Йов 31

1 Умову я склав був з очима своїми, то як буду дивитись на ді́вчину?

I have made a covenant with my eyes; how then should I look with desire on a virgin?

2 І зве́рху яка доля від Бога, чи спа́дщина від Всемогутнього із висот?

For what is the portion from God above, the inheritance from the Almighty on high?

3 Хіба не заги́біль для кри́вдника, і хіба не нещастя злочи́нцям?

I used to think that calamity is for unrighteous people, and that disaster is for doers of wickedness.

4 Хіба ж Він не бачить доро́ги мої, і не лічить усі мої кро́ки?

Does not God see my ways and count all my steps?

5 Якщо я ходив у марно́ті, і на оману спішила нога моя, —

If I have walked with falsehood, if my foot has hurried to deceit,

6 то нехай на вазі́ справедливости зва́жить мене, — і невинність мою Бог пізнає!

let me be weighed in an even balance so that God will know my integrity.

7 Якщо збо́чує крок мій з дороги, і за очима моїми пішло моє серце, і до рук моїх не́чисть приліпла, —

If my step has turned aside from the way, if my heart has gone after my eyes, if any spot has stuck to my hands,

8 то нехай сію я, а їсть інший, а рослинність моя нехай ви́рвана буде з корі́нням!

then let me sow, and let another eat, and let my crops be uprooted.

9 Якщо моє серце звабля́лось до жінки чужої, і прича́ювався я при две́рях мойого това́риша,

If my heart has been deceived by a woman, if I have lain in wait at my neighbor's door,

10 то хай ме́ле для іншого жінка моя, і над нею нехай нахиля́ються інші!

then let my wife grind grain for another, and let others bow down on her.

11 Бо гидо́та оце, й це провина підсу́дна,

For that would be a terrible crime; indeed, it would be a crime to be punished by judges.

12 бо огонь це, який буде жерти аж до Аваддо́ну, і ви́рве з корі́нням увесь урожай мій!

For that is a fire that consumes as far as Abaddon, and it would burn all my harvest to the root.

13 Якщо я поне́хтував правом свойого раба чи своєї неві́льниці в їх супере́чці зо мною,

If I ignored the plea for justice from my male or female servant when they argued with me,

14 то що я зроблю́, як піді́йметься Бог? А коли Він пригля́неться, що́ Йому відпові́м?

what then would I do when God rises up to accuse me? When he comes to judge me, how would I answer him?

15 Чи ж не Той, Хто мене учинив у нутрі, учинив і його, і Один утвори́в нас в утро́бі?

Did the one who made me in the womb not make them also? Did not the same one mold us all in the womb?

16 Чи бажа́ння убогих я стримував, а очі вдовицям засму́чував?

If I have withheld poor people from their desire, or if I have caused the eyes of the widow to grow dim from crying,

17 Чи я сам поїдав свій шмато́к, і з нього не їв сирота́?

or if I have eaten my morsel alone and not allowed those without fathers to eat it also—

18 Таж від днів молоде́чих моїх вироста́в він у мене, як в батька, і від утро́би матері моєї я прова́див його!

because from my youth the orphan grew up with me as with a father, and I have guided his mother, a widow, from my own mother's womb.

19 Якщо бачив я ги́нучого без одежі, і вбрання́ не було́ в сірома́хи, —

If I have seen anyone perish for lack of clothing, or if I have seen that a needy man had no clothing;

20 чи ж не благословляли мене його сте́гна, і ру́ном овечок моїх він не грівся?

if his heart has not blessed me because he has not been warmed with the wool of my sheep,

21 Якщо на сироту я пору́шував руку свою, коли бачив у брамі собі допомогу, —

if I have lifted up my hand against fatherless people because I saw my support in the city gate, then bring charges against me!

22 хай раме́но моє відпаде́ від свойого плеча, а рука моя від сугло́бу свого нехай буде відла́мана!

If I have done these things, then let my shoulder fall from the shoulder blade, and let my arm be broken from its joint.

23 Бо о́страх на мене — нещастя від Бога, а перед вели́ччям Його я не можу встоя́ти.

For I dreaded destruction from God; because of his majesty, I was not able to do those things.

24 Чи я золото клав за наді́ю собі, чи до щирого золота я говорив: „ Ти, безпеко моя“?

If I have made gold my hope, and if I have said to fine gold, 'You are what I am confident in';

25 Чи ті́шився я, що велике багатство моє, й що рука моя стільки надбала?

if I have rejoiced because my wealth was great, because my hand had gotten many possessions, then bring charges against me!

26 Коли бачив я сонце, як сяє воно, а місяць велично пливе́,

If I have seen the sun when it shone, or the moon walking in its brightness,

27 то коли б потає́мно пова́билось серце моє, і цілу́нки рукою я їм посилав, —

and if my heart has been secretly attracted, so that my mouth has kissed my hand in worship of them—

28 це так само провина підсу́дна була б, бо відрікся б я Бога Всевишнього!

this also would be a crime to be punished by judges, for I would have denied the God who is above.

29 Чи я ті́шивсь упа́дком свойо́го нена́висника, чи порушувавсь я, коли зло спотика́ло його?

If I have rejoiced at the destruction of anyone who hated me or congratulated myself when disaster overtook him, then bring charges against me!

30 Таки ні, — не давав я на гріх піднебі́ння свого, щоб прокля́ттям жадати душі його.

Indeed, I have not even allowed my mouth to sin by asking for his life with a curse.

31 Хіба люди наме́ту мого не казали: „Хто покаже такого, хто з м'яса його не наси́тився?“

If the men of my tent have never said, 'Who can find one who has not been filled with Job's food?'

32 Чужи́нець на вулиці не ночува́в, — я двері свої відчиняв подоро́жньому.

(even the foreigner has never had to stay in the city square, because I have always opened my doors to the traveler), and if that is not so, then bring charges against me!

33 Чи ховав свої про́гріхи я, як люди́на, щоб у своє́му нутрі затаї́ти провину свою?

If, like mankind, I have hidden my sins by hiding my guilt inside my tunic

34 Бо тоді я боявся б великого на́товпу, і сором від ро́дів жахав би мене, я мовчав би, й з дверей не вихо́див.

(because I feared the great multitude, because the contempt of families terrified me, so that I kept silent and would not go outside), then bring charges against me!

35 О, якби мене вислухав хто! Оце пі́дпис моєї руки: Нехай Всемогу́тній мені відповість, а ось звій, зо скарго́ю, що його написав мій проти́вник.

Oh, if only I had someone to hear me! See, here is my signature; let the Almighty answer me! If only I had the indictment that my opponent has written!

36 Чи ж я не носив би його на своєму плечі, не обви́нувся б ним, як вінка́ми?

Surely I would carry it openly on my shoulder; I would put it on like a crown.

37 Число кро́ків своїх я представлю йому; мов до кня́зя, наближусь до нього.

I would declare to him an accounting for my steps; as a confident prince I would go up to him.

38 Якщо проти мене голо́сить земля моя, й її бо́розни плачуть із нею,

If my land ever cries out against me, and its furrows weep together,

39 якщо без гроше́й я їв пло́ди її, а її власника́ я стогна́ти примушував, —

if I have eaten its harvest without paying for it or have caused its owners to lose their lives,

40 то за́мість пшениці хай ви́росте те́рен, а замість ячме́ню — кукі́ль!“Слова Йова скінчи́лися.

then let thorns grow instead of wheat and weeds instead of barley.” The words of Job are finished.