Йов 31

1 Умову я склав був з очима своїми, то як буду дивитись на ді́вчину?

A covenant had I made with my eyes: how then should I fix my look on a virgin?

2 І зве́рху яка доля від Бога, чи спа́дщина від Всемогутнього із висот?

And what then would have been my portion of God from above? and what lot of the Almighty from on high?

3 Хіба не заги́біль для кри́вдника, і хіба не нещастя злочи́нцям?

Is not calamity [ready] for the unjust? and misfortune for the wrong-doers?

4 Хіба ж Він не бачить доро́ги мої, і не лічить усі мої кро́ки?

Behold, he truly seeth my ways, and numbereth all my steps;

5 Якщо я ходив у марно́ті, і на оману спішила нога моя, —

[And knoweth] whether I have walked with vain desires, or if my foot hath hastened after deceit.

6 то нехай на вазі́ справедливости зва́жить мене, — і невинність мою Бог пізнає!

Let him weigh me then in a righteous balance, and let God acknowledge my integrity,

7 Якщо збо́чує крок мій з дороги, і за очима моїми пішло моє серце, і до рук моїх не́чисть приліпла, —

If my step have turned aside from the [proper] way, and my heart have walked after my eyes, and if any blemish have cleaved to my hands:

8 то нехай сію я, а їсть інший, а рослинність моя нехай ви́рвана буде з корі́нням!

Then let me sow, and let another eat; and let what I have growing be rooted out.

9 Якщо моє серце звабля́лось до жінки чужої, і прича́ювався я при две́рях мойого това́риша,

If my heart have been beguiled toward a woman, or if I have lain in wait at my neighbor's door:

10 то хай ме́ле для іншого жінка моя, і над нею нехай нахиля́ються інші!

Then may my wife labor at the mill for another, and may strangers ill-use her;

11 Бо гидо́та оце, й це провина підсу́дна,

For this would be incest; yea, it would be an iniquity [to be punished by] the judges;

12 бо огонь це, який буде жерти аж до Аваддо́ну, і ви́рве з корі́нням увесь урожай мій!

For it would be a fire that consumeth down to the place of corruption, and would root out all my products.

13 Якщо я поне́хтував правом свойого раба чи своєї неві́льниці в їх супере́чці зо мною,

If ever I cast aside the justice due to my man-servant and my maid-servant, when they contended with me:

14 то що я зроблю́, як піді́йметься Бог? А коли Він пригля́неться, що́ Йому відпові́м?

What then could I do when God should rise up? and when he should investigate, what could I answer him?

15 Чи ж не Той, Хто мене учинив у нутрі, учинив і його, і Один утвори́в нас в утро́бі?

Did not he that made me make him born or a woman? and did not the same one fashion us in the womb?

16 Чи бажа́ння убогих я стримував, а очі вдовицям засму́чував?

If ever I denied the wish of the indigent, or ever allowed the eyes of the widow to fall [in vain hopes];

17 Чи я сам поїдав свій шмато́к, і з нього не їв сирота́?

Or if ever I ate my bread by myself alone, and the fatherless did not eat thereof;

18 Таж від днів молоде́чих моїх вироста́в він у мене, як в батька, і від утро́би матері моєї я прова́див його!

(For from my youth he was brought up with me, as though we were of one father, and I have guided her [as though she was sprung] from my mother's womb; )

19 Якщо бачив я ги́нучого без одежі, і вбрання́ не було́ в сірома́хи, —

If ever I saw any one perishing for want of clothing, or the needy without covering:

20 чи ж не благословляли мене його сте́гна, і ру́ном овечок моїх він не грівся?

If his loins have not blessed me, and if he have not been warmed with the fleece of my sheep;

21 Якщо на сироту я пору́шував руку свою, коли бачив у брамі собі допомогу, —

If I have swung my hand against the fatherless, because I saw in the gate those that would help me:

22 хай раме́но моє відпаде́ від свойого плеча, а рука моя від сугло́бу свого нехай буде відла́мана!

Then may my shoulder fall from my shoulder-blade, and my arm be broken from the channel-bone;

23 Бо о́страх на мене — нещастя від Бога, а перед вели́ччям Його я не можу встоя́ти.

For dreaded by me was the calamitous punishment of God, and against his highness I can accomplish nothing.

24 Чи я золото клав за наді́ю собі, чи до щирого золота я говорив: „ Ти, безпеко моя“?

If I have made gold my confidence, or have said to the fine gold, Thou art my trust:

25 Чи ті́шився я, що велике багатство моє, й що рука моя стільки надбала?

If ever I rejoiced because my wealth was abundant, and because my hand had gotten much;

26 Коли бачив я сонце, як сяє воно, а місяць велично пливе́,

If ever I looked at the light [of the sun] when he shone brightly and on the moon walking in splendor:

27 то коли б потає́мно пова́билось серце моє, і цілу́нки рукою я їм посилав, —

And my heart became misled in secret, and my hand kissed my mouth:

28 це так само провина підсу́дна була б, бо відрікся б я Бога Всевишнього!

This also were an iniquity to be punished by the judge; for thus would I have denied the God that is above.

29 Чи я ті́шивсь упа́дком свойо́го нена́висника, чи порушувавсь я, коли зло спотика́ло його?

If ever I rejoiced at the downfall of him that hated me, or was elated when evil befell him; —

30 Таки ні, — не давав я на гріх піднебі́ння свого, щоб прокля́ттям жадати душі його.

But I suffered not my mouth to sin by denouncing with a curse his soul: —

31 Хіба люди наме́ту мого не казали: „Хто покаже такого, хто з м'яса його не наси́тився?“

If the men of my tent said not, Oh is there one that is not satisfied of his flesh; —

32 Чужи́нець на вулиці не ночува́в, — я двері свої відчиняв подоро́жньому.

In the street a stranger had not to lodge; my doors I held open to the roadside;

33 Чи ховав свої про́гріхи я, як люди́на, щоб у своє́му нутрі затаї́ти провину свою?

If I covered up my transgressions like a common man, by hiding in my bosom my iniquity;

34 Бо тоді я боявся б великого на́товпу, і сором від ро́дів жахав би мене, я мовчав би, й з дверей не вихо́див.

Because I dreaded the great multitude, or because the contempt of families did terrify me, so that I kept silence, and dared not to go out of the door; —

35 О, якби мене вислухав хто! Оце пі́дпис моєї руки: Нехай Всемогу́тній мені відповість, а ось звій, зо скарго́ю, що його написав мій проти́вник.

Oh who will bring me one that would hear me! behold, here is my plea; may the Almighty answer me; and any record which my opponent may have written, —

36 Чи ж я не носив би його на своєму плечі, не обви́нувся б ним, як вінка́ми?

Surely upon my shoulder would I carry it: I would bind it as a crown unto me.

37 Число кро́ків своїх я представлю йому; мов до кня́зя, наближусь до нього.

The number of my steps would I tell him: as [to] a prince would I go near unto him.—

38 Якщо проти мене голо́сить земля моя, й її бо́розни плачуть із нею,

If my land ever cried out because of me, or if its furrows wept together;

39 якщо без гроше́й я їв пло́ди її, а її власника́ я стогна́ти примушував, —

If I ever consumed its strength without payment, or caused the soul of its owners to grieve:

40 то за́мість пшениці хай ви́росте те́рен, а замість ячме́ню — кукі́ль!“Слова Йова скінчи́лися.

Then may instead of wheat, thorns come forth, and instead of barley, cockle. (Here end the words of Job.)