Йов 31

1 Умову я склав був з очима своїми, то як буду дивитись на ді́вчину?

“I have made a covenant with my eyes. How then could I gaze with desire at a virgin?

2 І зве́рху яка доля від Бога, чи спа́дщина від Всемогутнього із висот?

For what is the allotment of God from above, or the heritage from the Almighty on high?

3 Хіба не заги́біль для кри́вдника, і хіба не нещастя злочи́нцям?

Does not disaster come to the unjust and calamity to the workers of iniquity?

4 Хіба ж Він не бачить доро́ги мої, і не лічить усі мої кро́ки?

Does He not see my ways and count my every step?

5 Якщо я ходив у марно́ті, і на оману спішила нога моя, —

If I have walked in falsehood or my foot has rushed to deceit,

6 то нехай на вазі́ справедливости зва́жить мене, — і невинність мою Бог пізнає!

let God weigh me with honest scales, that He may know my integrity.

7 Якщо збо́чує крок мій з дороги, і за очима моїми пішло моє серце, і до рук моїх не́чисть приліпла, —

If my steps have turned from the path, if my heart has followed my eyes, or if impurity has stuck to my hands,

8 то нехай сію я, а їсть інший, а рослинність моя нехай ви́рвана буде з корі́нням!

then may another eat what I have sown, and may my crops be uprooted.

9 Якщо моє серце звабля́лось до жінки чужої, і прича́ювався я при две́рях мойого това́риша,

If my heart has been enticed by my neighbor’s wife, or I have lurked at his door,

10 то хай ме́ле для іншого жінка моя, і над нею нехай нахиля́ються інші!

then may my own wife grind grain for another, and may other men sleep with her.

11 Бо гидо́та оце, й це провина підсу́дна,

For that would be a heinous crime, an iniquity to be judged.

12 бо огонь це, який буде жерти аж до Аваддо́ну, і ви́рве з корі́нням увесь урожай мій!

For it is a fire that burns down to Abaddon; it would root out my entire harvest.

13 Якщо я поне́хтував правом свойого раба чи своєї неві́льниці в їх супере́чці зо мною,

If I have rejected the cause of my manservant or maidservant when they made a complaint against me,

14 то що я зроблю́, як піді́йметься Бог? А коли Він пригля́неться, що́ Йому відпові́м?

what will I do when God rises to judge? How will I answer when called to account?

15 Чи ж не Той, Хто мене учинив у нутрі, учинив і його, і Один утвори́в нас в утро́бі?

Did not He who made me in the womb also make them? Did not the same One form us in the womb?

16 Чи бажа́ння убогих я стримував, а очі вдовицям засму́чував?

If I have denied the desires of the poor or allowed the widow’s eyes to fail,

17 Чи я сам поїдав свій шмато́к, і з нього не їв сирота́?

if I have eaten my morsel alone, not sharing it with the fatherless—

18 Таж від днів молоде́чих моїх вироста́в він у мене, як в батька, і від утро́би матері моєї я прова́див його!

though from my youth I reared him as would a father, and from my mother’s womb I guided the widow—

19 Якщо бачив я ги́нучого без одежі, і вбрання́ не було́ в сірома́хи, —

if I have seen one perish for lack of clothing, or a needy man without a cloak,

20 чи ж не благословляли мене його сте́гна, і ру́ном овечок моїх він не грівся?

if his heart has not blessed me for warming him with the fleece of my sheep,

21 Якщо на сироту я пору́шував руку свою, коли бачив у брамі собі допомогу, —

if I have lifted up my hand against the fatherless because I saw that I had support in the gate,

22 хай раме́но моє відпаде́ від свойого плеча, а рука моя від сугло́бу свого нехай буде відла́мана!

then may my arm fall from my shoulder and be torn from its socket.

23 Бо о́страх на мене — нещастя від Бога, а перед вели́ччям Його я не можу встоя́ти.

For calamity from God terrifies me, and His splendor I cannot overpower.

24 Чи я золото клав за наді́ю собі, чи до щирого золота я говорив: „ Ти, безпеко моя“?

If I have put my trust in gold or called pure gold my security,

25 Чи ті́шився я, що велике багатство моє, й що рука моя стільки надбала?

if I have rejoiced in my great wealth because my hand had gained so much,

26 Коли бачив я сонце, як сяє воно, а місяць велично пливе́,

if I have beheld the sun in its radiance or the moon moving in splendor,

27 то коли б потає́мно пова́билось серце моє, і цілу́нки рукою я їм посилав, —

so that my heart was secretly enticed and my hand threw a kiss from my mouth,

28 це так само провина підсу́дна була б, бо відрікся б я Бога Всевишнього!

this would also be an iniquity to be judged, for I would have denied God on high.

29 Чи я ті́шивсь упа́дком свойо́го нена́висника, чи порушувавсь я, коли зло спотика́ло його?

If I have rejoiced in my enemy’s ruin, or exulted when evil befell him—

30 Таки ні, — не давав я на гріх піднебі́ння свого, щоб прокля́ттям жадати душі його.

I have not allowed my mouth to sin by asking for his life with a curse—

31 Хіба люди наме́ту мого не казали: „Хто покаже такого, хто з м'яса його не наси́тився?“

if the men of my house have not said, ‘Who is there who has not had his fill?’—

32 Чужи́нець на вулиці не ночува́в, — я двері свої відчиняв подоро́жньому.

but no stranger had to lodge on the street, for my door has been open to the traveler—

33 Чи ховав свої про́гріхи я, як люди́на, щоб у своє́му нутрі затаї́ти провину свою?

if I have covered my transgressions like Adam by hiding my guilt in my heart,

34 Бо тоді я боявся б великого на́товпу, і сором від ро́дів жахав би мене, я мовчав би, й з дверей не вихо́див.

because I greatly feared the crowds and the contempt of the clans terrified me, so that I kept silent and would not go outside—

35 О, якби мене вислухав хто! Оце пі́дпис моєї руки: Нехай Всемогу́тній мені відповість, а ось звій, зо скарго́ю, що його написав мій проти́вник.

(Oh, that I had one to hear me! Here is my signature. Let the Almighty answer me; let my accuser compose an indictment.

36 Чи ж я не носив би його на своєму плечі, не обви́нувся б ним, як вінка́ми?

Surely I would carry it on my shoulder and wear it like a crown.

37 Число кро́ків своїх я представлю йому; мов до кня́зя, наближусь до нього.

I would give account of all my steps; I would approach Him like a prince.)—

38 Якщо проти мене голо́сить земля моя, й її бо́розни плачуть із нею,

if my land cries out against me and its furrows weep together,

39 якщо без гроше́й я їв пло́ди її, а її власника́ я стогна́ти примушував, —

if I have devoured its produce without payment or broken the spirit of its tenants,

40 то за́мість пшениці хай ви́росте те́рен, а замість ячме́ню — кукі́ль!“Слова Йова скінчи́лися.

then let briers grow instead of wheat and stinkweed instead of barley.” Thus conclude the words of Job.