Йов 31
1 Умову я склав був з очима своїми, то як буду дивитись на ді́вчину?
Paipi te ka mik neh ka saii dongah me tlam lae oila te ka yakming eh?
2 І зве́рху яка доля від Бога, чи спа́дщина від Всемогутнього із висот?
A so lamkah Pathen khoyo neh hmuensang lamkah Tlungthang rho te menim?
3 Хіба не заги́біль для кри́вдника, і хіба не нещастя злочи́нцям?
Boethae ham rhainah neh boethae aka saii ham yoethaenah moenih a?
4 Хіба ж Він не бачить доро́ги мої, і не лічить усі мої кро́ки?
Amah loh ka longpuei a hmuh tih ka khokan boeih he a tae moenih a?
5 Якщо я ходив у марно́ті, і на оману спішила нога моя, —
A poeyoek taengah ka pongpa tih ka kho loh a hlangthai palat taengla a tawn uh atah,
6 то нехай на вазі́ справедливости зва́жить мене, — і невинність мою Бог пізнає!
Duengnah cooi dongah kai n'khiing saeh lamtah Pathen loh ka muelhtuetnah ming saeh.
7 Якщо збо́чує крок мій з дороги, і за очима моїми пішло моє серце, і до рук моїх не́чисть приліпла, —
Longpuei lamloh ka khokan a buung atah, ka mik hnukah ka lungbuei cet tih ka kut dongah a lolhmaih a kap atah,
8 то нехай сію я, а їсть інший, а рослинність моя нехай ви́рвана буде з корі́нням!
ka soem vaengah a tloe loh ca saeh lamtah ka cadil rhoek te ha uh saeh.
9 Якщо моє серце звабля́лось до жінки чужої, і прича́ювався я при две́рях мойого това́риша,
Huta loh ka lungbuei a hlae tih ka hui kah thohka ah ka rhongngol atah,
10 то хай ме́ле для іншого жінка моя, і над нею нехай нахиля́ються інші!
Ka yuu loh a tloe la kuelh saeh lamtah a taengah hlang tloe bakop mai saeh.
11 Бо гидо́та оце, й це провина підсу́дна,
Te dongah te khonuen rhamtat neh te te thaesainah rhokhan ni.
12 бо огонь це, який буде жерти аж до Аваддо́ну, і ви́рве з корі́нням увесь урожай мій!
Te hmai loh Abaddon duela a hlawp tih ka cangvuei te boeih ha.
13 Якщо я поне́хтував правом свойого раба чи своєї неві́льниці в їх супере́чці зо мною,
Ka salpa neh ka salnu loh kai taengah a tuituk vaengah tiktamnah ka hnawt atah,
14 то що я зроблю́, як піді́йметься Бог? А коли Він пригля́неться, що́ Йому відпові́м?
Pathen a thoh vaengah balae ka saii vetih n'hip vaengah amah te metlam ol ka mael eh?
15 Чи ж не Той, Хто мене учинив у нутрі, учинив і його, і Один утвори́в нас в утро́бі?
Bungko khuiah kai aka saii loh anih a saii moenih a? Kaimih he bung khuiah pakhat la n'cuen sak.
16 Чи бажа́ння убогих я стримував, а очі вдовицям засму́чував?
tattloel kah kongaih te ka hloh pah tih nuhmai mik te ka khah sak koinih,
17 Чи я сам поїдав свій шмато́к, і з нього не їв сирота́?
Kamah buhkam te kamah bueng loh ka caak tih cadah loh ca pawt koinih,
18 Таж від днів молоде́чих моїх вироста́в він у мене, як в батька, і від утро́би матері моєї я прова́див його!
Ka camoe lamloh napa bangla ka taengah pantai tih nuhmai khaw a nu bung lamloh ka mawt.
19 Якщо бачив я ги́нучого без одежі, і вбрання́ не було́ в сірома́хи, —
Pueinak mueh tih himbai tling la aka milh khodaeng te ka hmuh mai tih,
20 чи ж не благословляли мене його сте́гна, і ру́ном овечок моїх він не грівся?
A pumpu, a pumpu ah kai n'uem uh vaengah ka tu mul neh ka hlung pawt mai koinih,
21 Якщо на сироту я пору́шував руку свою, коли бачив у брамі собі допомогу, —
Vongka ah kai bomkung te ka hmuh vaengah ka kut he cadah soah ka ka thueng atah,
22 хай раме́но моє відпаде́ від свойого плеча, а рука моя від сугло́бу свого нехай буде відла́мана!
ka laengpang he a hnuk lamloh rhul saeh lamtah ka ban a cung dong lamloh tlawt mai saeh.
