Йов 31

1 Умову я склав був з очима своїми, то як буду дивитись на ді́вчину?

I vowed to myself never to look with desire at young women.

2 І зве́рху яка доля від Бога, чи спа́дщина від Всемогутнього із висот?

What should people expect to receive from God? What reward should the Almighty on high give them?

3 Хіба не заги́біль для кри́вдника, і хіба не нещастя злочи́нцям?

Isn't it disaster for the wicked and destruction for those who do wrong?

4 Хіба ж Він не бачить доро́ги мої, і не лічить усі мої кро́ки?

Doesn't God see everything I do—even count every step I take?

5 Якщо я ходив у марно́ті, і на оману спішила нога моя, —

Have I lived a deceitful life? Have I been eager to tell lies?

6 то нехай на вазі́ справедливости зва́жить мене, — і невинність мою Бог пізнає!

No! Let God weigh me on the scales of his justice and let him discover my integrity.

7 Якщо збо́чує крок мій з дороги, і за очима моїми пішло моє серце, і до рук моїх не́чисть приліпла, —

If I have wandered from God's way, if I have let what I see become my desires, if there's any stain of sin on my hands,

8 то нехай сію я, а їсть інший, а рослинність моя нехай ви́рвана буде з корі́нням!

then let someone else eat what I have sown, and all that I have grown be uprooted.

9 Якщо моє серце звабля́лось до жінки чужої, і прича́ювався я при две́рях мойого това́риша,

If a woman has seduced me, or if I have looked for an opportunity to sleep with my neighbor's wife,

10 то хай ме́ле для іншого жінка моя, і над нею нехай нахиля́ються інші!

then let my wife serve another, let other men sleep with her.

11 Бо гидо́та оце, й це провина підсу́дна,

For that would be wicked, a sin deserving punishment,

12 бо огонь це, який буде жерти аж до Аваддо́ну, і ви́рве з корі́нням увесь урожай мій!

for this sin is like a fire that leads to destruction, destroying everything I have.

13 Якщо я поне́хтував правом свойого раба чи своєї неві́льниці в їх супере́чці зо мною,

If I had refused to listen to my menservants or maidservants when they brought their complaints to me,

14 то що я зроблю́, як піді́йметься Бог? А коли Він пригля́неться, що́ Йому відпові́м?

what would I do when God came to judge me? How would I reply if he investigated me?

15 Чи ж не Той, Хто мене учинив у нутрі, учинив і його, і Один утвори́в нас в утро́бі?

Didn't the same God make all of us?

16 Чи бажа́ння убогих я стримував, а очі вдовицям засму́чував?

Have I refused to give the poor what they needed, or caused widows to despair?

17 Чи я сам поїдав свій шмато́к, і з нього не їв сирота́?

Have I even eaten just a piece of bread by myself? Haven't I always shared my food with orphans?

18 Таж від днів молоде́чих моїх вироста́в він у мене, як в батька, і від утро́би матері моєї я прова́див його!

From when I was young I was a father to orphans and took care of widows.

19 Якщо бачив я ги́нучого без одежі, і вбрання́ не було́ в сірома́хи, —

If ever I saw someone needing clothes, the poor without anything to wear,

20 чи ж не благословляли мене його сте́гна, і ру́ном овечок моїх він не грівся?

they always thanked me for the wool clothing that kept them warm.

21 Якщо на сироту я пору́шував руку свою, коли бачив у брамі собі допомогу, —

If I raised my hand to hit an orphan, confident that if it came to court the judges would be on my side,

22 хай раме́но моє відпаде́ від свойого плеча, а рука моя від сугло́бу свого нехай буде відла́мана!

then let my shoulder be pulled from its joint, my arm wrenched out of its socket.

23 Бо о́страх на мене — нещастя від Бога, а перед вели́ччям Його я не можу встоя́ти.

Since I'm terrified of what punishment God may have in store for me, and because of his majesty, I could never do this.

24 Чи я золото клав за наді́ю собі, чи до щирого золота я говорив: „ Ти, безпеко моя“?

Have I put my trust in gold, calling fine gold, ‘My security’?

25 Чи ті́шився я, що велике багатство моє, й що рука моя стільки надбала?

Have I delighted in being rich, happy at all my wealth I had gained?

26 Коли бачив я сонце, як сяє воно, а місяць велично пливе́,

Have I looked at the sun shining so brilliantly or the moon moving in majesty across the sky

27 то коли б потає́мно пова́билось серце моє, і цілу́нки рукою я їм посилав, —

and been tempted to secretly worship them by kissing my hand to them in devotion?

28 це так само провина підсу́дна була б, бо відрікся б я Бога Всевишнього!

This too would be a sin deserving punishment for it would mean I had denied God above.

29 Чи я ті́шивсь упа́дком свойо́го нена́висника, чи порушувавсь я, коли зло спотика́ло його?

Have I ever been happy when disaster destroyed those who hated me, or celebrated when evil took them down?

30 Таки ні, — не давав я на гріх піднебі́ння свого, щоб прокля́ттям жадати душі його.

I have never allowed my mouth to sin by putting a curse on someone's life.

31 Хіба люди наме́ту мого не казали: „Хто покаже такого, хто з м'яса його не наси́тився?“

Haven't my family asked, ‘Is there anyone who has not eaten as much as they wanted of his food?’

32 Чужи́нець на вулиці не ночува́в, — я двері свої відчиняв подоро́жньому.

I have never let strangers sleep in the street; I have opened my doors to travelers.

33 Чи ховав свої про́гріхи я, як люди́на, щоб у своє́му нутрі затаї́ти провину свою?

Have I concealed my sins from others, hiding my wrongdoing deep inside me?

34 Бо тоді я боявся б великого на́товпу, і сором від ро́дів жахав би мене, я мовчав би, й з дверей не вихо́див.

Was I afraid of what everybody else would think, scared of the contempt families would show me, so that I kept quiet and didn't go outside?

35 О, якби мене вислухав хто! Оце пі́дпис моєї руки: Нехай Всемогу́тній мені відповість, а ось звій, зо скарго́ю, що його написав мій проти́вник.

Why won't anyone listen to what I'm saying! I'm signing my name to endorse everything I've said. Let the Almighty answer me. Let my accuser write down what he is charging me with.

36 Чи ж я не носив би його на своєму плечі, не обви́нувся б ним, як вінка́ми?

I would hold them up high; I would wear them on my head like a crown.

37 Число кро́ків своїх я представлю йому; мов до кня́зя, наближусь до нього.

I would explain to him everything I'd done; I would hold my head high before him.

38 Якщо проти мене голо́сить земля моя, й її бо́розни плачуть із нею,

If my land has cried out against me; if her furrows have wept over me;

39 якщо без гроше́й я їв пло́ди її, а її власника́ я стогна́ти примушував, —

if I have taken its crops without payment or if I have caused harm to the farmers;

40 то за́мість пшениці хай ви́росте те́рен, а замість ячме́ню — кукі́ль!“Слова Йова скінчи́лися.

then let thorns grow instead of wheat, and weeds instead of barley.” The words of Job are ended.