Йов 31

1 Умову я склав був з очима своїми, то як буду дивитись на ді́вчину?

I made a covenant with mine eyes; How then could I gaze upon a maid?

2 І зве́рху яка доля від Бога, чи спа́дщина від Всемогутнього із висот?

For what is the portion appointed by God from above, And the inheritance allotted by the Almighty from on high?

3 Хіба не заги́біль для кри́вдника, і хіба не нещастя злочи́нцям?

Is not destruction for the wicked, And ruin for the workers of iniquity?

4 Хіба ж Він не бачить доро́ги мої, і не лічить усі мої кро́ки?

Doth He not see my ways, And number all my steps?

5 Якщо я ходив у марно́ті, і на оману спішила нога моя, —

If I have walked with falsehood, And if my foot hath hasted to deceit,

6 то нехай на вазі́ справедливости зва́жить мене, — і невинність мою Бог пізнає!

Let him weigh me in an even balance; Yea, let God know my integrity!

7 Якщо збо́чує крок мій з дороги, і за очима моїми пішло моє серце, і до рук моїх не́чисть приліпла, —

If my steps have turned aside from the way, And my heart gone after mine eyes, Or if any stain hath cleaved to my hand,

8 то нехай сію я, а їсть інший, а рослинність моя нехай ви́рвана буде з корі́нням!

Then I may sow, and another eat; And what I plant, may it be rooted up!

9 Якщо моє серце звабля́лось до жінки чужої, і прича́ювався я при две́рях мойого това́риша,

If my heart hath been enticed by a woman, Or if I have watched at my neighbor's door,

10 то хай ме́ле для іншого жінка моя, і над нею нехай нахиля́ються інші!

Then let my wife grind for another, And let other men lie with her!

11 Бо гидо́та оце, й це провина підсу́дна,

For this were a heinous crime, Even a transgression to be punished by the judges;

12 бо огонь це, який буде жерти аж до Аваддо́ну, і ви́рве з корі́нням увесь урожай мій!

Yea, it were a fire that would consume to destruction, And root out all my increase.

13 Якщо я поне́хтував правом свойого раба чи своєї неві́льниці в їх супере́чці зо мною,

If I have refused justice to my man-servant or maid-servant, When they had a controversy with me,

14 то що я зроблю́, як піді́йметься Бог? А коли Він пригля́неться, що́ Йому відпові́м?

Then what shall I do when God riseth up? And when he visiteth, what shall I answer him?

15 Чи ж не Той, Хто мене учинив у нутрі, учинив і його, і Один утвори́в нас в утро́бі?

Did not He that made me in the womb make him? Did not one fashion us in the womb?

16 Чи бажа́ння убогих я стримував, а очі вдовицям засму́чував?

If I have refused the poor their desire, And caused the eyes of the widow to fail;

17 Чи я сам поїдав свій шмато́к, і з нього не їв сирота́?

If I have eaten my morsel alone, And the fatherless hath not partaken of it;

18 Таж від днів молоде́чих моїх вироста́в він у мене, як в батька, і від утро́би матері моєї я прова́див його!

(Nay, from my youth he grew up with me as with a father, And I have helped the widow from my mother's womb; )

19 Якщо бачив я ги́нучого без одежі, і вбрання́ не було́ в сірома́хи, —

If I have seen any one perishing for want of clothing, Or any poor man without covering;

20 чи ж не благословляли мене його сте́гна, і ру́ном овечок моїх він не грівся?

If his loins have not blessed me, And he hath not been warmed with the fleece of my sheep;

21 Якщо на сироту я пору́шував руку свою, коли бачив у брамі собі допомогу, —

If I have shaken my hand against the fatherless, Because I saw my help in the gate, —

22 хай раме́но моє відпаде́ від свойого плеча, а рука моя від сугло́бу свого нехай буде відла́мана!

Then may my shoulder fill from its blade, And my fore-arm be broken from its bone!

23 Бо о́страх на мене — нещастя від Бога, а перед вели́ччям Його я не можу встоя́ти.

For destruction from God was a terror to me, And before his majesty I could do nothing.

24 Чи я золото клав за наді́ю собі, чи до щирого золота я говорив: „ Ти, безпеко моя“?

If I have made gold my trust, Or said to the fine gold, Thou art my confidence;

25 Чи ті́шився я, що велике багатство моє, й що рука моя стільки надбала?

If I have rejoiced, because my wealth was great, And my hand had found abundance;

26 Коли бачив я сонце, як сяє воно, а місяць велично пливе́,

If I have beheld the sun in his splendor, Or the moon advancing in brightness,

27 то коли б потає́мно пова́билось серце моє, і цілу́нки рукою я їм посилав, —

And my heart hath been secretly enticed, And my mouth hath kissed my hand,

28 це так само провина підсу́дна була б, бо відрікся б я Бога Всевишнього!

This also were a crime to be punished by the judge; For I should have denied the God who is above.

29 Чи я ті́шивсь упа́дком свойо́го нена́висника, чи порушувавсь я, коли зло спотика́ло його?

If I have rejoiced at the destruction of him that hated me, And exulted when evil came upon him;

30 Таки ні, — не давав я на гріх піднебі́ння свого, щоб прокля́ттям жадати душі його.

(Nay, I have not suffered my mouth to sin, By asking with curses his life; )

31 Хіба люди наме́ту мого не казали: „Хто покаже такого, хто з м'яса його не наси́тився?“

If the men of my tent have not exclaimed, “Who is there that hath not been satisfied with his meat?”

32 Чужи́нець на вулиці не ночува́в, — я двері свої відчиняв подоро́жньому.

The stranger did not lodge in the street; I opened my doors to the traveller.

33 Чи ховав свої про́гріхи я, як люди́на, щоб у своє́му нутрі затаї́ти провину свою?

Have I, after the manner of men, hidden my transgression, Concealing my iniquity in my bosom,

34 Бо тоді я боявся б великого на́товпу, і сором від ро́дів жахав би мене, я мовчав би, й з дверей не вихо́див.

Then let me be confounded before the great multitude! Let the contempt of families cover me with shame! Yea, let me keep silence! let me never appear abroad!

35 О, якби мене вислухав хто! Оце пі́дпис моєї руки: Нехай Всемогу́тній мені відповість, а ось звій, зо скарго́ю, що його написав мій проти́вник.

O that there were one who would hear me! Behold my signature! let the Almighty answer me. And let mine adversary write down his charge!

36 Чи ж я не носив би його на своєму плечі, не обви́нувся б ним, як вінка́ми?

Truly I would wear it upon my shoulder; I would bind it upon me as a crown.

37 Число кро́ків своїх я представлю йому; мов до кня́зя, наближусь до нього.

I would disclose to him all my steps; I would approach him like a prince.

38 Якщо проти мене голо́сить земля моя, й її бо́розни плачуть із нею,

If my land cry out against me, And its furrows bewail together;

39 якщо без гроше́й я їв пло́ди її, а її власника́ я стогна́ти примушував, —

If I have eaten of its fruits without payment, And wrung out the life of its owners,

40 то за́мість пшениці хай ви́росте те́рен, а замість ячме́ню — кукі́ль!“Слова Йова скінчи́лися.

Let thorns grow up instead of wheat, And noxious weeds instead of barley. The words of Job are ended.