Йов 30
1 А тепер насміхаються з мене молодші від мене літами, ті, що їхніх батьків я бриди́вся б покласти із псами отари моєї.
“Nanso seesei wɔsere me, nnipa a manyini sene wɔn, na wɔn agyanom mfata sɛ wɔne me nnwan ho nkraman tena.
2 Та й сила рук їхніх для чого бува́ла мені? Повня сил їх мину́лась!
Mfasoɔ bɛn na wɔn nsa mu ahoɔden wɔ ma me, ɛberɛ a wɔn ahoɔden afiri wɔn mu?
3 Само́тні були в недоста́тку та голоді, ссали вони суху землю, зруйновану та опустілу!
Ohia ne ɛkɔm ama wɔn ho atete, wɔnante asase wesee ne asase bonini so anadwo.
4 рвали вони лободу́ на кущах, ялівце́ве ж коріння було їхнім хлібом.
Wɔboaboaa nkyenhahan ano wɔ nkyɛkyerɛ mu, na wɔde ɛserɛ so nnua nhini yɛɛ wɔn aduane.
5 Вони були ви́гнані з-поміж людей, кричали на них, немов на злоді́їв,
Wɔn mfɛfoɔ pamoo wɔn firii wɔn mu, na wɔhuroo wɔn sɛ akorɔmfoɔ.
6 так що вони пробува́ли в яру́гах долин, по я́мах під земних та скелях,
Wɔhyɛɛ wɔn ma wɔtenaa nsuka a emu awo, abotan ne ɛfam ntokuro mu.
7 ревіли вони між кущами, збирались під те́рням, —
Wɔsuu sɛ mfunumu wɔ wiram na wɔfoforee so wɔ ɔdɔtɔ ase.
8 сини нерозумного й діти неславного, вони були ви́гнані з кра́ю!
Ekuo a wɔmfra na wɔnni din, wɔpam wɔn firii asase no so.
9 А тепер я став піснею їм, і зробився для них погово́ром.
“Na ɛnnɛ yi wɔn mmammarima de dwom bɔ me akutia; mayɛ abusudeɛ wɔ wɔn mu.
10 Вони обриди́ли мене, віддали́лись від мене, і від мойого обличчя не стримали сли́ни,
Wɔkyiri me na wɔnnka mma me ho; wɔmmfɛre sɛ wɔtete ntasuo gu mʼanim.
11 бо Він розв'яза́в мого пояса й мучить мене, то й вони ось вузде́чку із себе відкинули перед обличчям моїм.
Afei a Onyankopɔn abubu me tadua na ɔde amanehunu aba me so yi, wɔyɛ deɛ wɔpɛ wɔ mʼanim.
12 По прави́ці встають жовтодзю́бі, но́ги мені підставляють, і то́пчуть на мене дороги нещастя свого.
Abusuakuo no to hyɛ me so wɔ me nifa so; wɔsum me nan mfidie, na wɔsisi apie tia me.
13 Пори́ли вони мою сте́жку, хо́чуть мати ко́ристь із мойого життя, немає кому їх затримати, —
Wɔsisi mʼakwan; na wɔnya me sɛe me na obiara mmoa me.
14 немов через ви́лім широкий прихо́дять, валяються попід румо́вищем.
Wɔba te sɛ deɛ wɔfiri ntokuro a ano abae mu; wɔnam mmubuiɛ no mu munimuni ba.
15 Оберну́лось страхіття на мене, моя слава проне́слась, як вітер, і, як хмара, мину́лося щастя моє.
Ahunahuna ma me ho dwiri me; mʼanimuonyam atu kɔ sɛdeɛ mframa abɔ agu, me banbɔ atu ayera sɛ omununkum.
16 А тепер розливається в мене душа моя, хапають мене дні нещастя!
“Na seesei, me nkwa resa; na amanehunu nna akyekyere me.
17 Вночі мої кості від мене віддо́вбуються, а жи́ли мої не вспоко́юються.
Anadwo wowɔ me nnompe mu; ɔyea a ɛwe me no nnyae.
18 З великої Божої сили зміни́лося тіло моє, і неду́га мене опері́зує, мов той хіто́н.
Onyankopɔn firi ne tumi mu yɛ sɛ aduradeɛ ma me; ɔmia me te sɛ mʼatadeɛ kɔn.
19 Він укинув мене до болота, і став я подібний до по́роху й по́пелу.
Ɔto me twene atɛkyɛ mu na ɔma me yɛ sɛ mfuturo ne nsõ.
20 Я кли́чу до Тебе, та Ти мені відповіді не даєш, я перед Тобою стою́, Ти ж на мене лише придивля́єшся.
“Ao Onyankopɔn, mesu mefrɛ wo, nanso wommua me. Mesɔre gyina, nanso wohwɛ me kɛkɛ.
21 Ти зміни́вся мені на жорстокого, мене Ти женеш силою Своєї руки.
Woba me so anibereɛ so; wode wʼabasa mu tumi to hyɛ me so.
22 На вітер підняв Ти мене, на нього мене посадив, і робиш, щоб я розтопи́всь на спусто́шення!
Wohwim me na wode mframa pia me; wodankyidankyi me wɔ ahum mu.
23 Знаю я: Ти до смерти прова́диш мене, і до дому зібра́ння, яко́го призна́чив для всього живого.
Menim sɛ wode me bɛkɔ owuo mu, baabi a woahyɛ ama ateasefoɔ nyinaa.
24 Хіба не простяга́є руки́ потопе́льник, чи він у нещасті своїм не кричить?
“Ampa ara obiara mfa ne nsa nka onipa a ɔrebrɛ ɛberɛ a ɔresu pɛ mmoa wɔ nʼamanehunu mu.
25 Чи ж не плакав я за бідаре́м? Чи за вбогим душа моя не сумувала?
Mansu amma wɔn a wɔwɔ ɔhaw mu anaa? Me kra werɛ anho amma ahiafoɔ anaa?
26 Бо чекав я добра́, але лихо прийшло, сподівався я світла, та темно́та прийшла.
Nanso ɛberɛ a mʼani da papa so no, bɔne baeɛ; ɛberɛ a mepɛɛ hann no, esum na ɛduruuɛ.
27 Киплять мої ну́трощі й не замовка́ють, зустріли мене дні нещастя,
Meyafunu mu a ɛwowɔ me no nnyae da; na nna a amanehunu wɔ mu da mʼanim.
28 ходжу́ почорнілий без сонця, на зборі встаю та кричу́.
Menenam a mabiri a ɛnyɛ sɛ owia na ahye me; megyina adwaberem na mesu pɛ mmoa.
29 Я став братом шака́лам, а струся́там — това́ришем,
Madane nnompo nuabarima, me ne apatuo na ɛbɔ.
30 моя шкіра зчорніла та й лу́питься з мене, від спеко́ти спали́лися кості мої.
Me honam ani abiri na ɛhwanehwane; huraeɛ ama me ho adɔ.
31 І стала жало́бою а́рфа моя, а сопі́лка моя — зойком плачли́вим.
Me sankuo bɔ kwadwom, na mʼatɛntɛbɛn ma agyaadwotwa nnyegyeɛ.
