Йов 31

1 Умову я склав був з очима своїми, то як буду дивитись на ді́вчину?

I made a covenant with mine eyes, and I will not think upon a virgin.

2 І зве́рху яка доля від Бога, чи спа́дщина від Всемогутнього із висот?

Now what portion has God given from above? and is there an inheritance [given] of the Mighty One from the highest?

3 Хіба не заги́біль для кри́вдника, і хіба не нещастя злочи́нцям?

Alas! destruction to the unrighteous, and rejection to them that do iniquity.

4 Хіба ж Він не бачить доро́ги мої, і не лічить усі мої кро́ки?

Will he not see my way, and number all my steps?

5 Якщо я ходив у марно́ті, і на оману спішила нога моя, —

But if I had gone with scorners, and if too my foot has hasted to deceit:

6 то нехай на вазі́ справедливости зва́жить мене, — і невинність мою Бог пізнає!

(for I am weighed in a just balance, and the Lord knows my innocence: )

7 Якщо збо́чує крок мій з дороги, і за очима моїми пішло моє серце, і до рук моїх не́чисть приліпла, —

if my foot has turned aside out of the way, or if mine heart has followed mine eye, and if too I have touched gifts with my hands;

8 то нехай сію я, а їсть інший, а рослинність моя нехай ви́рвана буде з корі́нням!

then let me sow, and let others eat; and let me be uprooted on the earth.

9 Якщо моє серце звабля́лось до жінки чужої, і прича́ювався я при две́рях мойого това́риша,

If my heart has gone forth after another man's wife, and if I laid wait at her doors;

10 то хай ме́ле для іншого жінка моя, і над нею нехай нахиля́ються інші!

then let my wife also please another, and let my children be brought low.

11 Бо гидо́та оце, й це провина підсу́дна,

For the rage of anger is not to be controlled, [in the case] of defiling [another] man's wife.

12 бо огонь це, який буде жерти аж до Аваддо́ну, і ви́рве з корі́нням увесь урожай мій!

For it is a fire burning on every side, and whoever it attacks, it utterly destroys.

13 Якщо я поне́хтував правом свойого раба чи своєї неві́льниці в їх супере́чці зо мною,

And if too I despised the judgement of my servant or [my] handmaid, when they pleaded with me;

14 то що я зроблю́, як піді́йметься Бог? А коли Він пригля́неться, що́ Йому відпові́м?

what then shall I do if the Lord should try me? and if also he should at all visit me, can I make an answer?

15 Чи ж не Той, Хто мене учинив у нутрі, учинив і його, і Один утвори́в нас в утро́бі?

Were not they too formed as I also was formed in the womb? yes, we were formed in the same womb.

16 Чи бажа́ння убогих я стримував, а очі вдовицям засму́чував?

But the helpless missed not whatever need they had, and I did not cause the eye of the widow to fail.

17 Чи я сам поїдав свій шмато́к, і з нього не їв сирота́?

And if too I ate my morsel alone, and did not impart [of it] to the orphan;

18 Таж від днів молоде́чих моїх вироста́в він у мене, як в батька, і від утро́би матері моєї я прова́див його!

(for I nourished [them] as a father from my youth and guided [them] from my mother's womb.)

19 Якщо бачив я ги́нучого без одежі, і вбрання́ не було́ в сірома́хи, —

And if too I overlooked the naked as he was perishing, and did not clothe him;

20 чи ж не благословляли мене його сте́гна, і ру́ном овечок моїх він не грівся?

and if the poor did not bless me, and their shoulders were [not] warmed with the fleece of my lambs;

21 Якщо на сироту я пору́шував руку свою, коли бачив у брамі собі допомогу, —

if I lifted my hand against an orphan, trusting that my strength was far superior [to his]:

22 хай раме́но моє відпаде́ від свойого плеча, а рука моя від сугло́бу свого нехай буде відла́мана!

let them my shoulder start from the blade-bone, and my arm be crushed off from the elbow.

23 Бо о́страх на мене — нещастя від Бога, а перед вели́ччям Його я не можу встоя́ти.

For the fear of the Lord constrained me, and I can’t bear up by reason of his burden.

24 Чи я золото клав за наді́ю собі, чи до щирого золота я говорив: „ Ти, безпеко моя“?

If I made gold my treasure, and if too I trusted the precious stone;

25 Чи ті́шився я, що велике багатство моє, й що рука моя стільки надбала?

and if too I rejoiced when my wealth was abundant, and if too I laid my hand on innumerable [treasures]:

26 Коли бачив я сонце, як сяє воно, а місяць велично пливе́,

(do we not see the shining sun eclipsed, and the moon waning? for they have not [power to continue]: )

27 то коли б потає́мно пова́билось серце моє, і цілу́нки рукою я їм посилав, —

and if my heart was secretly deceived, and if I have laid my hand upon my mouth and kissed it:

28 це так само провина підсу́дна була б, бо відрікся б я Бога Всевишнього!

let this also then be reckoned to me as the greatest iniquity: for I [should] have lied against the Lord Most High.

29 Чи я ті́шивсь упа́дком свойо́го нена́висника, чи порушувавсь я, коли зло спотика́ло його?

And if too I was glad at the fall of mine enemies, and mine heart said, Aha!

30 Таки ні, — не давав я на гріх піднебі́ння свого, щоб прокля́ттям жадати душі його.

let then mine ear hear my curse, and let me be a byword amongst my people in my affliction.

31 Хіба люди наме́ту мого не казали: „Хто покаже такого, хто з м'яса його не наси́тився?“

And if too my handmaids have often said, Oh that we might be satisfied with his flesh; (whereas I was very kind:

32 Чужи́нець на вулиці не ночува́в, — я двері свої відчиняв подоро́жньому.

for the stranger did not lodge without, and my door was opened to every one that came: )

33 Чи ховав свої про́гріхи я, як люди́на, щоб у своє́му нутрі затаї́ти провину свою?

or if too having sinned unintentionally, I hid my sin;

34 Бо тоді я боявся б великого на́товпу, і сором від ро́дів жахав би мене, я мовчав би, й з дверей не вихо́див.

(for I did not stand in awe of a great multitude, so as not to declare boldly before them: ) and if too I permitted a poor man to go out of my door with an empty bosom:

35 О, якби мене вислухав хто! Оце пі́дпис моєї руки: Нехай Всемогу́тній мені відповість, а ось звій, зо скарго́ю, що його написав мій проти́вник.

(Oh that I had a hearer, ) and if I had not feared the hand of the Lord; and [as to] the written charge which I had against any one,

36 Чи ж я не носив би його на своєму плечі, не обви́нувся б ним, як вінка́ми?

I would place [it] as a chaplet on my shoulders, and read it.

37 Число кро́ків своїх я представлю йому; мов до кня́зя, наближусь до нього.

And if I did not read it and return it, having taken nothing from the debtor:

38 Якщо проти мене голо́сить земля моя, й її бо́розни плачуть із нею,

If at any time the land groaned against me, and if its furrows mourned together;

39 якщо без гроше́й я їв пло́ди її, а її власника́ я стогна́ти примушував, —

and if I ate its strength alone without price, and if I too grieved the heart of the owner of the soil, by taking [anything] from [him]:

40 то за́мість пшениці хай ви́росте те́рен, а замість ячме́ню — кукі́ль!“Слова Йова скінчи́лися.

then let the nettle come up to me instead of wheat, and a bramble instead of barley. And Job ceased speaking.