23 Бо о́страх на мене — нещастя від Бога, а перед вели́ччям Його я не можу встоя́ти.
Pathen taengkah rhainah te kai ham ka birhihnah la a om dongah a boeimangnah te ka noeng moenih.
24 Чи я золото клав за наді́ю собі, чи до щирого золота я говорив: „ Ти, безпеко моя“?
Sui te ka uepnah la ka khueh tih sui cilh te ka pangtungnah la ka thui koinih,
25 Чи ті́шився я, що велике багатство моє, й що рука моя стільки надбала?
Ka thadueng len tih ka kut loh a khuet la a hmuh dongah ka kokhahnah atah,
26 Коли бачив я сонце, як сяє воно, а місяць велично пливе́,
Vangnah dongah a thangthen tih hla vang a thoeih te ka hmuh vaengah,
27 то коли б потає́мно пова́билось серце моє, і цілу́нки рукою я їм посилав, —
ka lungbuei he yinhnuk ah hloih tih ka kut loh ka ka te mok koinih.
28 це так само провина підсу́дна була б, бо відрікся б я Бога Всевишнього!
He khaw a so kah Pathen taengah ka basa la om vetih thaesainah lai la om ni.
29 Чи я ті́шивсь упа́дком свойо́го нена́висника, чи порушувавсь я, коли зло спотика́ло його?
Ka lunguet kah yoethaenah dongah ka kohoe tih yoethae loh anih taengla a thoeng te ka haenghang puei atah,
30 Таки ні, — не давав я на гріх піднебі́ння свого, щоб прокля́ттям жадати душі його.
A hinglu te thaephoeinah neh hoe hamla ka ka he laihmu la ka khueh aih moenih.
31 Хіба люди наме́ту мого не казали: „Хто покаже такого, хто з м'яса його не наси́тився?“
Ka dap kah hlang rhoek loh, “U long nim a maeh te a cung pawt la a paek eh?” a ti uh moenih a?
32 Чужи́нець на вулиці не ночува́в, — я двері свої відчиняв подоро́жньому.
Ka thohkhaih kah yinlai te caehlong ka ong pah tih vongvoel ah a rhaeh moenih.
33 Чи ховав свої про́гріхи я, як люди́на, щоб у своє́му нутрі затаї́ти провину свою?
Hlang bangla ka boekoeknah ka dah tih, kai kathaesainah he ka thindang ah ka det mai akhaw,
34 Бо тоді я боявся б великого на́товпу, і сором від ро́дів жахав би мене, я мовчав би, й з дверей не вихо́див.
hlangping te yet taengah ka sarhing tih huiko kah nueihbu loh kai n'rhihyawp sak. Te dongah ka kuemsuem tih thohka la ka moe pawh.
35 О, якби мене вислухав хто! Оце пі́дпис моєї руки: Нехай Всемогу́тній мені відповість, а ось звій, зо скарго́ю, що його написав мій проти́вник.
Kai taengkah aka hnatun la kamah taengah u long nim m'paek lah mako? Ka kutha he Tlungthang loh kai n'doo saeh lamtah ka tuituknah he hlang loh cabu la daek saeh.
36 Чи ж я не носив би його на своєму плечі, не обви́нувся б ним, як вінка́ми?
Te te ka laengpang ah ka koh vetih te te ka soah rhuisam la ka laikoeinah het mahpawt nim?
37 Число кро́ків своїх я представлю йому; мов до кня́зя, наближусь до нього.
Ka khokan tarhing la a taengah ka puen lah vetih anih te rhaengsang bangla ka paan lah mako.
38 Якщо проти мене голо́сить земля моя, й її бо́розни плачуть із нею,
Ka khohmuen loh kai m'pang thil tih a kong te rhenten rhap koinih,
39 якщо без гроше́й я їв пло́ди її, а її власника́ я стогна́ти примушував, —
A thadueng te tangka mueh la ka caak tih a kungmah kah hinglu ka yawn sak atah,
40 то за́мість пшениці хай ви́росте те́рен, а замість ячме́ню — кукі́ль!“Слова Йова скінчи́лися.
Cang yueng la mutlo hling, cangtun yueng la saeldol khaw poe saeh,” a ti. Job kah ol bawt coeng.
