Йов 30
1 А тепер насміхаються з мене молодші від мене літами, ті, що їхніх батьків я бриди́вся б покласти із псами отари моєї.
Pero ahora se ríen de mí personas mucho más jóvenes que yo; personas a cuyos padres no pondría a trabajar con mis perros pastores.
2 Та й сила рук їхніх для чого бува́ла мені? Повня сил їх мину́лась!
Son demasiado débiles para serme útiles y están agotados.
3 Само́тні були в недоста́тку та голоді, ссали вони суху землю, зруйновану та опустілу!
Adelgazados por el hambre y la necesidad, tratan de comer la tierra seca en el desierto oscuro y desolado.
4 рвали вони лободу́ на кущах, ялівце́ве ж коріння було їхнім хлібом.
Allí recogen hierbas del desierto y las hojas de los arbustos, y comen las raíces de las retamas.
5 Вони були ви́гнані з-поміж людей, кричали на них, немов на злоді́їв,
Fueron expulsados de la comunidad.
6 так що вони пробува́ли в яру́гах долин, по я́мах під земних та скелях,
La gente gritaba tras ellos como si fueran ladrones. Tienen que vivir en barrancos peligrosos, en cuevas y entre las rocas.
7 ревіли вони між кущами, збирались під те́рням, —
Gritan como animales entre los arbustos; se acurrucan entre la maleza para refugiarse.
8 сини нерозумного й діти неславного, вони були ви́гнані з кра́ю!
Son gente insensata, sin nombre, que ha sido expulsada de la tierra.
9 А тепер я став піснею їм, і зробився для них погово́ром.
Pero ahora se burlan de mí en sus cantos; ¡me he convertido en un chiste para ellos!
10 Вони обриди́ли мене, віддали́лись від мене, і від мойого обличчя не стримали сли́ни,
Me desprecian y rehúyen; no dudan en escupirme a la cara.
11 бо Він розв'яза́в мого пояса й мучить мене, то й вони ось вузде́чку із себе відкинули перед обличчям моїм.
Dios ha aflojado la cuerda de mi arco y me ha humillado.
12 По прави́ці встають жовтодзю́бі, но́ги мені підставляють, і то́пчуть на мене дороги нещастя свого.
La chusma se levanta contra mí, y me hace correr; como una ciudad sitiada planifican formas de destruirme.
13 Пори́ли вони мою сте́жку, хо́чуть мати ко́ристь із мойого життя, немає кому їх затримати, —
Cortan mi vía de escape; provocan mi caída y lo hacen sin ayuda de nadie.
14 немов через ви́лім широкий прихо́дять, валяються попід румо́вищем.
Entran por una amplia brecha; se precipitan mientras el muro se derrumba.
15 Оберну́лось страхіття на мене, моя слава проне́слась, як вітер, і, як хмара, мину́лося щастя моє.
Me invaden los terrores; mi honor se lo lleva el viento; mi salvación se desvanece como una nube.
16 А тепер розливається в мене душа моя, хапають мене дні нещастя!
Y ahora mi vida se desvanece; cada día la desesperación me atenaza.
17 Вночі мої кості від мене віддо́вбуються, а жи́ли мої не вспоко́юються.
Por la noche mis huesos agonizan; el dolor me roe y no cesa.
18 З великої Божої сили зміни́лося тіло моє, і неду́га мене опері́зує, мов той хіто́н.
Dios me agarra bruscamente por la ropa; me tira del cuello de la camisa.
19 Він укинув мене до болота, і став я подібний до по́роху й по́пелу.
Me ha arrojado al barro; me ha humillado como polvo y ceniza.
20 Я кли́чу до Тебе, та Ти мені відповіді не даєш, я перед Тобою стою́, Ти ж на мене лише придивля́єшся.
Dios, clamo a ti, pero no respondes; me presento ante ti, pero ni siquiera te fijas en mí.
21 Ти зміни́вся мені на жорстокого, мене Ти женеш силою Своєї руки.
Te has vuelto cruel conmigo; usas tu poder para hacerme sufrir.
22 На вітер підняв Ти мене, на нього мене посадив, і робиш, щоб я розтопи́всь на спусто́шення!
Me levantas y me llevas en el viento; me arrojas en el torbellino.
23 Знаю я: Ти до смерти прова́диш мене, і до дому зібра́ння, яко́го призна́чив для всього живого.
Sé que me llevas a la muerte, al lugar donde van todos los vivos.
24 Хіба не простяга́є руки́ потопе́льник, чи він у нещасті своїм не кричить?
¿Quién querría dar una patada a un hombre cuando está abatido, cuando claman por ayuda en su momento de dificultad?
25 Чи ж не плакав я за бідаре́м? Чи за вбогим душа моя не сумувала?
¿No lloré por los que pasaban por momentos difíciles? ¿No me afligí por lo que sufrían los pobres?
26 Бо чекав я добра́, але лихо прийшло, сподівався я світла, та темно́та прийшла.
Pero cuando busqué el bien, sólo vino el mal, y cuando esperé la luz, todo lo que vino fue oscuridad.
27 Киплять мої ну́трощі й не замовка́ють, зустріли мене дні нещастя,
En mi interior hay confusión, nunca se detiene; me enfrento a días de desesperación.
28 ходжу́ почорнілий без сонця, на зборі встаю та кричу́.
Estoy tan deprimido; ver el sol no ayuda. Me pongo de pie en la asamblea y clamo por ayuda.
29 Я став братом шака́лам, а струся́там — това́ришем,
Soy como un hermano de los chacales, un compañero de los búhos.
30 моя шкіра зчорніла та й лу́питься з мене, від спеко́ти спали́лися кості мої.
Mi piel se ennegrece sobre mí; y mis huesos arden dentro de mí.
31 І стала жало́бою а́рфа моя, а сопі́лка моя — зойком плачли́вим.
Mi lira sólo toca canciones tristes, y mi pipa es la voz de los que lloran.
