Йов 31

1 Умову я склав був з очима своїми, то як буду дивитись на ді́вчину?

I Made a covenant with my eyes; why then should I think upon a maid?

2 І зве́рху яка доля від Бога, чи спа́дщина від Всемогутнього із висот?

For what portion of God [is there] from above? and [what] inheritance of the Almighty from on high?

3 Хіба не заги́біль для кри́вдника, і хіба не нещастя злочи́нцям?

[Is] not destruction to the wicked? and a strange [punishment] to the workers of iniquity?

4 Хіба ж Він не бачить доро́ги мої, і не лічить усі мої кро́ки?

Doth not he see my ways, and count all my steps?

5 Якщо я ходив у марно́ті, і на оману спішила нога моя, —

If I have walked with vanity, or if my foot hath hasted to deceit;

6 то нехай на вазі́ справедливости зва́жить мене, — і невинність мою Бог пізнає!

Let me be weighed in an even balance, that God may know my integrity.

7 Якщо збо́чує крок мій з дороги, і за очима моїми пішло моє серце, і до рук моїх не́чисть приліпла, —

If my step hath turned out of the way, and my heart walked after my eyes, and if any blot hath cleaved to my hands;

8 то нехай сію я, а їсть інший, а рослинність моя нехай ви́рвана буде з корі́нням!

[Then] let me sow, and let another eat; yes, let my offspring be rooted out.

9 Якщо моє серце звабля́лось до жінки чужої, і прича́ювався я при две́рях мойого това́риша,

If my heart hath been deceived by a woman, or [if] I have laid wait at my neighbor's door;

10 то хай ме́ле для іншого жінка моя, і над нею нехай нахиля́ються інші!

[Then] let my wife grind to another, and let others bow down upon her.

11 Бо гидо́та оце, й це провина підсу́дна,

For this [is] a hainous crime; yea, it [is] an iniquity [to be punished by] the judges.

12 бо огонь це, який буде жерти аж до Аваддо́ну, і ви́рве з корі́нням увесь урожай мій!

For it [is] a fire [that] consumeth to destruction, and would root out all my increase.

13 Якщо я поне́хтував правом свойого раба чи своєї неві́льниці в їх супере́чці зо мною,

If I despised the cause of my man-servant or of my maid-servant, when they contended with me;

14 то що я зроблю́, як піді́йметься Бог? А коли Він пригля́неться, що́ Йому відпові́м?

What then shall I do when God riseth up? and when he visiteth, what shall I answer him?

15 Чи ж не Той, Хто мене учинив у нутрі, учинив і його, і Один утвори́в нас в утро́бі?

Did not he that made me in the womb make him? and did not one fashion us in the womb?

16 Чи бажа́ння убогих я стримував, а очі вдовицям засму́чував?

If I have withheld the poor from [their] desire, or have caused the eyes of the widow to fail;

17 Чи я сам поїдав свій шмато́к, і з нього не їв сирота́?

Or have eaten my morsel myself alone, and the fatherless hath not eaten of it;

18 Таж від днів молоде́чих моїх вироста́в він у мене, як в батька, і від утро́би матері моєї я прова́див його!

(For from my youth he was brought up with me, as [with] a father, and I have guided her from my mother's womb; )

19 Якщо бачив я ги́нучого без одежі, і вбрання́ не було́ в сірома́хи, —

If I have seen any perish for want of clothing, or any poor without covering;

20 чи ж не благословляли мене його сте́гна, і ру́ном овечок моїх він не грівся?

If his loins have not blessed me, and [if] he hath not been warmed with the fleece of my sheep;

21 Якщо на сироту я пору́шував руку свою, коли бачив у брамі собі допомогу, —

If I have lifted up my hand against the fatherless, when I saw my help in the gate:

22 хай раме́но моє відпаде́ від свойого плеча, а рука моя від сугло́бу свого нехай буде відла́мана!

[Then] let my arm fall from my shoulder-blade, and my arm be broken from the bone.

23 Бо о́страх на мене — нещастя від Бога, а перед вели́ччям Його я не можу встоя́ти.

For destruction [from] God [was] a terror to me, and by reason of his highness I could not endure.

24 Чи я золото клав за наді́ю собі, чи до щирого золота я говорив: „ Ти, безпеко моя“?

If I have made gold my hope, or have said to the fine gold, [Thou art] my confidence;

25 Чи ті́шився я, що велике багатство моє, й що рука моя стільки надбала?

If I have rejoiced because my wealth [was] great, and because my hand had gained much;

26 Коли бачив я сонце, як сяє воно, а місяць велично пливе́,

If I have beheld the sun when it shined, or the moon walking [in] brightness;

27 то коли б потає́мно пова́билось серце моє, і цілу́нки рукою я їм посилав, —

And my heart hath been secretly enticed, or my mouth hath kissed my hand:

28 це так само провина підсу́дна була б, бо відрікся б я Бога Всевишнього!

This also [were] an iniquity [to be punished by] the judge: for I should have denied the God [that is] above.

29 Чи я ті́шивсь упа́дком свойо́го нена́висника, чи порушувавсь я, коли зло спотика́ло його?

If I have rejoiced at the destruction of him that hated me, or have lifted up myself when evil found him:

30 Таки ні, — не давав я на гріх піднебі́ння свого, щоб прокля́ттям жадати душі його.

Neither have I suffered my mouth to sin by wishing a curse to his soul.

31 Хіба люди наме́ту мого не казали: „Хто покаже такого, хто з м'яса його не наси́тився?“

If the men of my tabernacle have not said, Oh that we had of his flesh! we cannot be satisfied.

32 Чужи́нець на вулиці не ночува́в, — я двері свої відчиняв подоро́жньому.

The stranger did not lodge in the street: [but] I opened my doors to the traveler.

33 Чи ховав свої про́гріхи я, як люди́на, щоб у своє́му нутрі затаї́ти провину свою?

If I have covered my transgressions as Adam, by hiding my iniquity in my bosom:

34 Бо тоді я боявся б великого на́товпу, і сором від ро́дів жахав би мене, я мовчав би, й з дверей не вихо́див.

Did I fear a great multitude, or did the contempt of families terrify me, that I kept silence, [and] went not out of the door?

35 О, якби мене вислухав хто! Оце пі́дпис моєї руки: Нехай Всемогу́тній мені відповість, а ось звій, зо скарго́ю, що його написав мій проти́вник.

Oh that one would hear me! behold, my desire [is], [that] the Almighty would answer me, and [that] my adversary had written a book.

36 Чи ж я не носив би його на своєму плечі, не обви́нувся б ним, як вінка́ми?

Surely I would take it upon my shoulder, [and] bind it [as] a crown to me.

37 Число кро́ків своїх я представлю йому; мов до кня́зя, наближусь до нього.

I would declare to him the number of my steps; as a prince would I go near to him.

38 Якщо проти мене голо́сить земля моя, й її бо́розни плачуть із нею,

If my land crieth against me, or its furrows likewise complain;

39 якщо без гроше́й я їв пло́ди її, а її власника́ я стогна́ти примушував, —

If I have eaten the fruits of it without money, or have caused its owners to lose their life:

40 то за́мість пшениці хай ви́росте те́рен, а замість ячме́ню — кукі́ль!“Слова Йова скінчи́лися.

Let thistles grow instead of wheat, and cockle instead of barley. The words of Job are ended.