ils toujours trouvé chez moi ce qui leur manquait; et je n'ai point fait verser de larmes à l'œil de la veuve.
17 Чи я сам поїдав свій шмато́к, і з нього не їв сирота́?
Si j'ai mangé seul ma bouchée, si je n'en ai point fait part à l'orphelin;
18 Таж від днів молоде́чих моїх вироста́в він у мене, як в батька, і від утро́би матері моєї я прова́див його!
Si dès ma jeunesse, à peine sorti du ventre de ma mère, je n'ai eu de lui des soins paternels;
19 Якщо бачив я ги́нучого без одежі, і вбрання́ не було́ в сірома́хи, —
Si j'ai méprisé l'homme nu et abandonné; si je ne l'ai point vêtu;
20 чи ж не благословляли мене його сте́гна, і ру́ном овечок моїх він не грівся?
Si les indigents ne m'ont point béni; si leurs épaules n'ont pas été réchauffées par les toisons de mes agneaux;
21 Якщо на сироту я пору́шував руку свою, коли бачив у брамі собі допомогу, —
Si j'ai levé la main sur le pupille; si je n'ai point multiplié mes secours avec confiance;
22 хай раме́но моє відпаде́ від свойого плеча, а рука моя від сугло́бу свого нехай буде відла́мана!
Que mon épaule se déboîte, que mon bras soit broyé au-dessous du coude.
23 Бо о́страх на мене — нещастя від Бога, а перед вели́ччям Його я не можу встоя́ти.
En vérité la crainte du Seigneur m'a saisi; je ne puis supporter ce qu'il m'envoie.
24 Чи я золото клав за наді́ю собі, чи до щирого золота я говорив: „ Ти, безпеко моя“?
Si j'avais amoncelé de l'or, si j'avais estimé surtout les pierres précieuses;
25 Чи ті́шився я, що велике багатство моє, й що рука моя стільки надбала?
Si j'avais mis ma joie en de grandes richesses; si ma main s'était posée sur des trésors innombrables;
26 Коли бачив я сонце, як сяє воно, а місяць велично пливе́,
Je me serais dit: N'ai-je point vu le soleil dans tout son éclat s'éclipser, et la lune au ciel périr? Et rien n'est au-dessus d'eux.
27 то коли б потає́мно пова́билось серце моє, і цілу́нки рукою я їм посилав, —
Et si mon cœur en secret s'est laissé séduire; et si j'ai baisé ma main en la portant à ma bouche,
28 це так само провина підсу́дна була б, бо відрікся б я Бога Всевишнього!
Que ces fautes me soient gravement imputées; car alors j'ai menti au Seigneur Très-Haut.
29 Чи я ті́шивсь упа́дком свойо́го нена́висника, чи порушувавсь я, коли зло спотика́ло його?
Et si je me suis réjoui de la chute de mes ennemis, et si dans mon âme j'ai dit: Bien!
30 Таки ні, — не давав я на гріх піднебі́ння свого, щоб прокля́ттям жадати душі його.
Puisse mon oreille ouïr la malédiction qui sera portée contre moi; puissé-je être signalé à tout le peuple comme un méchant.
31 Хіба люди наме́ту мого не казали: „Хто покаже такого, хто з м'яса його не наси́тився?“
Si je n'ai pas été bon pour mes servantes, si elles ont dit de moi: Qui nous permettra de nous rassasier de sa chair?
32 Чужи́нець на вулиці не ночува́в, — я двері свої відчиняв подоро́жньому.
Si j'ai laissé l'étranger passer la nuit en plein air, et si ma porte ne s'est pas ouverte à tout venant.
33 Чи ховав свої про́гріхи я, як люди́на, щоб у своє́му нутрі затаї́ти провину свою?
Si ayant failli involontairement, j'ai caché mes péchés;
34 Бо тоді я боявся б великого на́товпу, і сором від ро́дів жахав би мене, я мовчав би, й з дверей не вихо́див.
Retenu par la honte de les avouer devant la multitude; si j'ai souffert que le pauvre sortît de ma maison l'estomac vide;
35 О, якби мене вислухав хто! Оце пі́дпис моєї руки: Нехай Всемогу́тній мені відповість, а ось звій, зо скарго́ю, що його написав мій проти́вник.
Qui me donnera quelqu'un qui m'écoute? Si je n'ai point eu crainte de la main du Seigneur; le titre que j'avais contre autrui,
36 Чи ж я не носив би його на своєму плечі, не обви́нувся б ним, як вінка́ми?
Que j'avais lu les épaules ceintes d'une couronne,
37 Число кро́ків своїх я представлю йому; мов до кня́зя, наближусь до нього.
Si je ne l'ai point remis, après l'avoir déchiré, sans rien exiger du débiteur;
38 Якщо проти мене голо́сить земля моя, й її бо́розни плачуть із нею,
Si jamais la terre a gémi contre moi, si ses sillons ont pleuré tous ensemble,
39 якщо без гроше́й я їв пло́ди її, а її власника́ я стогна́ти примушував, —
Si j'ai consommé ses fruits seul et sans les payer; si en les empruntant j'ai affligé l'âme de son possesseur,
40 то за́мість пшениці хай ви́росте те́рен, а замість ячме́ню — кукі́ль!“Слова Йова скінчи́лися.
Que les champs, au lieu de froment, ne produisent pour moi que des orties; et au lieu d'orge que des ronces. Et Job cessa de parler.
