Йов 30
1 А тепер насміхаються з мене молодші від мене літами, ті, що їхніх батьків я бриди́вся б покласти із псами отари моєї.
"Tetapi sekarang aku ditertawakan mereka, yang umurnya lebih muda dari padaku, yang ayah-ayahnya kupandang terlalu hina untuk ditempatkan bersama-sama dengan anjing penjaga kambing dombaku.
2 Та й сила рук їхніх для чого бува́ла мені? Повня сил їх мину́лась!
Lagipula, apakah gunanya bagiku kekuatan tangan mereka? Mereka sudah kehabisan tenaga,
3 Само́тні були в недоста́тку та голоді, ссали вони суху землю, зруйновану та опустілу!
mereka merana karena kekurangan dan kelaparan, mengerumit tanah yang kering, belukar di gurun dan padang belantara;
4 рвали вони лободу́ на кущах, ялівце́ве ж коріння було їхнім хлібом.
mereka memetik gelang laut dari antara semak-semak, dan akar pohon arar menjadi makanan mereka.
5 Вони були ви́гнані з-поміж людей, кричали на них, немов на злоді́їв,
Mereka diusir dari pergaulan hidup, dan orang berteriak-teriak terhadap mereka seperti terhadap pencuri.
6 так що вони пробува́ли в яру́гах долин, по я́мах під земних та скелях,
Di lembah-lembah yang mengerikan mereka harus diam, di dalam celah-celah tanah dan sela-sela gunung;
7 ревіли вони між кущами, збирались під те́рням, —
di antara semak-semak mereka meraung-raung, mereka berkelompok di bawah jeruju;
8 сини нерозумного й діти неславного, вони були ви́гнані з кра́ю!
mereka itulah orang-orang bebal yang tak dikenal, yang didepak dari negeri.
9 А тепер я став піснею їм, і зробився для них погово́ром.
Tetapi sekarang aku menjadi sajak sindiran dan ejekan mereka.
10 Вони обриди́ли мене, віддали́лись від мене, і від мойого обличчя не стримали сли́ни,
Mereka mengejikan aku, menjauhkan diri dari padaku, mereka tidak menahan diri meludahi mukaku,
11 бо Він розв'яза́в мого пояса й мучить мене, то й вони ось вузде́чку із себе відкинули перед обличчям моїм.
karena tali kemahku telah dilepaskan Allah dan aku direndahkan-Nya, dan mereka tidak mengekang diri terhadap aku.
12 По прави́ці встають жовтодзю́бі, но́ги мені підставляють, і то́пчуть на мене дороги нещастя свого.
Di sebelah kananku muncul gerombolan, dikaitnya kakiku, dan dirintisnya jalan kebinasaan terhadap aku;
13 Пори́ли вони мою сте́жку, хо́чуть мати ко́ристь із мойого життя, немає кому їх затримати, —
mereka membongkar jalanku dan mengusahakan kejatuhanku; tidak ada yang menghalang-halangi mereka.
14 немов через ви́лім широкий прихо́дять, валяються попід румо́вищем.
Seperti melalui tembok yang terbelah lebar mereka menyerbu, mereka datang bergelombang di tengah-tengah keruntuhan.
15 Оберну́лось страхіття на мене, моя слава проне́слась, як вітер, і, як хмара, мину́лося щастя моє.
Kedahsyatan ditimpakan kepadaku; kemuliaanku diterbangkan seperti oleh angin, dan bahagiaku melayang hilang seperti awan.
16 А тепер розливається в мене душа моя, хапають мене дні нещастя!
Oleh sebab itu jiwaku hancur dalam diriku; hari-hari kesengsaraan mencekam aku.
17 Вночі мої кості від мене віддо́вбуються, а жи́ли мої не вспоко́юються.
Pada waktu malam tulang-tulangku seperti digerogoti, dan rasa nyeri yang menusuk tak kunjung berhenti.
18 З великої Божої сили зміни́лося тіло моє, і неду́га мене опері́зує, мов той хіто́н.
Oleh kekerasan yang tak terlawan koyaklah pakaianku dan menggelambir sekelilingku seperti kemeja.
19 Він укинув мене до болота, і став я подібний до по́роху й по́пелу.
Ia telah menghempaskan aku ke dalam lumpur, dan aku sudah menyerupai debu dan abu.
20 Я кли́чу до Тебе, та Ти мені відповіді не даєш, я перед Тобою стою́, Ти ж на мене лише придивля́єшся.
Aku berseru minta tolong kepada-Mu, tetapi Engkau tidak menjawab; aku berdiri menanti, tetapi Engkau tidak menghiraukan aku.
21 Ти зміни́вся мені на жорстокого, мене Ти женеш силою Своєї руки.
Engkau menjadi kejam terhadap aku, Engkau memusuhi aku dengan kekuatan tangan-Mu.
22 На вітер підняв Ти мене, на нього мене посадив, і робиш, щоб я розтопи́всь на спусто́шення!
Engkau mengangkat aku ke atas angin, melayangkan aku dan menghancurkan aku di dalam angin ribut.
23 Знаю я: Ти до смерти прова́диш мене, і до дому зібра́ння, яко́го призна́чив для всього живого.
Ya, aku tahu: Engkau membawa aku kepada maut, ke tempat segala yang hidup dihimpunkan.
24 Хіба не простяга́є руки́ потопе́льник, чи він у нещасті своїм не кричить?
Sesungguhnya, masakan orang tidak akan mengulurkan tangannya kepada yang rebah, jikalau ia dalam kecelakaannya tidak ada penolongnya?
25 Чи ж не плакав я за бідаре́м? Чи за вбогим душа моя не сумувала?
Bukankah aku menangis karena orang yang mengalami hari kesukaran? Bukankah susah hatiku karena orang miskin?
26 Бо чекав я добра́, але лихо прийшло, сподівався я світла, та темно́та прийшла.
Tetapi, ketika aku mengharapkan yang baik, maka kejahatanlah yang datang; ketika aku menantikan terang, maka kegelapanlah yang datang.
27 Киплять мої ну́трощі й не замовка́ють, зустріли мене дні нещастя,
Batinku bergelora dan tak kunjung diam, hari-hari kesengsaraan telah melanda diriku.
28 ходжу́ почорнілий без сонця, на зборі встаю та кричу́.
Dengan sedih, dengan tidak terhibur, aku berkeliaran; aku berdiri di tengah-tengah jemaah sambil berteriak minta tolong.
29 Я став братом шака́лам, а струся́там — това́ришем,
Aku telah menjadi saudara bagi serigala, dan kawan bagi burung unta.
30 моя шкіра зчорніла та й лу́питься з мене, від спеко́ти спали́лися кості мої.
Kulitku menjadi hitam dan mengelupas dari tubuhku, tulang-tulangku mengering karena demam;
31 І стала жало́бою а́рфа моя, а сопі́лка моя — зойком плачли́вим.
permainan kecapiku menjadi ratapan, dan tiupan serulingku menyerupai suara orang menangis."
